Рішення № 54155004, 09.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.15р. Справа № 904/4763/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська Логістична Компанія", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР", м. Дніпропетровськ

про стягнення 30 567,13 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавська Логістична Компанія" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «АМСТОР» (з врахуванням заяви про збільшення) суми основного боргу у розмірі 19 404,90 грн., пені 3 718,80 грн., 3 % річних 243,63 грн., інфляційних втрат 7 205,00 грн. за договором № 1184 від 11.04.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1184 від 11.04.2013 р., в частині вчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 04.06.2015р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 16.06.2015р.

16.06.2015р. у судовому засіданні винесено ухвалу про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неявкою сторін.

26.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська Логістична Компанія" про внесення змін до договору поставки №1184 від 11.04.2013р.

Ухвалою суду від 30.06.2015р. вказану зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ч.1 ст. 63 ГПК України.

01.07.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР" через канцелярію господарського суду Дніпропетровської області подана апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015р. про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2015р. провадження у справі зупинено до закінчення апеляційного провадження та повернення справи № 904/4763/15 до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 по справі №904/4763/15 повернуто без розгляду.

10.07.2015 справа №904/4763/15 повернулась до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 13.07.2015р. провадження у справі поновлено з 10.08.2015р.

03.08.2015р. на адресу суду надійшов запит Дніпропетровського апеляційного господарського суду про направлення на їх адресу справи № 904/4763/15, в зв'язку із надходженням касаційної скарги, для подальшого направлення до Вищого господарського суду України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області провадження у справі зупинено до закінчення касаційного провадження та повернення справи №904/4763/15 до господарського суду Дніпропетровської області.

21.10.2015р. справа №904/4763/15 повернулась до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 22.10.2015р. призначено судове засідання для вирішення питання щодо можливості поновлення провадження у справі №904/5545/15.

У судовому засіданні 10.11.2015р. суд поновив провадження у справі та відклав розгляд справи на 23.11.2015р.

23.11.2015р. розгляд справи відкладено на 08.12.2015р.

Позивач у судове засідання не зявився, направив клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань Відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 106,110,127,133).

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 08.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок «Амстор» (далі відповідач, покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавська Логістична Компанія» (далі позивач, постачальник) уклали договір №1184 (надалі Договір) та підписано протокол розбіжностей.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобовязується поставляти товар на умовах DDР (рампа торгового центру в місці поставки згідно замовлення покупця), а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов договору. Товар, що підлягає поставці за цим договором, визначається Специфікацією (додаток №3), яка є невідємною частиною до цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору покупець зобовязується надати постачальнику в порядку та згідно умов, визначених у договорі, а постачальник зобовязується своєчасно сплатити їх вартість.

Постачальник зобовязується прийняти від покупця замовлення (додаток №1) на постачання товару та здійснення постачання товару на умовах СІР (в редакції ІНКОТЕМПС 2010) з вивантаженням товару на рампу за умови подання представнику постачальника рокли в місці доставки, за адресою, вказаною в замовленні, своїми транспортними засобами та за свій рахунок (п. 2.1. Договору в редакції протоколу розбіжностей).

Пунктом 5.1. Договору загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім накладним покупця, та сума послуг, наданих покупцем на користь постачальника.

Ціна товару встановлюється на підставі погодженої сторонами специфікації. Якщо товар поставлений за ціною, що не відповідає ціні в специфікації, товар є отриманим за ціною, яка обумовлена сторонами у специфікації, за винятком випадків, цим договором (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 5.6. Договору в редакції протоколу розбіжностей покупець зобовязаний здійснити оплату за поставлений товар, за вирахуванням сум, які передбачені даним договором, які настануть не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату товарів два рази на тиждень по робочих вівторках та четвергах (в день, який настане раніше після спливу строку оплати).

Оплата по договору здійснюється за умови надання постачальником належним чином оформлених документів, надання яких є необхідним згідно цього договору та чинного законодавства України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в п. 12 договору. Якщо постачальник не надасть вчасно документи, передбачені п. 2.5., 3.2., 4.15., 5.12. договору перебіг строку виконання зобовязання покупцем з оплати поставлених товарів зупиняється стосовно конкретних документів, у яких були зауваження. Платіж не здійснюється у випадку, якщо податкова накладна не відповідає вимогам податкового законодавства України, або податкова надається без товарної накладної, в якій вказано прийнятий товар, або якщо в товарних накладних чи в податкових накладних, одержаних від постачальника, виявлені не виправлені помилки та/або якщо відповідні відкореговані товарні/податкові накладні не було надано, до моменту надання належних документів. У разі наявності з боку постачальника простроченої дебіторської заборгованості за договором, покупець має право відстрочити виконання зобовязань в сумі еквівалентній дебіторської заборгованості до повного погашення заборгованості з обовязкових платежів постачальника.

Пунктом 5.7. Договору встановлено, що покупець є таким, що виконав своє зобовязання по оплаті товарів, з моменту списання банком грошей з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника, вказаний в розділі 12 договору.

Згідно п.9.1. Договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2013р.

Дія договору автоматично продовжується кожного разу на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору за один місяць до закінчення терміну дії договору (п. 9.4. Договору).

Позивачем відповідачеві по електронній пошті були направлені Специфікації (а.с. 138-141).

Постачальником покупцю було поставлено товар на загальну суму 21 277,80 грн., що підтверджується транспортними накладними (а.с. 42-59), отримання товару по вказаним накладним підтверджується підписом повноважного представника покупця та відтиском печатки підприємства покупця.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, 08.01.2015р. частково повернув товар на суму 1 872,90 грн., на підставі викладеного, сума боргу становить 19 404,90 грн.

Враховуючи, що відповідачем отриманий товар не оплачено то позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 023 від 03.04.2015р., з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 19 404,90 грн. у місячний строк (а.с.60-62).

Претензія відповідачем отримана 14.04.2015р., що підтверджується підписом представника відповідача в поштовому повідомленні (а.с. 63).

Відповідач відповіді на претензію не надав суму боргу не оплатив.

З врахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані Відповідачем, у звязку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі в розмірі 19 404,90 грн.

Крім основного боргу позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3 718,80 грн. за період з 17.12.2014р. по 18.05.2015р., 3 % річних 2443,63 грн. за період з 17.12.2014р. по 18.05.2015р. та інфляційні втрати 7 205,00 грн. за період з січня по квітень 2015р.

Згідно з п.6.11. Договору в редакції протоколу розбіжностей за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, до діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, судом встановлено, що вона становить 3 718,80 грн. та підлягає до стягнення .

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3 % річних становить 243,63 грн. та підлягає до стягнення.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період січень квітень 2015 р. становлять 7 205,00 грн.

Ст.ст. 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню, з стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 19 404,90 грн., пені 3 718,80 грн., 3% річних 243,63 грн., інфляційних втрат - 7 205,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амсторг» (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 27, код ЄДРПОУ 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська Логістична компанія» (36007, м. Полтава, вул. Заводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 37592578) 19 404,90.грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири грн. 90 коп.) - заборгованості, 3 718,80 грн. (три тисячі сімсот вісімнадцять грн. 80 коп.) - пені, 243,63 грн. (двісті сорок три грн. 63 коп.) - 3% річних, 7 205,00 грн. (сім тисяч двісті п'ять грн. 00 коп.) - інфляційних втрат , 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 09.12.2015р.

Суддя ОСОБА_1