Рішення № 54134602, 03.12.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 597/95/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Дудяк С.В. Провадження № 22-ц/789/1404/15 Доповідач - Фащевська Н.Є.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Ходоровський М. В., Гурзель І. В., .

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства КБ Надра в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Надра ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду від 5 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерціоного банку Надра про стягнення депозиту,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ Надра про стягнення в його користь 10125, 46 доларів США боргу за договором строкового банківського вкладу (депозиту) за №1943183 від 06.06.2014 року.

Позивач вказав, що відповідно до вищевказаного договору відповідач прийняв від нього на депозитний рахунок кошти в сумі 9848 доларів США строком на 3 місяці із процентною ставкою в розмірі 12% на рік строком до 06.09.2014 року. Однак відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав, чим порушив його умови і станом на 26.12.2014 року заборгував 10125,46 долари США.

У ході судового розгляду позивач змінив позовні вимоги і просив стягнути 9925, 42 долари США боргу за договором строкового банківського вкладу (депозиту) за №1943183 від 06.06.2014 року, оскільки згідно із заяви на видачу готівки №6306 від 06.10.2014 року ПАТ КБ Надра видав йому з поточного рахунку 200 доларів США депозиту.

Рішенням Заліщицького районного суду від 5 травня 2015 року змінений позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ Надра в користь ОСОБА_2 9925 долари США 42 центи у національній грошовій одиниці України гривні за офіційним курсом на день виконання рішення.

Стягнуто з ПАТ КБ Надра в дохід держави 2097 грн. 24 коп. судового збору.

У апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство КБ Надра в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Надра ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання сторони не з'явились. Враховуючи те, що в справі є дані про їх належне оповіщення, колегія вважає за можливе слухати справу у відсутність сторін у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 суд першої інстанції, з виходив із того, що відповідно до положень ст. ст. 530, 629, 1060, 1061 ЦК України відповідач повинен був повернути позивачу вклад по закінченню строку його дії, однак банк зазначених вимог закону та обов'язків, взятих на себе за укладеними договорами, не виконав.

Проте погодитись із таким висновком судів не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення згідно вимог ст. 309 ЦПК України.

Судом встановлено, що між сторонами спору 06.06.2014 року було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) №1943183, згідно якого, відповідач прийняв від позивача на депозитний рахунок кошти в сумі 9848,00 доларів США та зобов'язався повернути вклад і сплатити проценти на умовах та в порядку, визначеному договором. Датою повернення ОСОБА_2 вкладу згідно договору строкового банківського вкладу (депозиту) №1943183 від 06.06.2014 року є 06.09.2014 року.

Договором строкового банківського вкладу (депозиту) №1943183 від 06.06.2014 року встановлено процентну ставку по вкладу в розмірі 12,00% річних.

Відповідно до вищезазначених умов Договору, у ПАТ КБ Надра був відкритий на ім'я позивача поточний(картковий) рахунок за № 81673300.

У вересні 2014 року позивач подав до Банку заяву про відмову від пролангації Договору вкладу.

Згідно умов договору ( п.4.7) у випадку, якщо вкладник в період дії Договору звернувся до Банку із заявою про відмову від продовження строку розміщення вкладу на новий термін, Банк в останній день закінчення строку розміщення вкладу, повертає на Рахунок вкладника вклад і нараховані відповідно до умов цього Договору проценти.

08.09.2014 року ПАТ КБ Надра здійснив повернення вкладу та відповідних процентів в сумі 10125,46 доларів США шляхом перерахування їх на поточний рахунок за № 81673300, що стверджується копією звіту за операціями по даному поточному рахунку за період 08.09.2014 р. по 15.04.2015 року. Крім того, позивачу 06.10.2014 року було видано з даного рахунку 200 доларів США, що стверджується вищезазначеною копією звіту за операціями по даному поточному рахунку за період 08.09.2014 р. по 15.04.2015 року, заявою позивача про видачу даних коштів від 06.10.2014 р.за №6306 та його відміткою ( підпис) про їх отримання, визнанням даного факту самим позивачем.

Станом на 15.04.2015 року залишок коштів на поточному рахунку позивача за №81673300 становив 9925,42 долари США.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог закону.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 ч.1 ЦК України)

Відповідно до ст.1058 ч.1 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст.1061 ч.1 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 36 зазначеного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації, зокрема, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Правління НБУ від 5 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», керуючись п. 2 ч. 5 ст. 12, ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 26 від 5 лютого 2015 року про початок з 6 лютого 2015 року процедури виведення ПАТ «КБ «Надра» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 6 лютого 2015 року по 5 травня 2015 року та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_1

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 квітня 2015 року № 85 дію тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» продовжено до 5 червня 2015 року, включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 червня 2015 року № 113 на підставі постанови Правління НБУ від 4 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»» розпочата процедура ліквідації ПАТ «КБ «Надра», призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку на період з 5 червня 2015 року до 4 червня 2016 року.

Отже, починаючи з 6 лютого 2015 року банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд не врахував цих обставин у справі та передчасно вирішив питання щодо стягнення з відповідача ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 суми депозиту у розмірі 9925 долари США 42 центи у національній грошовій одиниці України гривні за офіційним курсом на день виконання рішення в період дії тимчасової адміністрації.

Також у п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України визначено, що суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, то суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

За змістом положень глави 1 розділу 5 ЦПК України суд апеляційної інстанції не має права залучати до участі у справі осіб, які не приймали участі у розгляді справи у суді першої інстанції.

Відповідно до п.4 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову у позові, що не позбавляє позивача можливості у подальшому звернутись з даними позовними вимогами до суду, залучивши до участі у справі осіб, прав та інтересів яких стосується предмет позову.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства КБ Надра в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Надра ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Заліщицького районного суду від 5 травня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерціоного банку Надра про стягнення депозиту відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Н.Є. Фащевська

Судді: І.В. Гурзель

ОСОБА_3