Ухвала суду № 54156605, 26.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Кирилюк Г.М.

ПанченкаМ.М.

при секретарі Бугаю О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про визнання договору іпотеки припиненим, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року, -

у с т а н о в и в :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Енергобанк» про визнання договору іпотеки припиненим.

У подальшому позивач уточнилапозовні вимоги та просила визнати припиненою іпотеку нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 552166280000), оформлену укладеним між ПАТ «Енергобанк» та нею договором іпотеки від 28 жовтня 2010 року, із подальшими змінами від 14 січня 2011 року та від 1 березня 2011 року, скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року позов задоволено: визнано припиненою іпотеку нерухомого майна квартири АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 552166280000, оформлену укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_2 договором іпотеки від 28 жовтня 2010 року, із подальшими змінами та доповненнями від 14 січня 2011 року та від 1 березня 2011 року.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Енергобанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

_____________

Справа № 761/11852/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/13462/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Малинников О.Ф.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Апелянт, зокрема, посилається на ті обставини, що ПАТ «Енергобанк» є єдиним власником спірної квартири, право власності на яку було зареєстровано 8 грудня 2014 року, тобто до припинення основного боржника ТОВ «Магістраль Фулл» 24 лютого 2015 року. Також вказує, що спірний договір іпотеки припинив свою дію в силу закону «Про іпотеку» з набуттям права власності ПАТ «Енергобанк» на квартиру.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року залишити без змін.

Представник відповідач ПАТ «Енергобанк», належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у її відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 07 жовтня 2010 року між ПАТ «Енергобанк» як кредитодавцем та ТОВ «Магістраль Фулл» як позичальником укладено договір кредитної лінії № 1010-02. Згідно з умовами цього договору ПАТ «Енергобанк» відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 3 500 000,00 доларів США на строк з 07жовтня 2010 року по 07 лютого 2012 року, а позичальник ТОВ «Магістраль Фулл» зобов'язалось здійснити погашення заборгованості за кредитною лінією в термін до 07.02.2012 року зі сплатою 13,5 % річних. В подальшому до цього кредитного договору вносились зміни та доповнення.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальником ТОВ «Магістраль Фулл» своїх зобов'язань за кредитним договором № 1010-02 від 07.10.2010 року, між ПАТ «Енергобанк» як іпотекодержателем та ОСОБА_2 як іпотекодавцем 28 жовтня 2010 року був укладений договір іпотеки, із внесеними у подальшому змінами та доповненнями від 14 січня 2011 року та від 01 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 2639. За умовами цього договору іпотеки іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 площею 122,1 кв.м., жила площа яких складає 78,10 кв. м, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 26 червня 2008 року за реєстровим № 2233.

Того ж 28 жовтня 2010 року, у зв'язку із посвідченням договору іпотеки та на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 за реєстром № 2640 була накладена заборона на відчуження предмета іпотеки, до припинення дії іпотечного договору.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майні від 21 лютого 2015 року, у зв'язку із укладенням договору іпотеки щодо предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 552166280000) наявні чинні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 8419798 від 28 жовтня 2010 року (тип обтяження: заборона на нерухоме майно) та № 8419849 (тип обтяження: іпотека).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року, у справі за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_2, треті особи: ТОВ «Магістраль Фулл», ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов банку задоволено та звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 як предмет іпотеки. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 1 квітня 2015 року вказані судове рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 4 листопада 2013 року порушено провадження у справі № 911/4103/13 про банкрутство боржника ТОВ «Магістраль Фулл».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09 лютого 2015 року затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та ліквідовано банкрута ТОВ «Магістраль Фулл» - як юридичну особу у зв'язку з банкрутством. З цієї самої ухвали вбачається, що ПАТ «Енергобанк» було учасником провадження у справі про банкрутство, банк визнано кредитором (конкурсним кредитором).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 24 лютого 2015 року державним реєстратором до цього реєстру внесено запис №13391170027007551 про реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «Магістраль Фулл». Стан суб'єкта: припинено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що 24 лютого 2015 року припинилось основне зобов'язання ТОВ «Магістраль Фулл» за його кредитними зобов'язаннями, а відтак одночасно припинилась іпотека як акцесорне (додаткове) зобов'язання ОСОБА_2 щодо основного зобов'язання.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до правового висновку, зробленого постановою Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-52цс13, частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, ураховуючи імперативний характер норми п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, зазначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення іпотеки як акцесорного (додаткового) зобов'язання ОСОБА_2 щодо основного зобов'язання, оскільки такий висновок є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що 8 грудня 2014 року предмет іпотеки за укладеним між позивачем та відповідачем договором іпотеки від 28 жовтня 2010 року, а саме квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована реєстраційними органами за іпотекодержателем ПАТ «Енергобанк», тому з цієї дати набуття права власності ПАТ «Енергобанк» на предмет іпотеки, сам спірний договір іпотеки припинив свою дію, єбезпідставними та спростовуються та спростовуються матеріалами справи, зокрема, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року, якою скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання апелянта на те, що ПАТ «Енергобанк» відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ЕЕС 315093 від 19 січня 2015 року є єдиним власником спірної квартири, є помилковими, з огляду на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-53 цс15.

Оскільки, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах публічного акціонерного товариства «Енергобанк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Г.М. Кирилюк

М.М.Панченко