Ухвала суду № 54131958, 08.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1187/2015(м)

263/11508/15-ц

Головуючий у 1-й інстанції Скрипниченко Т.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сорока Г.П.

суддів - Гаврилової Г.Л., Принцевської В.П.

секретар - Гаркуша О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця та начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції за апеляційною скаргою представника заявниці ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

22 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі Жовтневого ВДВС). В подальшому уточнила та змінила свої вимоги, в остаточній редакції скарги просила: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця та начальника Жовтневого ВДВС по цивільній справі №2/0519/2030,2012 в повному обсязі, а саме в частині повного виконання рішення суду про стягнення коштів в сумі 49130грн.; зобовязати Жовтневий ВДВС відновити та прискорити виконавче провадження по виконавчому листу, виданому Жовтневим районним судом м.Маріуполя 22.04.2014 року по цивільній справі №2/0519/2030/2012 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь 49130грн; в разі якщо суд дійде висновку про пропуск строку на подачу скарги, визнати причини пропуску строку поважними та поновити цей строк (а.с.1-3,34-36,43).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2015 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця та начальника Жовтневого ВДВС ММУЮ, відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, представник заявниці ОСОБА_2 ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявниці ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу у повному обсязі, заперечення представника Жовтневого ВДВС головного державного виконавця Шеверкової І.І., яка просила апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: 1) відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; 2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Вирішуючи справу за скаргою ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем з примусового виконання виконавчого листа 2/0519/2030/2012 від 18.07.2012 року, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполі Донецької області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми боргу 49 130грн., виконавче провадження за яким було відкрито 14.01.2013 року, були здійсненні усі необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання і було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, та здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а також того, що будь-які дії щодо реалізації арештованого нерухомого майна на цей час на території Донецької області не проводяться. Тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця Жовтневого ВДВС ОСОБА_5 та на постанову про повернення виконавчого документа стягувану у звязку з її необґрунтованістю. При цьому врахував і те, що стягував не позбавлений можливості повторно предявити даний виконавчий лист до виконання. З урахуванням наведеного суд повністю відмовив у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця та начальника Жовтневого ВДВС.

Однак, з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з положеннями ст.385 ЦПК України скарга може бути подана до суду у десятиденний строк, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк подання скарги може бути поновлений судом.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно з розясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в п.п.3,5,13,17,18 постанови №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 вказаного Закону), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 7 ст. 12 вказаного Закону).

Субєктом оскарження може бути державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у ст.3 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3-5 частини 7 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

При розгляді таких скарг суд має керуватися положеннями ЦПК, в тому числі і ст.ст.26,27,45 ЦПК щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обовязків.

Сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь у справі як заявник, а інші учасники виконавчого провадження, прав і обовязків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби розглядаються за загальними правилами ЦПК за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам ст.ст.210,213,387 ЦПК України.

Між тим, зі справи вбачається, що, вирішуючи справу, суд першої інстанції на наведені вимоги належної уваги не звернув.

Як вбачається зі справи, у своїй скарзі, з урахуванням уточнень та зміни, ОСОБА_2 просила: 1) визнати неправомірними бездіяльність державного виконавця та начальника Жовтневого ВДВС по цивільній справі №2/0519/2030/2012 в повному обсязі, а саме в частині повного виконання рішення суду про стягнення коштів в сумі 49130грн.; 2) зобовязати Жовтневий ВДВС Жовтневого району відновити та прискорити виконавче провадження по виконавчому листу, виданому Жовтневим районним судом м.Маріуполя 22.04.2014 року по цивільній справі №2/0519/2030/2012 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь 49130грн; 3) в разі якщо суд дійде висновку про пропуск строку на подачу скарги, визнати причини пропуску строку поважними та поновити цей строк (а.с.1-3,34-36,43).

В обґрунтування своїх вимог заявниця посилалась на те, що державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м.Маріуполя 20.12.2012 року, про стягнення на її користь з ОСОБА_4 суми боргу у розмірі 49130грн.

При цьому за виконавчим листом, виданим Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області 22.04.2014 року на виконання рішення від 18 липня 2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на її користь боргу за договором позики в сумі 49130грн. у відкритті виконавчого провадження за даним листом державний виконавець відмовив, пославшись на наявність відкритого виконавчого провадження з 14.01.2013 року за виконавчим листом від 20.12.2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на її користь зазначеної суми боргу.

Однак, рішення суду не виконане, боржником не сплачено борг у добровільному порядку та не стягнуто суму боргу у примусовому порядку, незважаючи на те, що ОСОБА_4 на праві власності належить ? частина квартири АДРЕСА_1.

Від працівників ВДВС до 30.09.2015 року їй не вдалося отримати достовірних відомостей, які б підтверджували їх дії, направлені на виконання виконавчого листа, проведення усього комплексу заходів по встановленню платоспроможності боржника, наявності у нього майна для стягнення боргу та по виконанню рішення. Тому вважає, що Жовтневий ВДВС проявив неправомірну бездіяльність по відношенню до примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на її користь суми боргу, не здійснив весь комплекс заходів по захисту прав стягувача, не здійснив стягнення грошових коштів з боржника, незважаючи на наявність у боржника нерухомого майна, за рахунок якого можна отримати стягнення, чим порушенні її права.

У скарзі заявниця не вказала хто конкретно із працівників Жовтневого ВДВС та які її права порушив, в чому ці порушення виражаються щодо бездіяльності конкретного державного виконавця та начальника ДВС.

Як вбачається зі справи, вирішуючи питання про прийняття скарги та призначення справи до розгляду суд першої інстанції на зміст заявлених ОСОБА_2 вимог належної уваги не звернув, не зясував які конкретно дії/бездіяльність державного виконавця та начальника ВДВС вона просить визнати неправомірними та в чому полягає неправомірність цих дій/бездіяльності державного виконавця та начальника ДВС, не залучив цих осіб до участі у справі у якості заінтересованих осіб, хоча заявлені вимоги стосуються їх прав та обовязків. Також не залучив суд до участі у справі боржника ОСОБА_4

Не були зясовані судом доводи заявниці про те, що виконавче провадження тривало з січня 2013 року, але рішення не виконано та борг не стягнуто. Не дана судом правова оцінка діям державного виконавця щодо дотримання встановленого ч.2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» шестимісячного строку для проведення виконавчих дій з виконання рішення з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також без уваги суд залишив вимоги 385 ЦПК України щодо дотримання заявницею строків звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та начальника Жовтневого ВДВС. Не зясував питання коли заявниця дізналася або могла дізнатися про порушення її прав, про захист яких вона звернулась до суду.

Не зясував суд, які дії були вчинені державним виконавцем щодо оцінки та реалізації арештованого майна у встановлений законом строк. З інформаційної довідки Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що боржнику належить ? частина квартири, форма власності приватна спільна сумісна (а.с.21-22), але чи приймалися державним виконавцем заходи щодо визначення належної боржнику частки судом не зясовано.

Також суд без уваги залишив питання чи своєчасно у відповідності з вимогами ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» направлялися державним виконавцем стягувачу ОСОБА_2 документи виконавчого провадження, які заходи приймалися державним виконавцем для встановлення місця перебування боржника, чи вирішувалось питання про оголошення його в розшук на підставі ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявляючи вимоги про покладання зобовязання на Жовтневий ВДВС відновити і продовжити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Жовтневим районним судом м.Маріуполя 22.04.2014 року, заявниця не оскаржувала постанову державного виконавця від 07.05.2014 року про відмову у прийнятті цього виконавчого листа та відкриття провадження за даним листом. Також у скарзі і заявах про зміну і уточнення скарги заявниця не навела ніяких обставин і доводів щодо постанови державного виконавця від 16.09.2015 року про повернення виконавчого листа. Однак, суд на дані обставини уваги не звернув та у своїй ухвалі навів правові висновки щодо законності постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки судом неповно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, доводи заявниці повно не зясовані та не перевірені доказами, не вирішено питання про коло осіб, прав та інтересів яких стосуються заявлені ОСОБА_2 у скарзі вимоги, та які підлягають залученню до участі у справі у якості заінтересованих осіб, тому висновок суду про необґрунтованість скарги є передчасним. У звязку з цим ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд скарги.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.307,312,313,314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника заявниці ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2015 року скасувати матеріали справи передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Гаврилова Г.Л.

ОСОБА_6