Ухвала суду № 54159363, 03.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6109/15-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н. О.Провадження № 22-ц/780/6371/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 03.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

03 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю.М.

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що з відповідачкою він перебував у шлюбі з листопада 1984 року. 08 липня 2013 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області шлюб між сторонами було розірвано. Від спільного подружнього життя дітей немає. Зазначив, що йому належала на праві спільної часткової власності 1/3 частка квартири АДРЕСА_1, інші 2/3 належать відповідачу та її сину ОСОБА_4 25 лютого 2015 року перебуваючи у тяжкому матеріальному та моральному стані він був вимушений відчужити 1/3 частину спірної квартири. В період шлюбу він з відповідачкою набули право власності на майно, яке являється їх спільною сумісною власністю і підлягає розподілу між ним відповідно до діючого законодавства. Загальна вартість майна, що підлягає поділу складає 263800 грн. Вважає, що дане майно не підпадає під дію ст. 57 СК України, а значить підлягає розподілу відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України. Зазначив, що 90% майна набутого з відповідачем за час шлюбу підпадає під норму ч. 2 ст. 183 ЦК України, тобто виділ в натурі майна такої категорії є неможливим. У звязку з цим просив поділити майно набуте подружжям в період шлюбу, передавши у власність ОСОБА_3 майно: погріб кооперативний №42, площею 6 кв. м. вартістю 60000,00 грн., комору між 5 та 6 поверхами (робота + матеріали) вартістю 20000,00 грн., стаціонарну мийку на кухні вартістю 4500,00 грн.,витяжку над газовою плитою вартістю 1500,00 грн., холодильник двокамерний «Liebherr» вартістю 9000,00 грн., пральну машину автомат (горизонтальне завантаження) вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю - 6500,00 грн., тумбу для взуття вартістю - 1500,00 грн., стіл та чотири мяких стільця зі спинкою вартістю - 7000,00 грн., диван книжку вартістю - 5000,00 грн., два крісла ліжка вартістю - 7000,00 грн., два ліжка + два матраца з пружинним блоком вартістю - 8000,00 грн.,письмовий стіл вартістю - 1500,00 грн., вітальню вартістю - 4500,00 грн., тумбу для взуття вартістю - 1800,00 грн., шафу купе на балконі (вбудована) вартістю - 9000,00 грн., три вікна + двері на балкон (металопластикові) вартістю - 35000,00 грн., вхідні броньовані двері вартістю - 2500,00 грн., шість дверей з коробкою та комплектом фурнітури (кухня, ванна, туалет, спальня, зал) вартістю - 8000,00 грн., паркет (зал, спальня, коридор) вартістю - 45000,00 грн., плитку кахельну (кухня, ванна, туалет) вартістю - 17000,00 грн., картини та репродукцію 7шт. вартістю - 3500,00 грн. на загальну вартість 263800,00 грн., стягнути з ОСОБА_3 на його користь 50% вартості від зазначеного майна в розмірі 131900,00 грн..

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального права. Вважає, що суд безпідставно позбавив його права надати доказ на підтвердження своїх позовних вимог у вигляді показів свідків та відмовив йому в задоволені клопотання про виклик відповідача для надання пояснень.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений не правомірно, оскільки позивач посилаючись у своєму позові на те, що в спільній власності сторін перебуває майно набуте в шлюбі, не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує дану обставину. Крім того позивачем також не надано до суду жодних доказів, вартості спірного майна, а відтак суд вважає, що позивач не довів існування у спільній власності сторін майна. Позивачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Встановлено, що з 08 листопада 1984 року по 08 липня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2013 року про розірвання шлюбу.

В позовній заяві позивач просив поділити майно набуте подружжям в період шлюбу, передавши у власність ОСОБА_3 майно: погріб кооперативний №42, площею 6 кв. м. вартістю 60000,00 грн., комору між 5 та 6 поверхами (робота + матеріали) вартістю 20000,00 грн., стаціонарну мийку на кухні вартістю 4500,00 грн.,витяжку над газовою плитою вартістю 1500,00 грн., холодильник двокамерний «Liebherr» вартістю 9000,00 грн., пральну машину автомат (горизонтальне завантаження) вартістю 6000,00 грн., телевізор вартістю - 6500,00 грн., тумбу для взуття вартістю - 1500,00 грн., стіл та чотири мяких стільця зі спинкою вартістю - 7000,00 грн., диван книжку вартістю - 5000,00 грн., два крісла ліжка вартістю - 7000,00 грн., два ліжка + два матраца з пружинним блоком вартістю - 8000,00 грн.,письмовий стіл вартістю - 1500,00 грн., вітальню вартістю - 4500,00 грн., тумбу для взуття вартістю - 1800,00 грн., шафу купе на балконі (вбудована) вартістю - 9000,00 грн., три вікна + двері на балкон (металопластикові) вартістю - 35000,00 грн., вхідні броньовані двері вартістю - 2500,00 грн., шість дверей з коробкою та комплектом фурнітури (кухня, ванна, туалет, спальня, зал) вартістю - 8000,00 грн., паркет (зал, спальня, коридор) вартістю - 45000,00 грн., плитку кахельну (кухня, ванна, туалет) вартістю - 17000,00 грн., картини та репродукцію 7шт. вартістю - 3500,00 грн. на загальну вартість 263800,00 грн., стягнути з ОСОБА_3 на його користь 50% вартості від зазначеного майна в розмірі 131900,00 грн..

Як роз'яснив Пленум Верховного ОСОБА_1 України у п. 23 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позов заявлений не правомірно, оскільки позивач посилаючись у своєму позові на те, що в спільній власності сторін перебуває майно набуте в шлюбі, не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує дану обставину. Крім того позивачем також не надано до суду жодних доказів, вартості спірного майна, а відтак суд вважає, що позивач не довів існування у спільній власності сторін майна. Позивачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд позбавив його права надати доказ на підтвердження своїх позовних вимог у вигляді показів свідків та відмовив йому в задоволені клопотання про виклик відповідача для надання пояснень, не заслуговують на увагу оскільки, позивачем було пред'явлено суду перелік майна яке підлягало поділу, однак, жодних письмових доказів, які б підтверджували його вартість та факт його придбання подружжям під час перебування у шлюбу сторонами не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: