Рішення № 54139427, 09.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/3594/14-ц Головуючий у І інстанції Гапоненко А. П.Провадження № 22-ц/780/5931/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 09.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

9 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Яворського М.А.,

секретар Вербова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ПАТ КБ «Надра» звернулися до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просили стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 104/П/13/2007/840 від 13 серпня 2007 року в розмірі 10571,69 дол. США та 105366,33 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору. Вимоги позову мотивовані тим, що 13 серпня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 104/П/13/2007/840 «Автопакет», відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 9801,00 дол. США на купівлю автотранспортного засобу зі сплатою 12,9 % річних за користування кредитом та з терміном погашення до 13 жовтня 2012 року. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, в розділі 3.2. договору ОСОБА_3 як поручитель зобовязався солідарно відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору. Позивач вказав, що свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, натомість ОСОБА_2 своїх зобовязань належним чином не виконував, своєчасно платежі в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків не вносив, а тому станом на 7 липня 2015 року у нього утворилася заборгованість, яку необхідно стягнути солідарно з відповідачів в судовому порядку.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 104/П/13/2007/840 від 13 серпня 2007 року в розмірі 10571,69 дол. США та 105366,33 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та порушення процесуального права, та ухвалити рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі, який був заявлений без врахування уточнених позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За правилом ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Задовольняючи уточнений позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, а ОСОБА_3 не виконав свого обовязку як поручителя відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником умов кредитного договору.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 серпня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 104/П/13/2007/840 «Автопакет», відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 9801,00 дол. США на купівлю автотранспортного засобу зі сплатою 12,9 % річних за користування кредитом та з терміном погашення до 13 жовтня 2012 року.

Відповідно до п. 2.2.1, 2.2.3 даного договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки щомісячно, до 18 числа поточного місяця, при цьому щомісячний платіж повинен складати суму не меншу, ніж зазначена в п. 2.2.1 кредитного договору.

Згідно із п. 4.2.5. кредитного договору позивач має право вимагати від відповідача дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, якщо він не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 2.2.3. кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, в розділі 3.2. договору ОСОБА_3 як поручитель зобовязався солідарно відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором № 104/П/13/2007/840 від 13 серпня 2007 року виконав повністю, надавши ОСОБА_2 грошові кошти у сумі, визначеній кредитним договором, що підтверджується заявою на видачу готівки та меморіальним ордером за № 541.

Проте останній порушив умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 7 липня 2015 року у нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 10571,69 дол. США та 105366,33 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 2 456,00 дол. США, простроченої заборгованості за кредитом 6 159,90 дол. США, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом 4 411,79 дол. США, пені за несвоєчасно сплачений кредит 84 523,43 грн., що за офіційним курсом НБУ становить 3 974,60 дол. США та штрафу за порушення умов кредитного договору 20 842,90 грн., що за офіційним курсом НБУ становить 980,11 дол. США, що має своє відображення у долученому розрахунку заборгованості до заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідногоплатежупопогашенню кредиту, визначеногоу п. 2.2.3 кредитного договору, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Також за п. 5.2. кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1., 4.3.2., 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10. кредитного договору, він зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 кредитного договору, за кожен випадок.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Статтями 553, 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником його обов'язку, а у випадках порушення такого обов'язку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи наведені норми закону, а також той факт, що відповідачем ОСОБА_2 порушено умови кредитного договору, а саме не виконано належним чином в обумовлені строки зобовязання щодо оплати кредиту і відсотків у сумі, передбаченій умовами кредитного договору, а відповідач ОСОБА_3 зобовязався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобовязань позичальника за кредитним договором, суд вірно вважав, що позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» повинні бути задоволенні як обґрунтовані та доведені належними доказами у справі.

Переглядаючи в межах заявлених вимог апеляційної скаргизаконність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що докази та обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_2 були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Водночас, вирішуючи питання про розподіл судових витрат шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача, а також на користь держави судових витрат у вигляді сплаченого та недоплаченого судового збору, суд першої інстанції не в повному обсязі врахував вимоги ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, а такі судові витрати відшкодовуються відповідачами пропорційно до розміру задоволених судом вимог до кожного з них.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат не відповідає матеріалам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права, і відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає зміні шляхом стягнення з кожного з відповідачів понесених судових витрат в межах даної справи з урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2015 року в частині розподілу судових витрат змінити, виклавши абзац третій та четвертий його резолютивної частини в наступній редакції.

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» по 497,35 грн. (чотириста девяносто сім гривень тридцять пять копійок) сплаченого судового збору з кожного.

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави по 1 198, 19 грн. (одна тисяча сто девяносто вісім гривень девятнадцять копійок) в якості недоплаченої суми судового збору з кожного.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: