Вирок № 54132520, 09.12.2015, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1777/14-к

Провадження №: 1-кп/332/3/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 р.м. м. Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя в складі:

Головуючого судді: Федоренка О.І.;

при секретарі: Педак С.С., Євдокимовій М.С.;

за участю прокурорів: Воронцова М.В., Перетятька Д.С.;

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2;

представника потерпілих: ОСОБА_3;

захисника: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 1998 та ІНФОРМАЦІЯ_4, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

7 червня 2012 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись на другому поверсі підїзду № 1 будинку № 84 по вул. Республіканській в м. Запоріжжі на ґрунті раптово виниклих неприязнених стосунків, під час сварки з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, наніс останньому не менш двох ударів кулаком правої руки в область черева з права, після чого, ривком за руку, повалив останнього на підлогу, та, не зупинившись, наніс лежачому на підлозі потерпілому не менш одного удару ногою в область грудної клітини, при чому зважаючи на стан алкогольного спяніння не контролював силу нанесення ударів, наносивши їх з достатньою силою.

Таким чином, ОСОБА_5, діючи з необережністю у вигляді злочинної недбалості, не передбачаючи настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_6, зважаючи на те, що останній був особою похилого віку та страждав рядом захворювань, повинен був і міг їх передбачити, своїми діями, згідно висновку експертів комісійної судово-медичної експертизи № 270-КЕ/2015р./пп. від 20.10.2015 року, спричинив ОСОБА_6 сполучену закриту тупу травму грудної клітини і живота, що в своєму перебігу ускладнилася травматичним шоком та легенево-серцевою недостатністю. Між отриманою травмою та настанням смерті ОСОБА_6 є причинний зв'язок. Встановлені тілесні ушкодження утворилися від неодноразової ударної дії тупих твердих предметів (предмету) з достатньою силою, індивідуальні властивості котрих не відобразилися в ушкодженнях з місцями прикладання сили що травмувала до правих передньої і бічної поверхонь грудної клітини і живота. За даними медичної карти стаціонарного хворого № 9072 біологічна смерть ОСОБА_6 констатовано 9.6.2012 року об 11.05. Таким чином, ОСОБА_5 вчинив вбивство через необережність.

Допитаний обвинувачений свою провину в інкримінованому правопорушенні за ч.2 ст.121 КК України та заявлений цивільний позов не визнав пояснивши, що 7.6.2012 року, близько 17 години він, випивши півлітрову пляшку пива, разом з ОСОБА_7 поверталися з роботи. Йому зателефонувала сестра ОСОБА_8 попросивши приїхати, оскільки ОСОБА_2 колишній чоловік сестри та батько її дитини, з яким вона невдовзі припинила відносини, погрожує їй розправою, що вже траплялося неодноразово. З приводу погроз ОСОБА_2 мати та сестра зверталися до міліції. Зателефонувавши ОСОБА_2 з приводу скандалу, той призначив зустріч по вул. Республіканській, де той проживає.

Заїхавши за матірю ОСОБА_9, сестрою ОСОБА_8, разом з ОСОБА_7, вони приїхали до будинку № 84 по вул. Республіканській, де проживає ОСОБА_2. Знаючи характер ОСОБА_2, обвинувачений по телефону запросив на допомогу Яковлева і ОСОБА_10, які погодившись приїхали до будинку ОСОБА_2 окремо, де всі зустрілися.

ОСОБА_2 поводив себе агресивно, погрожуючи з вікна квартири. Біля першого підїзду, де розташована квартира ОСОБА_2, стояли знайомі ОСОБА_2 (не менш трьох). Двері підїзду були закриті на кодовий замок. Коли двері відкрилися, з підїзду вийшла сусідка, за якою обвинувачений побачив ОСОБА_6 батька ОСОБА_2, а за ним ОСОБА_2, який поводив себе агресивно, висловлював погрози, образи. ОСОБА_6 не впустив обвинуваченого в підїзд, перегородивши путь та, закривши двері. Коли хтось з мешканців заходив в підїзд обвинувачений разом з ОСОБА_10 увійшли до підїзду, де на площадці другого поверху побачили ОСОБА_6, а за ним ОСОБА_2 з молотком в руці. ОСОБА_6 не пропускав обвинуваченого до ОСОБА_2, перешкоджаючи до нього путь, а ОСОБА_2, стоячи за ОСОБА_6 розмахував молотком, а позаду нього знаходилася сусідка ОСОБА_11. Події відбувалися на сходинах підїзду, між другим і площадкою, розташованою між другим і третім поверхами. Відстань між ним і ОСОБА_6 була близько 0,5 метра. ОСОБА_10 дернув обвинуваченого на себе і, в цей час ОСОБА_6, якого штовхнув ОСОБА_2, упав на обвинуваченого. Обвинувачений схватився за перила, а ОСОБА_6 за нього і вони обидва впали. Він впав окремо, як впав ОСОБА_6 не памятає. ОСОБА_2 побіг неверх, а обвинувачений швидко піднявшись побіг за ним. Чув, як в цей час в підїзд забігли мати обвинуваченого, ОСОБА_7 та Яковлев. Чув як мати кричала Яковлеву «Не бій це ж дід !». ОСОБА_2 він не здогнав, той забіг в квартиру і закрився. Сховавшись в квартирі ОСОБА_2 продовжував погрожувати з вікна квартири. Повертаючись назад бачив, як ОСОБА_11 і ОСОБА_6 своїм ходом йшли наверх, останній був у нормальному стані ні на кого не скаржився. Вийшовши з підїзду, вони розійшлися. Він разом з матірю, сестрою ОСОБА_8 і ОСОБА_7 поїхали додому, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 пішли по своїх справах.

Стверджує, що ні він, ні ОСОБА_6, якого він тоді побачив вперше, ні ОСОБА_2 під час конфлікту нікого не били. Під час всієї події знайомі ОСОБА_2 участі в конфлікті не приймали, в підїзд не заходили, коли обвинувачений вийшов з підїзду, їх вже не було. Дії ОСОБА_12 прокоментувати не може.

З приводу події, до міліції не звертався, вважав це побутовою сваркою. Наступного дня 8.6.2012 року його ножем підрізав ОСОБА_1 син ОСОБА_6 і, він потрапив до реанімації і, що ОСОБА_6 помер дізнався вже пізніше.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що має спільну дитину з сестрою обвинуваченого. 7.6.2012 року зранку, разом з дитиною був на пляжі. Близько 17 годині разом з приятелем зустрілися з ОСОБА_9 матірю обвинуваченого, поспілкувалися. Потім, зустрівшись з колишньою дружиною ОСОБА_8, сестрою обвинуваченого, повернув їй доньку. Після чого, йому на мобільний телефон почав дзвонити пяний обвинувачений, намагаючись терміново зустрітися, не називаючи при цьому причини, він погодився, призначивши зустріч біля свого будинку по вул. Республіканській, 84. Після чого, йому зателефонував ОСОБА_13, з який він зустрівся того ж дня, біля підїзду свого дома. Стоячи разом з ОСОБА_13 у будинку, побачив, як підїхав автомобіль, з якого вискочив обвинувачений та ще троє й погналися за ним. Також до підїзду прибули мати обвинуваченого, його колишня дружина сестра обвинуваченого, їх дитина. Тікаючи він них, потерпілий забіг в підїзд, потім в квартиру і на балкон, щоб взяти щось не будь для захисту, коли батько потерпілого ОСОБА_6, вийшов з квартир не бачив. Взявши молоток, вибіг в підїзд й побачив, як обвинувачений наніс батькові, який стояв на ступенях два удари кулаком в область печінки, а коли той впав ще й один удар ногою в живіт в район печінки. Мати обвинуваченого кричала, щоб той не бив батька, тому що їй не потрібні проблеми з ОСОБА_1 його братом. Коли обвинувачений бив батька були присутні обвинувачений, його мати, ОСОБА_10, сусідка ОСОБА_11, й ще хтось. Відстань між обвинуваченим і батьком була близько 20 см., інші стояли за обвинуваченим. Після побиття обвинуваченим батька, потерпілий перегнувшись через перила, крикнув обвинуваченому, щоб той підійшов до нього, щоб відволікти того від побиття батька, але батько сказав, що обвинувачений уходив бо в нього діти. Батько був у свідомості. Не захистив батька тому, що не вистачило часу, подія відбулася швидко. Окрім того, його тримала мати ОСОБА_11 ОСОБА_14. Наполягає на тому, що батька бив саме обвинувачений, більш ніхто батька не бив.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що в день події був в м. Феодосія. З телефонного дзвінка сестри обвинуваченого йому стало відомо, що обвинувачений збирався на зясування стосунків з його братом ОСОБА_2 й що його батька ОСОБА_6 побито. Приїхавши ввечері того ж дня до м. Запоріжжя, дізнався, що батько в пятій міській лікарні. Приїхавши застав батька ще в свідомості і, зі слів батька йому стало відомо, що батька побив обвинувачений, але як побив, батько не сказав. Брата ОСОБА_2 в лікарні не було.

Пізніше йому стало відомо зі слів ОСОБА_13, що й як трапилося, знає, що обвинуваченого відтягували від батька коли той вже побив його, мати обвинуваченого кричала, щоб той не бив батька, бо непотрібні проблеми з потерпілим. Призначив зустріч ОСОБА_12 який прийшов разом з обвинуваченим, де він й наніс обвинуваченому удар ножем.

Свідок ОСОБА_15 лікар судово-медичний експерт, який проводив судово-медичну експертизу трупу ОСОБА_6, пояснив, що потерпілому ОСОБА_6 було нанесене не менш трьох ударів в передню черевину стінку, мало допустимо утворювання пошкоджень у потерпілого при падінні с висоти власного росту. Удари наносилися тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, не виключається кулак або нога. Небезпеку для життя становить розрив внутрішнього органу печінки з кровотечею. Причина смерті больовий шок, крововтрата, потерпілий ще дві доби жив, але вивезти його зі стану больового шоку не змогли. Сахарний діабет, яким страждав потерпілий та зловживання ним алкоголем, на причину смерті не вплинули.

Свідок ОСОБА_16 фельдшер швидкої допомоги, пояснила, що 7.6.2012 року приїздила на виклик до потерпілого ОСОБА_6, який був сильно побитим, розповідав, що побити його родичі з боку сватів. При огляді у потерпілого були синці на праві руці і на груді справа. На момент приїзду швидкої потерпілий був в адекватному стані, контактним, тверезим. Навпаки син потерпілого був в стані сильного алкогольного спяніння, постійно заважав, вона та потерпілий його постійно заспокоювали. Як вона зрозуміла побили потерпілого на сходинах в підїзді.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що ввечері 7.6.2012 року повертався з роботи, зустрів ОСОБА_10, якому зателефонував обвинувачений й попросив допомогти з приводу конфлікту з родичами. Зустрілись с обвинуваченим, який був разом з матірю, сестрою, в автомашині незнайомого чоловіка. Всі були в збудженому стані, обвинувачений пяним. По дорозі мати обвинуваченого розповіла, що у його сестри щось трапилося з колишнім чоловіком. Стоячи біля підїзду де розвивалася подія чув крики, лайку, обернувшись, побачив мати обвинуваченого, яка закричавши побігла в підїзд, він побіг слідом. На площадці другого поверху ОСОБА_10, тримав за руку обвинуваченого, стоячи позаду нього, мати обвинуваченого кричала «в нього молоток» і, дивилася наверх. Підбігши до ОСОБА_10 він схопив того за руку, ОСОБА_10 обвинуваченого й витягнув з підїзду, після чого розійшлися. Обвинуваченого знає близько 15 років, як нормальну людину, але коли той випє стає агресивним.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що 7.6.2012 року ввечері був разом з ОСОБА_13, якому зателефонував ОСОБА_2 й попросив бути присутніми при розмові з родичами. Підійшовши до підїзду, де проживав ОСОБА_2, зустрілися з останнім. Стоячи у підїзду, до них підїхав автомобіль ВАЗ-21099, з якого вийшли чотири парня один з яких був обвинувачений і його мати. ОСОБА_2 побіг в підїзд, за ним побіг обвинувачений за ним ОСОБА_10. В підїзді було чути крики та відбувалася бійки, тривало це близько пяти хвилин. Вони телефонували братові ОСОБА_2 ОСОБА_15 й розмовляли з матірю обвинуваченого, яка запитала про їх знайомство з ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що 7.6.2012 року випивав разом з ОСОБА_12, зателефонував обвинувачений попросив про допомогу. Разом з ОСОБА_12 прийшли до будинку № 84 по вул. Республіканській, де зустрілися з обвинуваченим, який був пяним, його матірю і ОСОБА_17. Стоячи спиною до підїзду, почув як мати обвинуваченого закричала, повернувшись побачив, як обвинувачений побіг в підїзд. Забігши в підїзд побачив, що на площадці між другим і третім поверхом стоїть обвинувачений напроти нього ОСОБА_6, поруч з ним ОСОБА_11, вище на сходинах ОСОБА_2, який щось кричав і розмахував молотком в руці. Обвинувачений намагався проникнути наверх до ОСОБА_2, але ОСОБА_6 його не пускав, перекриваючи путь собою. Вибравши момент він схватив обвинуваченого за руку і відтягнув на площадку другого поверху, ОСОБА_2 продовжував щось кричати. Обвинувачений почав рватися наверх, він хотів позвати матір обвинуваченого, щоб вона того заспокоїла, перехилився через перила до дверей підїзду, а коли випрямився, то побачив, що на площадці лежать ОСОБА_6, поруч з ним обвинувачений. Він відтягнув обвинуваченого, в цей час до них по сходинах на площадку піднялися мати обвинуваченого та ОСОБА_12. ОСОБА_12 схватив його, він обвинуваченого і всі разом з матірю обвинуваченого, спустившись вниз по сходинах, вийшли з підїзду. Щоб хтось бив ОСОБА_6, в тому числі й обвинувачений не бачив.

Свідок ОСОБА_6 дружина потерпілого ОСОБА_1, пояснила, що ввечері 7.6.2012 року чоловікові зателефонувала сестра обвинуваченого сказавши, що той збирається зясовувати стосунки з братом чоловіка ОСОБА_2. Через деякий час зателефонував приятель чоловіка, сказавши, що батька чоловіка побили і його забрали до лікарні. Близько 24 години вони приїхали до пятої міської лікарні, зустрілися з батьком чоловіка ОСОБА_6, який був в поганому стані, побитий, сказав, що не розуміє за що його побив ОСОБА_5, спілкувалися близько 10-15 хвилин, потім батька увезли на операцію.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що увечері 7.6.2012 року на своїй автомашині привіз обвинуваченого, його матір, сестру та ОСОБА_10 і ОСОБА_12 до будинку де проживав потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_2. По приїзду побачив, як з вікна підїзду ОСОБА_2 погрожував вирізати всю сімю обвинуваченого. Хтось з мешканців підїзду відкрив двері і в підїзд зайшли: обвинувачений, ОСОБА_12, ОСОБА_10, мати обвинуваченого та він. В такому ж порядку вони розташувалися в підїзді, за виключенням того, що мати обвинуваченого опинилася останньою, а вище них були ОСОБА_6 та ОСОБА_2. Бачив, як ОСОБА_2 штовхнув спину ОСОБА_6 на обвинуваченого і, вони обидва впали. Першим підвівся обвинувачений. Щоб обвинувачений бив ОСОБА_6 він не бачив, бачив, як ОСОБА_6, коли той впав, один раз ногою вдарив ОСОБА_12, про що потім останній сказав, що переплутав. Бачив як ОСОБА_6, який впав, піднімала якась дівчина, яка вийшла з квартири і, завела діда до квартири.

Свідок ОСОБА_18 донька потерпілого ОСОБА_2, пояснила, що ввечері 7.6.2012 року від батька дізналася, що дідуся побили і він знаходиться в лікарні. Приїхавши до пятої міської лікарні побачила ОСОБА_6, який був в повній свідомості і, розповів, що побили його з-за батька ОСОБА_2 люди серед яких був обвинувачений, всі вони були пяні. Дід сказав, що його вдарив обвинувачений, а коли він впав його вже били ногами. Дід тримався за бік, з чого вона зрозуміла, що побили його в бік тулубу.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що ввечері 7.6.2012 року почула крики у дворі. Вийшовши на балкон, побачила як обвинувачений, якась жінка та два парня щось кричать в напрямок підїзду, де проживає ОСОБА_2, зрозумівши що скандал трапився з-за останнього. Бачила, як обвинувачений, жінка і парень увійшли в підїзд де проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Через близько 10 хвилин вони з підїзду вийшли, за ними бігла молода дівчина і кричала, як вона зрозуміла на адресу обвинуваченого: «Що ти зробив, він же ж війну пройшов, а ти його зі сходин скинув і, залишив помирати…». Як вона зрозуміла, скандал трапився з-за ОСОБА_2, з приводу яких-то ключів. Чула як ОСОБА_6, на вимоги до ОСОБА_2 вийти, кричав, що він ОСОБА_2, нікуди не вийде, він його не пустить.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що ввечері 7.6.2012 року йому зателефонував ОСОБА_2, попросив приїхати так як в нього сімейні проблеми. Приїхавши до дому де проживає ОСОБА_2, побачив обвинуваченого, його матір, ОСОБА_10 і ОСОБА_12. Обвинувачений та його мати сказала, що ОСОБА_2 щось чудить. Він залишився у підїзду, а обвинувачений, його мати, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 увійшли в підїзд. Чув як в підїзді відбувалася сварка, крики, йому здалося, що кричав ОСОБА_6, який став на захист ОСОБА_2. Коли, приблизно хвилин через 10 всі вийшли з підїзду, він був вже далеко від підїзду. Бачив, як до підїзду приїхала швидка. В-подальшому зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що в підїзді між обвинуваченим і ОСОБА_6 відбулася бійка, обвинувачений побив останнього, з-за того, що той заступався за ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_20 медсестра прийомного відділення пятої міської лікарні, пояснила, що на її чергування 7.6.2012 року близько 24 години привезли ОСОБА_6 Очевидних ушкоджені у того не було. Коли приїхали родичі молода дівчина, ОСОБА_6 розповів, що його побили, був в свідомості, адекватним, шуткував, сміявся.

Свідок ОСОБА_21 медичний реєстратор пятої міської лікарні, дала покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_20

Свідок ОСОБА_9 мати обвинуваченого пояснила, що її донька сестра обвинуваченого і ОСОБА_2 проживали разом і мають спільну дитину. Весь час сумісного проживання у них виникали скандали і сварки з-за дитини. Ввечері 7.6.2012 року вона разом з донькою та обвинуваченим поїхали на зустріч до ОСОБА_2 за його запрошенням також з-за дитини. Приїхавши, близько 19 години, до будинку ОСОБА_2, донька залишилася на вулиці, а вона, обвинувачений, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 намагалися потрапити до підїзду. ОСОБА_6 їх не пускав, а ОСОБА_2 з вікна кричав образи, погрози, розмахував молотком. Вона відійшла до машини, а син разом з ОСОБА_10 увійшли до підїзду. Стоячи біля підїзду почула грохот, увійшовши разом з ОСОБА_12 до підїзду від ОСОБА_10 почула, що ОСОБА_2 штовхнув батька ОСОБА_6 зі сходин на обвинуваченого і вони обидва впали, тому що обвинувачений схопив ОСОБА_2 за руку в якій той тримав молоток. ОСОБА_2 прятався за спину ОСОБА_6 під час свари. В цей час вона почула удар, схожий на хлопок і побачила, як ОСОБА_12 наносить удар ногою ОСОБА_6, лежачому обличчям до низу на площадці, в праву сторону тулуба. Вона і ОСОБА_11 почали кричати, що це дід. ОСОБА_2 поруч не було, було чути лише його крики. На крики її та ОСОБА_22 зупинився й вони пішли з підїзду. Коли вона з обвинуваченим уходили, ОСОБА_6 лежав обличчям вниз на площадці другого поверху. Обвинувачений ОСОБА_6 не бив.

Свідок ОСОБА_11, пояснила, що в квартирі АДРЕСА_1 її мати. Ввечері 7.6.2012 року була у матері почула крики з сходової площадки. Вийшовши з квартири побачила ОСОБА_2, який був на площадці третього поверху та щось кричав на низ, нижче побачила ОСОБА_6, який лежав на площадці другого поверху, а обвинувачений наніс тому удар ногою в живіт. Стала рознімати бійку, відтягуючи ОСОБА_6, ОСОБА_10 в цей час відтягував обвинуваченого, який був пяним. Нижче на сходинах бачила мати обвинуваченого, ОСОБА_12 і ще одного парня, які піднялись, коли вже закінчилася бійка.

Свідок ОСОБА_23 слідчий в провадженні якого перебувала кримінальна справа, пояснив, що допитував по справі обвинуваченого, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, які покази давали добровільно, з текстами протоколів знайомилися перед підписанням. Згідно висновку експерта з судово-медичної експертизи № 1548 від 11.7.2012 року смерть ОСОБА_6 наступила від тупої травми тулуба з множеними правосторонніми переломами ребер, розривом тканини печінки, що призвело до кровотечі в черевну порожнину і розвитку шоку. Дані пошкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Синець і крововилив в мяких тканинах передньої черевної стінки; крововилив в мяких тканинах правої переднє-бокової поверхні грудної клітини; переломи 5-10 ребер зправа по передній підпахвовій лінії і 5-10 ребер зправа по задній підпахвовій лінії; розрив печінки; утворились в результаті ударних травматичних впливів тупого (тупих) предметів з обмеженої травмуючою поверхнею, в області верхньої третини черевної стінки і правої передньої і задньої бокової поверхні грудної клітини, особистість яких не відобразилася в характері ушкоджень. Встановити послідовність пошкоджень не здається можливим. Малодопустимо утворення тупої травми тулуба в результаті падіння зі сходин з висоти свого росту. Після отримання травми ОСОБА_6 міг вчиняти активні цілеспрямовані дії, самостійно пересуватися протягом декількох часів. Смерті ОСОБА_6 настала 9.6.2012 року об 11.05 год.

Згідно висновку експерта з судово-медичної експертизи № 2763 від 16.11.2012 року, експерт не заперечив, що травма тулубу ОСОБА_6 могла утворитися в результаті даних, викладених в результаті відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_11 та ОСОБА_2

Згідно висновку експерта з судово-медичної експертизи № 1201-Д від 28.3.2014 року, малодопустимо утворення пошкоджень у ОСОБА_6 в результаті падіння з висоти свого росту. Малодопустимо утворення пошкоджень на тілі ОСОБА_6 в результаті дій, указаних ОСОБА_5 під час проведення відтворення обстановки і обставин на місці події.

Згідно протоколу відтворення обстановки і обставин події від 12.10.2012 року за участю потерпілого ОСОБА_2 в ході якого потерпілий підтвердив свої покази в часті обставин події ввечері 7.6.2012 року в першому підїзді будинку № 84 по вул. Республіканській в м. Запоріжжі, зокрема, що саме обвинувачений ОСОБА_24 на сходинах між другим та третім поверхами наніс потерпілому ОСОБА_6, який не пускав його до ОСОБА_2, два удари кулаком в верхню третину передньою черевної стінки зправа, а потім, схвативши ОСОБА_6 за праву руку, якою він тримався за перила, повалив на підлогу площадки другого поверху на правий бік, наніс один удар ногою в задню праву бокову поверхню грудної клітини в області середньої третини.

Згідно протоколу відтворення обстановки і обставин події від 3.8.2012 року за участю свідка ОСОБА_11 в ході якого свідок підтвердила свої покази в часті обставин події ввечері 7.6.2012 року в першому підїзді будинку № 84 по вул. Республіканській в м. Запоріжжі, зокрема, що саме обвинувачений ОСОБА_24 на сходинах між другим та третім поверхами коли вона піднімалася з ОСОБА_6 догнав їх, ОСОБА_6 став перешкоджати ОСОБА_5 путь наверх, де знаходився ОСОБА_2, ОСОБА_5 відірвав руку ОСОБА_6, якою він тримався за перила, з-за чого той впав на правий бік. В цей час ОСОБА_10 тримав ОСОБА_5 ззаду за плечі і, вона побачила, як лежачому ОСОБА_6 наносяться удари ногою в область ребер. Коли вона допомагала піднятися ОСОБА_6, той сказав, що йому відбили печінку. З чого вона зрозуміла, що удари прийшлися вправу сторону тулуба. Вона бачила, що ОСОБА_10 продовжував утримувати ОСОБА_5, а той «рвався» вперед. ОСОБА_10 в свою чергу утримував ОСОБА_22. Піднявши ОСОБА_6 на ноги, залишила його й стала заштовхувати ОСОБА_2 до квартири. Стверджує, що ОСОБА_10 не міг бити ОСОБА_6, оскільки тримав ззаду ОСОБА_5, а ОСОБА_22 не міг наносити удари, оскільки зявився вже після бійки.

Згідно протоколу предявлення фотознімків для впізнання від 9.11.2012 року свідок ОСОБА_11 впізнала по фотознімку ОСОБА_5, як того, що ввечері 7.6.2012 року при побитті ОСОБА_6 знаходився ближче всіх до потерпілого.

Згідно протоколу предявлення фотознімків для впізнання від 9.11.2012 року свідок ОСОБА_19 впізнала по фотознімку ОСОБА_5, як того, до кого ввечері 7.6.2012 року з першого підїзду підбігала світловолоса дівчина і кричала на нього з приводу подій, зазначених нею під час допиту в якості свідка.

Згідно протоколу слідчого експерименту від 5.3.2014 року за участю обвинуваченого ОСОБА_5, той на місці прояснив обставини події, які відбулися біля будинку та в першому підїзді будинку № 84 по вул. Республіканській в м. Запоріжжі.

Згідно висновку експертів комісійної судово-медичної експертизи № 270-КЕ/2015р./пп. від 20.10.2015 року у звязку з подіями 7.6.2012 року у ОСОБА_6 мали місце: сукупна закрита тупа травма грудної клітини з множинними переломами правих 5-10 ребер по передній пахвовій задній пахвовій лініям з наявністю синця та крововиливу в мякі тканини грудної клітини, і живота з розривами печінки та крововиливом в черевну порожнину 500 мл крові зі згортками, встановлена сукупна травма має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і знаходяться у причинному звязку з настанням смерті потерпілого. Встановлені тілесні ушкодження утворилися від неодноразової ударної дії тупих твердих предметів (предмету) з достатньою силою, індивідуальні властивості котрих не відобразилися в ушкодженнях з місцями прикладання сили що травмувала до правих передньої і бічної поверхонь грудної клітини і живота. Поряд з вищевказаними тілесними ушкодженнями у ОСОБА_6 мали місце хронічні захворювання: серцево-судина патологія у вигляді ішемічної хвороби серця, стенокардії напруги, артеріальної гіпертензії; хронічний бронхіт, цукровий діабет. Причиною смерті ОСОБА_6 явилася сполучена закрита тупа травма грудної клітини і живота, що в своєму перебігу ускладнилася травматичним шоком та легенево-серцевою недостатністю. Між отриманою травмою та настанням смерті ОСОБА_6 є причинний зв'язок. За даними медичної карти стаціонарного хворого № 9072 біологічна смерть ОСОБА_6 констатовано 9.6.2012 року об 11.05. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг виконувати активні дії, котрі мали обмежений характер за рахунок вираженого больового синдрому. За наявними клінічними даними ознак шоку тяжкого ступеня у ОСОБА_6 не встановлено, але слід звернути увагу на те, що у даному випадку мав місце субкомпенсований шок та легенево-серцева недостатність, що ускладнили перебіг сукупної травми грудної клітини і живота і призвели до настання смерті хворого. В даному випадку настання смерті ОСОБА_6В, було викликано отриманою травмою та її ускладненнями. Наявні хронічні захворювання являлися несприятливими умовами, котрі обтяжували стан хворого та негативно впливали на перебіг травми.

Інших доказів сторонами обвинувачення та захисту не надано.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження оцінивши всі надані сторонами обвинувачення та захисту докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до наступних висновків.

Суд сприймає як належні докази: покази самого обвинуваченої щодо обставин події, яка трапилася ввечері 7.6.2012 року в підїзді будинку № 84 по вул. Республіканській в м. Запоріжжі, а саме конфлікт між ним та ОСОБА_2 за сімейних обставин, при якому саме дії ОСОБА_2 спровокували конфлікт, його поведінка під час конфлікту провокаційна поведінка та погрози на адресу обвинуваченого, як перед підїздом з-за відкритих дверей та з вікна, так й в самому приміщенні підїзду на сходинах. Факт конфлікту підтверджується показами самого потерпілого ОСОБА_2, свідків: ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_11, які підтвердили, що активніша роль й провокування конфлікту належали саме потерпілому ОСОБА_2.

Щодо факту і обставин нанесення ударів потерпілому ОСОБА_6 саме обвинуваченим, покази потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_11, які були прямими, безпосередніми очевидцями й прямо зазначили, що потерпілому наносив удари саме обвинувачений, покази потерпілого ОСОБА_1 та свідківОСОБА_6 та ОСОБА_18, які від самого ОСОБА_6, який був в здоровому розсуді, в лікарні почули, що його побив саме обвинувачений, свідків: ОСОБА_20 та ОСОБА_21 працівників пятої міської лікарні, куди після побиття доставили ОСОБА_6 які підтвердили здоровий розсуд та адекватність ОСОБА_6 по прибутті в лікарню.

Адекватність й перебування в розсудку ОСОБА_6 підтверджується висновками судово-медичної експертиз № 1548 від 11.7.2012 року, що після отримання травми ОСОБА_6 міг вчиняти активні цілеспрямовані дії, самостійно пересуватися протягом декількох часів; та комплексної судово-медичної експертиз № 270-КЕ/2015р./пп. від 20.10.2015 року, що після отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг виконувати активні дії котрі мали обмежений характер за рахунок вираженого больового синдрому.

Окрім того, суд приймає як визнання факту завдання ударів ОСОБА_6 саме обвинуваченим; покази й самого обвинуваченого, який даючи покази наполягав на тому, що він не бив потерпілого ОСОБА_6, але на запитання потерпілого ОСОБА_1: «ОСОБА_16 скажи, хто це зробив ?», промовчав, хоча в судовому засіданні завдавшим удари ОСОБА_6 називалася прямо і інша особа; покази свідка ОСОБА_7 в частині того, що обвинувачений і потерпілий ОСОБА_6 контактували між собою, коли останнього штовхнув потерпілий ОСОБА_2 й той впав на обвинуваченого; ОСОБА_10 щодо контакту потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченого, коли потерпілий впав на останнього; свідка ОСОБА_19, яка чула як ОСОБА_11 предявляючи претензії, зверталась саме до обвинуваченого: «Що ти зробив, він же ж війну пройшов, а ти його зі сходин скинув і, залишив помирати…»; покази свідка ОСОБА_15 лікаря судово-медичного експерта, який проводив судово-медичну експертизу трупу ОСОБА_6, що потерпілому було нанесене не менш трьох ударів в передню черевину стінку, мало допустимо утворювання пошкоджень у потерпілого при падінні. Удари наносилися тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, не виключається кулак або нога, ще не суперечить обставинам події.

Згідно висновку експерта з судово-медичної експертизи № 1201-Д від 28.3.2014 року, малодопустимо утворення пошкоджень у ОСОБА_6 в результаті падіння з висоти свого росту. Малодопустимо утворення пошкоджень на тілі ОСОБА_6 в результаті дій, указаних ОСОБА_5 під час проведення відтворення обстановки і обставин на місці події.

Суд приймає як належні докази протоколи відтворення обстановки і обставин події від 12.10.2012 року за участю потерпілого ОСОБА_2 та від 3.8.2012 року за участю свідка ОСОБА_11 в ході якого вони підтвердили дані ними покази щодо обставин події, яка мала місце ввечері 7.6.2012 року в результаті чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта з судово-медичної експертизи № 2763 від 16.11.2012 року, експерт не заперечив, що травма тулубу ОСОБА_6 могла утворитися в результаті даних, викладених в результаті відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_11 та ОСОБА_2

Суд критично ставиться до показів: самого обвинуваченого в частині невизнання факту нанесення ударів потерпілому ОСОБА_6 вважаючи це одним зі способів реалізації свого права на захист; свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7, що удари потерпілому ОСОБА_6 наносив не обвинувачений а ОСОБА_12 (Яковлев), оскільки ці покази повність спростовуються іншими показами потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_11, які були безпосередньо очевидцями події, а також пояснення самого ОСОБА_6, адекватність якого підтверджена вищезазначеними висновками експертів з судово-медичних експертиз.

Вищенаведене виключає у суду сумніви, що удари потерпілому ОСОБА_6 наносилися саме обвинуваченим, а не іншою особою.

Аналізуючи покази учасників, суд приходить до висновку, що розбіжності в їх показах виникли у звязку з тим, що з моменту події пройшло більш двох років, з чого деякі деталі події або випали з пам'яті учасників або змінилася їх хронологія. Разом з тим, суд враховуючи, що різниця в більшості показах не суттєва, стосується деяких моментів, які не впливають на загальну картину події.

Суд приймає як належні докази причин смерті потерпілого ОСОБА_6 висновок експерта з судово-медичної експертизи № 1548 від 11.7.2012 року, згідно якого смерть наступила від тупої травми тулуба з множеними правосторонніми переломами ребер, розривом тканини печінки, що призвело до кровотечі в черевну порожнину і розвитку шоку. Дані пошкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які утворилися в результаті ударних травматичних впливів тупого (тупих) предметів з обмеженої травмуючою поверхнею, в області верхньої третини черевної стінки і правої передньої і задньої бокової поверхні грудної клітини, особистість яких не відобразилася в характері ушкоджень, та висновок експертів комісійної судово-медичної експертизи № 270-КЕ/2015р./пп. від 20.10.2015 року, за яким, причиною смерті ОСОБА_6 явилася сполучена закрита тупа травма грудної клітини і живота, що в своєму перебігу ускладнилася травматичним шоком та легенево-серцевою недостатністю. Між отриманою травмою та настанням смерті ОСОБА_6 є причинний зв'язок. Встановлені тілесні ушкодження утворилися від неодноразової ударної дії тупих твердих предметів (предмету) з достатньою силою, індивідуальні властивості котрих не відобразилися в ушкодженнях з місцями прикладання сили що травмувала до правих передньої і бічної поверхонь грудної клітини і живота. За даними медичної карти стаціонарного хворого № 9072 біологічна смерть ОСОБА_6 констатовано 9.6.2012 року об 11.05.

Згідно висновків експертів причиною смерті ОСОБА_6 є сукупна травма яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і знаходяться у причиинному звязку з настанням смерті, що судом не ставиться під сумнів.

Дії обвинуваченого під час досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що є небезпечним для життя потерпілого в момент заподіяння та яке спричинило смерть останнього.

Згідно диспозиції ч.2 ст.121 КК України, відповідальність настає за навмисне відношення винної особи до спричинення тяжкого тілесного ушкодження і необережне до настання смерті.

Як встановлено в судовому засіданні конфлікт виник між обвинуваченим і потерпілим ОСОБА_2, який своїми діями спровокував ситуацію й провокував обвинуваченого, і, всі наміри обвинуваченого щодо зясування стосунків були направлені саме проти ОСОБА_2, а не потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_6 своїми діями лише намагався перешкодити обвинуваченому потрапити безпосередньо до потерпілого ОСОБА_2, активного опору обвинуваченому і будь-яких дій щодо нього не чинив, лише стояв між ним і потерпілим ОСОБА_2

Судом встановлено, що стоячи на сходинах, обвинувачений наніс потерпілому ОСОБА_6 не менш двох ударів кулаком в область черева зправа і, схвативши за руку повалив того на підлогу і наніс один удар ногою в область грудної клітини.

Згідно висновку експерта № 270-КЕ/2015р./пп. від 20.10.2015 року встановлені тілесні ушкодження утворилися від неодноразової ударної дії тупих твердих предметів (предмету) з достатньою силою.

З чого суд робить висновок, що обвинувачений при нанесенні ударів потерпілому ОСОБА_6 не мав умислу на заподіяння саме тяжких тілесних ушкоджень. На відсутність умислу заподіяння саме тяжких тілесних ушкоджень вказує нанесення ударів не спочатку конфлікту, коли ОСОБА_6 в дверях підїзду заважав обвинуваченому приблизитися до ОСОБА_2 й нічого не заважало обвинуваченому нанести удари саме там, а вже в самому розпалі конфлікту, на сходинах другого поверху підїзду, коли до ОСОБА_2 проти якого саме й була направлена агресія обвинуваченого ОСОБА_6 був єдиною перешкодою для її викиду. Незначна кількість ударів саме кулаками, й удар ногою, коли потерпілий ОСОБА_6 лежав на підлозі, а обвинуваченого, обхвативши за тулуб тримав і, відтягував від потерпілого ОСОБА_10 (за показами свідка ОСОБА_11 в ході відтворення обстановки і обставин події 3.8.2012 року ), що суд сприймає як продовження обвинуваченим реалізації наміру саме на зближення з потерпілим ОСОБА_2, до якого весь час конфлікту він намагався потрапити, а не на продовження завдання ушкоджень ОСОБА_6, оскільки той вже лежав на підлозі і, не заважав обвинуваченому піднятися верх по сходинам, тобто удар ногою потерпілому був нанесений не навмисно.

Зазначення у висновку експерта нанесення ударів з достатньою, але не з великою силою суд, з урахуванням обставин справи, хоча й завдання ударів в життєво важливий орган черевну порожнину, але з урахуванням кількості ударів і їх силу, пристарілий вік потерпілого ОСОБА_6, наявність хронічних захворювань, що за медичним висновками суттєво вплинули на настання тяжких наслідків, приходить до висновку про відсутність у обвинуваченого наміру на завдання саме тяжких тілесних ушкоджень, хоча й безпосередню можливість передбачення настання тяжких наслідків смерті потерпілого, що обвинувачений міг і повинен був передбачити, тобто при нанесенні ударів потерпілому ОСОБА_6 в діях обвинуваченого суд встановлює не умисел, а злочинну недбалість.

До такого висновку суд приходить і на підставі висновку експерту № 270-КЕ/2015р./пп. від 20.10.2015 року, згідно якого у ОСОБА_6 мали місце хронічні захворювання: серцево-судина патологія у вигляді ішемічної хвороби серця, стенокардії напруги, артеріальної гіпертензії; хронічний бронхіт, цукровий діабет. За наявними клінічними даними ознак шоку тяжкого ступеня у ОСОБА_6 не встановлено, але слід звернути увагу на те, що у даному випадку мав місце субкомпенсований шок та легенево-серцева недостатність, що ускладнили перебіг сукупної травми грудної клітини і живота і призвели до настання смерті хворого. В даному випадку настання смерті ОСОБА_6В, було викликано отриманою травмою та її ускладненнями. Наявні хронічні захворювання являлися несприятливими умовами, котрі обтяжували стан хворого та негативно впливали на перебіг травми.

Відповідно до п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7.2.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст.119 чи ст.128 КК України.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ч.1 ст.119 КК України - вбивство, вчинене через необережність.

Щодо заявленого до обвинуваченого потерпілим ОСОБА_1 цивільного позову витрат, повязаних з похованням та спорудження надгробного памятнику в розмірі 51281 грн.

та моральної шкоди в розмірі 500000 грн.

Згідно ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Згідно наданих документів, витрати понесені ОСОБА_1 на поховання ОСОБА_6 та спорудження надгробного памятнику, становлять 51281 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Потерпілий ОСОБА_1 є сином загиблого ОСОБА_6, розмір, заявлений ним моральної шкоди становить 500000 грн. Враховуючи обставини справи смерть батька близької людини, за обставин коли він намагався захистити свого сина, який був причиною конфлікту, суд приходить до висновку, що потерпілим позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, в розмірі 100000 грн.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини які помякшують та обтяжують покарання і дані, характеризуючи особу обвинуваченого.

Враховуючи характер і ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, вчинення злочину, щодо особи похилого віку й в стані алкогольного спяніння, що визнається судом, обставинами, які обтяжують покарання, фактичне часткове визнання вини, відсутність судимостей, наявність у обвинуваченого на утриманні двох неповнолітніх дітей, що суд визнає обставинами, що помякшують покарання, враховуючи думку обох потерпілих, які не наполягають на суворому покаранні, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, що надає судові право, застосувавши ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

В строк призначеного покарання зарахувати перебування під вартою з 14 серпня 2013 року по 7 квітня 2014 року.

Запобіжний захід до набуття вироком законної сили не обирати.

Керуючись ст.ст.349,369,373,374,376 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України призначивши покарання ПЯТЬ років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на ТРИ роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобовязати обвинуваченого: не виїжджати за межи України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживати; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Зарахувати в строк відбуття покарання перебування під вартою з 14 серпня 2013 року по 7 квітня 2014 року.

Запобіжний захід засудженому до набуття вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного памятнику 51281 грн., та 100000 грн. моральної шкоди, що становить разом 151281 грн.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суду міста Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Федоренко