Вирок № 54144591, 09.12.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5937/15-к

н.п. 1-кп/415/477/15

ВИРОК

Іменем України

09.12.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Зайченка І.А.,

прокурора Авраменка О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Вовчоярівка, Попаснянського району, Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, інвалідом та пенсіонером не являється, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 125 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2015 року приблизно о 09 годині, ОСОБА_1,знаходячись біля першого підїзду будинку №10 по вулиці Севастопольській міста Лисичанська, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, із мотивів раніше виниклих особистих неприязних стосунків, під час сварки з ОСОБА_2, фрагментом деревяної дошки, відповідно до висновку експерта № 215 від 28.10.2015 року наніс їй не менше трьох ударів, один з яких прийшовся на область голови, та два удари в область правого стегна, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді ушкодження голови, які відповідно до висновку експерта №175 від 05.09.2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження правого стегна, які згідно висновку експерта №175 від 05.09.2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, фактично визнав частково та пояснив, що дійсно 30 липня 2015 року приблизно о 09 годині він ніс банки з сараю та проходив біля першого підїзду будинку №10 по вулиці Севастопольській м. Лисичанська, де побачив ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які наливали воду у невелику пластмасову ємкість, з якої потім пили воду приблудні собаки та голубі. Він зробив їм з цього приводу зауваження та зайшов додому. Із вікна своєї квартири він побачив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відреагували на його зауваження, у звязку з чим він вийшов на двір та повторно зробив їм зауваження, що таким шляхом вони привертають увагу собак і голубів, які гадять у підїзді та під його вікнами. ОСОБА_2 відповіла, що птиці хочуть води, він сказав, що голуби дикі і можуть пити воду де завгодно. Після чого він взяв цю ємкість з водою і надів її на голову ОСОБА_3, а потім взявши деревяну дошку, що не була міцно зафіксована на спинці лавки довжиною приблизно 2 метри та наніс нею удар ОСОБА_3 по її сідницям, остання, обурившись побігла геть. Потім цією ж дошкою він наніс ОСОБА_2 два удари в область стегна, а третій удар прийшовся їй по руці. Коли потерпіла від нього відходила, вона впала на землю на сідниці. Після чого, проклинаючи останню, він кинув деревяну дошку та пішов до себе додому. Дошкою по голові потерпілу не бив, від кіль у неї взялися тілесні ушкодження голови йому не відомо. Відповідаючи на питанні суду зазначив, що умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 у нього виник після того, як він взяв до рук деревяну дошку. У скоєному не розкаюється та не шкодує про те що сталося, оскільки вважає, що саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїму діями, не реагуючи на постійні його зауваження з приводу приручення дворових собак та диких голубів, спровокували таку його поведінку, про що він зовсім не жалкує. З цих же причин він не визнає цивільні позови прокурора та потерпілої. Не заперечує, що тілесні ушкодження у потерпілої у виді гематоми стегна утворилися від його двох ударів деревяною дошкою.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у вчинені за вищевикладених обставин злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України повністю підтверджується, крім власне його показань, в яких не заперечується окремі обставини даного правопорушення, усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 30 липня 2015 року близько 09 години вона разом зі своєю сусідкою ОСОБА_3 сиділи на лавці біля першого підїзду будинку №10 по вулиці Севастопольській міста Лисичанська та розмовляли. Потім вона налила в невеличку пластмасову ємкість, яка стояла біля лавочки, води. В цей час з будинку вийшов їх сусід ОСОБА_4, зробив їй з цього приводу зауваження і став предявляти претензії, що вони розводять голубів, які паскудять на його вікна, та схопивши цю ємкість з водою вилив їм на голову, після чого схопивши ОСОБА_3 став тріпати її за одежу, яка вирвашись від нього втекла. Вона не бачила, як ОСОБА_4 наносив удар останній деревяною дошкою, що відпала від лавки. Вона (ОСОБА_2) продовжувала сидіти на лавці, ОСОБА_4 підійшов до неї та став її трясти, а вона, тікаючи від нього впала на землю на ліву сторону. Обвинувачений наздогнав її, і деревяною дошкою наніс їй два удари в область стегна та один удар по голові. Потім кинув дошку та пішов додому. Оскільки у неї боліла голова, сусіди викликали швидку допомогу. У звязку з отриманими тілесними ушкодженнями вона знаходилася на лікуванні в травматологічному відділенні лікарні ім. Титова з 30 липня 2015 року по 25 серпня 2015 року. Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2850 грн. та моральної в сумі 5000 грн. підтримує в повному обсязі. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 вона зазнала фізичну біль, була принижена, морально страждала. Просила суд призначити йому суворе покарання.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 30 липня 2015 року близько 09 години, вони з сусідкою ОСОБА_2 знаходилися біля першого підїзду будинку № №10 по вулиці Севастопольській міста Лисичанська. ОСОБА_2 наливала в пластмасову ємкість воду голубам. В цей час біля їх проходив сусід ОСОБА_1, який став висловлювати претензії на їх адресу, взяв ємкість з водою і кинув по них. Потім взяв деревяну дошку, яка не була прибита до лавки та ударив нею по їй по руці. Вона перелякалась та побігла до другого підїзду. Потім чула крик ОСОБА_2, а через декілька хвилин к їх підїзду підїхала швидка допомога, звідки винесли ОСОБА_2 і повезли в лікарню. ОСОБА_4 наносив удари Ломовській, вона не бачила.

Крім того вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

довідкою про те, що 30.07.2015 року до травматологічного відділення ЦМЛ ім.. Титова надійшла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 з діагнозом: обширна травматична гематома мяких тканин правого стегна, забій мяких тканин волосистої частини голови (том 1 а.с. 15) ;

висновком судово-медичної експертизи №175 від 05.09.2015 року відповідно до якого потерпілій ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у виді забою, підшкірної гематоми правого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також тілесні ушкодження у виді забою мяких тканин голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень Утворились пошкодження від взаємодії з тупими твердими предметами можливо в строк та при обставинах, зазначених потерпілою (том 1 а.с.19-20);

висновком додаткової судово - медичної експертизи № 215 від 28.10.2015 року відповідно якої, не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_2 в строк та при обставинах , зазначених ОСОБА_2, а саме в результаті одного удару нанесеного в область голови і двох ударів в область правого стегна ( том 2 а.с. 62-63)

Оцінивши сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми щодо доведення вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України.

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Часткове визнання своєї виниобвинуваченим ОСОБА_1 суд розцінює як спосіб захисту та намаганнязменшеннякримінальної та цивільної відповідальності.

При цьому показання обвинуваченого в тій частині, що він не завдавав удару деревяною дошкою в область голови потерпілої суд оцінює критично, оскільки саме на ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 вказує, як на особу, яка спричинила їй тілесні ушкодження, завдавши навмисно деревяною дошкою один удар в область голови та два удари по правому стегну. Ніяких даних, які б ставили під сумнів достовірність показів потерпілої, судомне встановлено, і такі показипогоджуються з іншими вищезазначеними доказами по даному кримінальному провадженні, у тому числі висновками судово-медичної експертизи №175 від 05.09.2015 року відповідно до якого спричинені потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді забою, підшкірної гематоми правого стегна утворились від взаємодії з тупими твердими предметами можливо в строк та при обставинах, зазначених потерпілою, а також додаткової судово-медичної експертизи № 215 від 28.10.2015 року відповідно якої, не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_2 в строк та при обставинах , зазначених ОСОБА_2, а саме в результаті одного удару нанесеного в область голови і двох ударів в область правого стегна, тому,на думку суду є правдивими і приймаються до уваги.

Ніяких інших обставин, при яких потерпіла могла отримати тілесні ушкодження, встановлені висновком експерта, ні досудовим слідством ні судом не встановлено.

Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшовдо висновку про винуватістьОСОБА_1в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2, що спричинило короткочасний розлад здоровя.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості;

- особу винного, який не судимий (а.с. 32), має постійне місце проживання, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 29 ), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с. 30 ), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Наявності критичної оцінки обвинуваченим своїх дій, готовності нести відповідальність за вчинене та правових підстав для визнання поведінки обвинуваченого такою, що свідчать про його щире каяття, судом не встановлено, а тому обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд не вбачає.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину відносно особи похилого віку.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, - ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, обставини вчиненого злочину, а також дані про особу обвинуваченого, який не працює, має постійне місце проживання, у побуті характеризується задовільно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, судвважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт в межах, передбаченого, санкцією ч. 2ст. 125 КК України, оскільки більш мяке покарання, на думку суду, буде недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Потерпілою ОСОБА_2 під час підготовчого судового засідання в порядку, передбаченому ст. 128 КПК України було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь майнової шкоди витрат на лікування у сумі 2850 гривень, та моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов потерпілої не визнав та заперечував проти його задоволення.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілою позов суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особі, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкода завдана не з її вини.

ОСОБА_4 вбачається з позову потерпіла просить стягнути з обвинуваченого понесені нею витрати на лікування за час перебування на стаціонарному лікування у травматологічному відділенні ЦМЛ іт. Титова у сумі 2850 гривень.

Витрати понесені потерпілою на придбання медичних препаратів підтверджується копіями фіскальних чеків та випискою з історії хвороби про призначення відповідних ліків, медикаментів та предметів медичного призначення (а.с.20) у звязку з чим суд вважає, позов потерпілої в частині відшкодування майнової шкоди таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., вимоги якого обґрунтовані тим, що їй злочинними діями обвинуваченого були спричинені тілесні ушкодження, що потягли за собою розлад здоровя та довготривале лікування в умовах стаціонару, вона пережила фізичну біль, приниження та страждання,підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

У відповідності до ч. 3ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч. 1ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під час судового розгляду було встановлено, що в результаті умисних неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховано ступінь фізичних та психічних страждань потерпілої, яка є особою похилого віку, тривалий час знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні ЦМЛ ім. Титова, що підтверджується випискою з історії хвороби, у звязку з чим була позбавлена звичайного укладу життя, характер отриманих тілесних ушкоджень, глибину та тривалість її моральних страждань, пов'язаних з протиправними діями обвинуваченого. Разом з тим, враховуючи принципи розумності та справедливості, матеріальний стан обвинуваченого, який не працює, самостійного заробітку не має, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди потерпілої завищений, і вважає можливим задовольнити дану вимогу частково, у розмірі 3 500 гривень.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором прокуратури міста Лисичанська в інтересах Управління охорони здоровя Лисичанської міської ради, Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

ОСОБА_4 вбачається з цивільного позову, прокурор прокуратури міста Лисичанська в інтересах Управління охорони здоровя Лисичанської міської ради, Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоровя на лікування потерпілої у сумі 4935 гривень 06 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора не визнав та заперечував проти його задоволення.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора прокуратури міста Лисичанська в інтересах Управління охорони здоровя Лисичанської міської ради, Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, повністю доведена в судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 за період її перебування на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська за період з 30.07.2015 року по 25.08.2015 року підтверджена довідкою з розрахунком вартості лікування, наданою суду і наявною в матеріалах кримінального провадження (а.с.24).

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст.373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 125 КК Українита призначити йому покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова ( Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31410544700051, Ід.код 37800278, код ЗКП 24060300), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілої від правопорушення ОСОБА_2 в сумі 4935 гривень (чотири тисячі девятсот тридцять пять) гривень 06 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, майнову шкоду у сумі 2850 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят гривень) та моральну шкоду в розмірі 3500 грн. (три тисячі пятсот гривень).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, передбаченого ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова