Постанова № 54157187, 01.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 355/155/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко К.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області на постанову Баришівського районного суду Київської області від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Баришівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення колегіального органу з призначення пенсії Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області від 26.11.2014 року №185213, яким Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років; визнання за Позивачем права на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Відповідача призначити та провести відповідні виплати Позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня виникнення права на пенсію, тобто з 22.10.2014 року.

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 30 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Частиною 2 статті 186 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В матеріалах справи відсутні відомості про отримання Відповідачем копії постанови Баришівського районного суду Київської області від 30 березня 2015 року.

Апеляційна скарга подана апелянтом до суду апеляційної інстанції 20 квітня 2015 року. Київський апеляційний адміністративний суд направив апеляційну скаргу до суду першої інстанції 28 жовтня 2015 року.

До Баришівського районного суду Київської області апеляційна скарга надійшла 03 листопада 2015 року.

Адміністративна справа до суду апеляційної інстанції надійшла 06 листопада 2015 року.

З врахуванням наведеного, 09 листопада 2015 року ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 01 грудня 2015 року.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.11.2014 року.

Рішенням від 26.12.2014 року №185213 Відповідачем відмовлено Позивачу в призначенні пенсії за віком, як особі потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС (2 категорії) згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують проживання в 10-кілометровій зоні відчуження.

Відмовляючи в задоволенні заяви Позивача, Відповідач посилався на довідку №62351, видану 05.03.1991 року Виконкомом Київської обласної ради народних депутатів, з якої вбачається, що Позивач 05 травня 1986 року був евакуйований з міста Чорнобиль Київської області.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Положеннями ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів, - віднесені до категорії 2 осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;

Згідно ст.49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно п.2 ст.55 Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» потерпілим від Чорнобильської катастрофи евакуйованим з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році на 10 років, евакуйованим з інших територій зони відчуження у 1986 році на 8 років.

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106 затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення.

Статтею 15 Закону визначено, що підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.

Підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 65 Закону передбачено, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).

Пунктом 7 Порядку в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 року №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із

застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Так, Позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком, як особі, яка потерпіла внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно п.2 ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» подавалися документи, а саме: копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_1 від 11.11.2014 року; копія довідки, наданої Недрянською сільською радою Баришівського району Київської області від 14.11.2014 року №м526, про те що Позивач постійно проживав, але не був зареєстрований в селі Лелів Чорнобильського району Київської області; копію листа від 21.11.2014 року №05-59-2589 Київської обласної державної адміністрації, в якому вказано, що Позивач 05 травня 1986 року був евакуйований з м.Чорнобиль Київської області, яке розташоване в 30 кілометровій зоні території зони відчуження, що підтверджується довідкою №62351.

Як вбачається зі змісту наявних в матеріалах справи документах, а саме: у військовому квитку вказано, що Позивач з 22.12.1983 року по 11.12.1985 року перебував на військовій службі та 12.12.1985 року став на облік в Чорнобильському ОРВК; у трудовій книжці містяться записи, що 13.01.1986 року Позивач зарахований учнем електрозварника КСУ до Чорнобильської ремонтно-експлуатаційної бази флоту.

Позивач на підтвердження евакуації з с.Лелів Чорнобильського району Київської області надає копію «Списку жителей сел Копачи, Лелев, хутор Пасека временно проживающих на получение компенсации за утраченное имущество» за 1986 рік, в якому ОСОБА_2 зазначено як члена сім»ї; копію списку №14 від 16.12.1986 року Копачівської сільської ради Чорнобильського району Київської області.

Також, Позивачем надано свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_2 в якому зазначено, що Позивач 15.03.1986 року уклав шлюб з жителькою села Лелів Чорнобильського району Київської області, ОСОБА_3, та після укладення шлюбу проживав з дружиною, яка мала будинок в селі Лелів.

Зі «Списку жителей сел Копачи, Лелев, хутор Пасека временно проживающих на получение компенсации за утраченное имущество» за 1986 рік вбачається, що під №59 Позивач рахується в списках тимчасово прописаних в селі Лелів.

Згідно списку №14 від 16.12.1986 року Копачівської сільської ради Чорнобильського району Київської області 16.12.1986 року - за втрату майна в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС Позивач, як член сім», отримав грошову компенсацію у сумі 3 000 крб.

З поданих Позивачем документів вбачається, що Позивачу посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи було видано на підставі документів про евакуацію 05 травня 1986 року з міста Чорнобиль Київської області, тобто з 30 кілометрової зони відчуження, а право на пенсію просить визнати у зв'язку з евакуацією 03 травня 1986 року з села Лелів Чорнобильського району Київської області.

Колегія суддів звертає увагу, що подані Позивачем списки на компенсацію втраченого майна формувались після виселення, тобто по місцю фактичного проживання, що недає підстави вважати дані списки первинними документами.

З врахуванням наведеного та поданих Позивачем первинних документів, колегія суддів вважає, що всі наявні в матеріалах справи документи вказують на проживання Позивача в місті Чорнобиль Київської області, що підтверджується довідкою від 21.11.2014 року №05-59-2589, а тому, оскільки Позивач був евакуйований з 30 кілометрової зони то і право на пенсію у нього настане після досягнення 52 років, тобто зі зниженням пенсійного віку на 8 років.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем правомірно відмовлено Позивачу в призначенні та виплаті пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області задовольнити.

Постанову Баришівського районного суду Київської області від 30 березня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

ОСОБА_2 у задоволенні адміністративного позову до Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 07 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.