Ухвала суду № 54154718, 09.12.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 грудня 2015 року Справа № 908/3945/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 908/3945/15 Господарського суду Запорізької області за позовом Приватного підприємства "Драг", м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич", Запорізька область, про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон), який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду (у редакції Закону від 22.05.2015, чинної на момент звернення заявника із касаційною скаргою) ставки судового збору встановлюються у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Отже, Законом передбачено сплату судового збору з касаційних скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

З матеріалів справи вбачається, що позов ПП "Драг" про стягнення 122 513,83 грн. заборгованості було подано у липні 2015 року.

У редакції Закону України "Про судовий збір" від 12.02.2015, чинної на момент звернення ПП "Драг" з позовом у даній справі, ставки судового збору становили: за подання позовної заяви майнового характеру - 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", у січні 2015 встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218,00 грн.

Таким чином, при подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2 450,28 грн. Отже, при зверненні у жовтні 2015 року до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у даній справі заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 940,34 грн.

Натомість, згідно доданого до касаційної скарги платіжного доручення № 501 від 23 жовтня 2015 року скаржником був сплачений судовий збір у розмірі 1 461,60 грн., тобто за ставкою меншою, ніж передбачено Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених в пункті 4 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку та з відповідним клопотанням про відновлення процесуального строку на касаційне оскарження.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Зважаючи на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, скарга не дає підстав для перегляду постанови апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 908/3945/15 разом з доданими до неї документами повернути скаржнику, а справу - Господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик