Ухвала суду № 54156882, 03.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/14031/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Осаулов А.А.

Доповідач Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» - Соковець Інни Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» про стягнення грошових коштів за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» про стягнення грошових коштів за договором позики - задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 01 грудня 2011 року в розмірі суми основної заборгованості - 100 000 гривень; відсотки за користування вказаними коштами за період з 30.12.2013 року по 08.09.2015 року в сумі - 33 863,01 грн.; штраф за період з 30.12.2013 року по 29.12.2014 року в сумі - 20 000 грн. та інфляційні нарахування за період з 30.12.2013 року по 14.07.2015 року в розмірі - 75 700 грн. та судовий збір в розмірі - 2295,63 грн., а всього в розмірі - 231 858 гривень 64 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» - СоковецьІнна Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» про стягнення заборгованості за Договором безвідсоткової поворотної позики від 01.12.2011року, а саме суми боргу в розмірі 100 000 грн., штрафу в розмірі 20 000 грн., відсотків у розмірі 20 000 грн., збитків від інфляції в розмірі 21 233 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 612, 33 грн.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та остаточно просив стягнути на свою користь, крім зазначеної суми боргу та штрафу, відсотки у розмірі 33 863, 01 грн., збитки від інфляції у розмірі 75 700, 46 грн. за період з 30.12.2013року по 08.09.2015 року, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 295, 63 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що 01 грудня 2011 року між ним та відповідачем було укладено Договір безвідсоткової поворотної позики, відповідно до умов якого сума позики становить 100 000 грн., договір укладений на строк з 01.12.2011 року по 01.12.2012 року. Між сторонами була укладена також Додаткова угода №1 від 30.11.2012 року, відповідно до умов якої строк позики починається з моменту набрання чинності цим Договором і закінчується 29.12.2013 року. На виконання умов Договору позивачем були внесені грошові кошти в сумі 100 000 грн. до каси відповідача, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру. Разом з тим, в порушення умов Договору 29.12.2013 року поворотна безвідсоткова позика не була повернута позивачу. Станом на 14.07.2015 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, яка складається з: 100000 грн. - сума позики, штраф у розмірі 20 000 грн., відсотки у розмірі 33 863, 01 грн., збитки від інфляції в розмірі 75 700, 46 грн. У зв'язку з вище викладеним позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 01 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та Д.П «Укртранснафтопродукт» було укладено Договір безвідсоткової поворотної позики (а.с. 7-12).

Предметом вказаного Договору визначено надання Позикодавцем Позичальнику фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі 100 000 грн., а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю до 01.12.2012року (п.п. 1.1., 2.2., 4.1. Договору).

Цільове призначення позики - для власних потреб Позичальника (п. 1.2. Договору).

Позика надається шляхом внесення суми позики частинами в касу Позичальника (п. 3.2. Договору).

Положеннями Договору визначений порядок повернення позики - в готівковій формі шляхом видачі відповідних грошових коштів з каси Позичальника Позикодавцю згідно встановленого графіку - до 01.06.2012 року - в сумі 50 000 грн., до 01.12.2012року в сумі 50 000 грн., але не пізніше 01.12.2012рроку (п. 4.3).

Відповідно до пп. 8.2.6. Договору, Позичальник підписанням цього Договору, підтверджує, що повністю розуміє та вважає справедливим щодо себе всі умови Договору, свої права та обов'язки за Договором та погоджується з ними.

30 листопада 2012 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору безвідсоткової поворотної позики від 01.12.2011року, відповідно до умов якої строк дії Договору продовжено до 29 грудня 2013 року (а.с. 17)

Викладено в новій редакції п.п. 7.1., 7.2. Договору відповідно до внесених змін. При простроченні повернення позики (її частини) Позичальник сплачує штраф у розмірі 20 % від неповерненої суми позики, також, додатково до штрафу, Позичальник сплачує відсотки в розмірі 20 % річних в разі прострочення виконання зобов'язань, взятих на себе відповідачем за вказаним Договором та виходячи з неповерненої суми за весь час прострочення. При цьому, Позичальник зобов'язаний повернути суму позики, збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, позивач виконав умови Договору позики, вніс грошові кошти в розмірі 100 000 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру: № 36 від 01.12.2011року, № 37 від 02.12.2011року, № 38 від 05.12.2011року,№ 39 від 19.12.2011року, № 40 від 20.12.2011року, № 41 від 21.12.2011року, № 42 від 22.12.2011року, № 43 від 23.12.2011року, № 44 від 26.12.2011року, № 45 від 27.12.2011року, № 46 від 28.12.2011року, № 47 від 29.12.2011року (а.с. 71-82).

Обставини внесення коштів позивачем до каси підприємства також підтвердила в суді першої інстанції свідок ОСОБА_3, підпис якої міститься на оригіналах квитанцій до прибуткових касових ордерів, що наявні в матеріалах справи (а.с.71-82).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки - річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором чи законом.

Відповідач своїх зобов'язань за вказаним Договором не виконує, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість за період з 30.12.2013 року по 14.07.2015 року, яка складається з: 100000 грн. - сума позики, штраф у розмірі 20 000 грн., відсотки у розмірі 33 863, 01 грн., збитки від інфляції в розмірі 75 700, 46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками.

05.05.2014 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про виконання грошових зобов'язань за Договором безвідсоткової поворотної позики від 01.12.2011року (а.с. 18).

У відповідь на вказану вимогу позивачу було надіслано лист від 12.05.2014року № 25, підписаний В.о. генерального директора ДП «Укртранснафтопродукт» О.В. Стрельцовим, з якого вбачається, що відповідач підтверджує ту обставину, що в останнього наявна заборгованість перед позивачем за Договором позики, однак, у відповідача відсутні фінансові можливості для погашення боргу (а.с. 19-20,89).

Встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань щодо повернення грошових коштів позивача за Договором безвідсоткової поворотної позики від 01.12.2011 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що в документах доданих до позовної заяви містяться очевидні ознаки фабрикування фінансово - господарської документації підприємства та створення видимості руху коштів та група осіб за участі позивача реалізувала злочинний намір, направлений на умисне протиправне заволодіння державним майном з метою особистого збагачення та доводи апеляційної скарги, про те що позивач не надав доказів того, що передані ним кошти бухгалтеру підприємства ОСОБА_3 були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача та використані на погашення заробітної плати працівникам, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до Аудиторського звіту № 38-13 за результатами позапланового внутрішнього фінансового аудиту Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» за період з 01.01.2012 року по 01.10.2013 року призначеного відповідно до Наказу Міненерговугілля України від 11.10.2013року № 725 встановлено факти незаконного та протиправного використання державних коштів та майна підприємства(а.с. 106-135). Разом з тим, при перевірці стану розрахункової дисципліни підприємства встановлено, що до каси підприємства протягом грудня 2011 року і січня 2012 року було внесено 190 000 грн. від фізичної особи ОСОБА_2 на підставі двох договорів безвідсоткової поворотної позики від 01.12.2011 року на суму 100 000 грн. з терміном повернення до 01.06.2012 року - 50 000 грн., до 01.12.2012 року - 50 000 грн. За даними касових ордерів, вказані розрахунки було проведено по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами». Документів щодо повернення позики не надано. Внесені кошти було витрачено на виплату заробітної плати (а.с.106-137).

Крім того , доводи апеляційної скарги про фіктивність договору позики, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем договір позики не оспорювався в судовому порядку та договір позики від 01.12.2011 року є чинним.

Доказів , відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України , що позивач уклав договір позики маючи на меті злочинні наміри, відповідачем також суду не надано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» - СоковецьІнни Олександрівни - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді: