Рішення № 54148977, 03.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/2233/15-ц Провадження № 22-ц/772/3266/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 50 Доповідач Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 рокум. Вінниця

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Голови :ОСОБА_2

Суддів: Ковальчука О.В., Медяного В.М.

при секретарі : Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.10.2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання батька , -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. У позові зазначив, що він є пенсіонером, його пенсія складає 588 грн., відповідно до акту Сербинівської сільської ради проживає лише на свою пенсію, інших джерел доходу немає, забезпечити свій прожитковий мінімум не може, оскільки має 67 років. Відповідач ОСОБА_4 його син, закінчив навчання у червні 2015 року, він не одружений, не працює та де знаходиться позивачу не відомо. Все своє життя, починаючи з народження сина, позивач забезпечував його прожитковий мінімум, а тепер у нього виникло право на забезпечення свого прожиткового мінімуму зі сторони сина, а тому звернувся до суду із даним позовом, у якому, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України, відповідно до якої із 01.09.2015 прожитковий мінімум доходів громадян збільшений до суми 1330 грн, збільшивши позовні вимоги і просив стягувати з ОСОБА_4 кошти на його утримання та забезпечення свого прожиткового мінімуму у розмірі 742 грн., починаючи з дня подання позову та до зміни матеріального та сімейного стану сторін. Згідно заяви від 24.09.2015 року (а.с.76) позовну вимогу, яка викладена у позовній заяві, пред»явив також і до колишньої дружини ОСОБА_5, зазначивши, що він як непрацездатний другий із подружжя має право на отримання таких аліментів на підставі ст.ст. 75 ч.2, 76 ч.2 СК України, а суд на власний розсуд, згідно ст. 205 ч.2 СК України бере до уваги можливість одержання їх від дружини та сам визначає розмір таких аліментів.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.10.2015 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_4І аліменти на утримання позивача в розмірі 200 грн. щомісяця, починаючи з 10.08.2015 року і до припинення такого права. Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. на користь держави. Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць з 10.08.2015 року по 10.09.2015 року. В задоволенні решти вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є сином позивача та ОСОБА_5, шлюб між якими розірвано згідно рішення апеляційного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 10.08.2015 року ОСОБА_7 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Житловий будинок, господарські споруди знаходяться у задовільному стані, в господарстві худоба та птиця відсутні. Джерелом існування є пенсія . 0,71 га земельна ділянка не обробляється, реалізацією сільгосппродукції не займається.

Згідно довідки Виконавчого комітету Сербинівської сільської ради від 30.06.2015 року № 397 власником присадибної земельної ділянки по вул. Леніна, 55 в селі Сербинівці та житлового будинку, який знесений є ОСОБА_5

Згідно ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Тобто, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, а останнім надається право звернутися до суду за примусовим стягненням аліментів зі своїх дітей. Такий обов»язок виникає за сукупності наступних підстав: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків. Непрацездатними визнаються особи, що досягли пенсійного віку.

Згідно ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Відповідно до ст. 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.

Згідно з ч. 2 ст. 205 СК при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.

Задовольняючи частково позов, щодо розміру аліментів стягуваних з ОСОБА_4 на утримання батька ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 200,00 грн. висновок суду першої інстанції не є переконливим.

Позивач знаходиться на обліку в УПФ України в м.Жмеринка та Жмеринському районі з 14.08.2008 року отримує пенсію за віком при повному стажі, розмір якої згідно довідки УПФ № 3888/02-3-25 від 23.06.2015 року складав з вирахуванням аліментів за період з грудня 2014 по лютий 2015 року 597. 31 грн., з квітня 2015 по травень 2015 року 588,05 грн. щомісячно (а.с.10), згідно довідки УПФ № 5007/02-3-25 від 01.09.2015 року складав з вирахуванням аліментів за період з березня 2015 по серпень 2015 року 588,05 грн. щомісячно (а.с.35). Коштів на рахунках у банківських установах не має, як фізична особа-підприємець не зареєстрований.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_4 є повнолітнім, працездатним, має можливість та бажання працевлаштуватись та працювати, навчається на заочній формі навчання, має добрий стан здоров»я, відсутність у нього інших утриманців, а тому зобовязаний утримувати непрацездатного батька.

Оскільки, прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяцьстановить - 1074 гривні, а пенсія позивача становить - 588 грн., колегія суддів приходить до висновку , що з ОСОБА_4 слід стягувати аліменти в розмірі 500 грн. на утримання батька.

Відповідно до ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 75 СК розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Право другого із подружжя (колишнього подружжя) на утримання встановлюється не в силу закону, а згідно рішення суду, а тому в даному конкретному випадку суд вважає, що доказів того, що інший з подружжя - ОСОБА_5 має можливість надавати йому допомогу, ОСОБА_3 не надав, а тому в цій частині йому слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розміру стягуваних аліментів.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.10.2015 року змінити, збільшивши розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_3

ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 до 500 (пятсот) грн. щомісячно.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: