Постанова № 54130886, 01.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5498/15

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

01 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини А4009 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А4009 про зобов'язання здійснити виплату добових за час відрядження в розмірі 6840 грн.,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А4009 про зобов'язання здійснити виплату добових за час відрядження в розмірі 6840 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині А4009 з 10.12.2012 року, що підтверджується довідкою №567 від 02.09.2015 року (а. с. 9).

Відповідно до наказу № 283 від 26.12.2014 року позивач вибув у відрядження на 30 діб з 26.12.2014 року по 24.01.2015 року у розпорядження командира військової частини А4152 (с.Нова Любомирка, Рівненська область) з метою виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах (а. с. 6).

В подальшому, термін відрядження ОСОБА_2 постійно продовжувався строком на 1 місяць.

Згідно з наказом командира військової частини військової частини А4009 №164 від 10.08.2015 року, позивач прибув з відрядження і приступив до виконання службових обов'язків (а. с. 7).

Факт перебування позивача у відрядженні з 26.12.2014 року по 10.08.2014 року у військовій частині А4152 підтверджується довідкою від 02.09.2015 року за №568 (а. с. 10), витягами з наказів командира військової частини А4009 №283 від 26.12.2014 року (а. с. 6), №164 від 10.08.2015 року (а. с. 7), завіреною т.в.о начальника штабу ВЧ А4009 копією посвідчення про відрядження №600 від 26.12.2014 року (а. с. 5), копією книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу військової частини А4009 (а. с. 8).

Після прибуття до пункту постійної дислокації позивачу повідомлено, що оплату добових (грошових коштів) за час перебування у відрядженні йому здійснювати не будуть.

Не погодившись з бездіяльністю військової частини А4009, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний випадок не підпадає під дію п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, оскільки не передбачений серед підстав, у разі настання яких допускається зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 6 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

П. 13 постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" №98 від 02 лютого 2011 року визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 року №530, службовим відрядженням (далі - відрядження) вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Згідно з п. 1.25 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), тимчасово прикомандированим з дозволу Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України до інших військових частин, або тим, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період перебування в пунктах прикомандирування або в розпорядженні не провадиться.

Матеріали справи містять наказ командувача військ оперативного командування "Північ" генерал-лейтенанта ОСОБА_3 відповідно до якого капітана ОСОБА_2 відряджено у розпорядження командира військової частини А4152 (смт. Нова Любомирка) терміном на 1 місяць з метою його подальшого допущення до тимчасового виконання обов'язків за посадою у військовій частині А4152 (а. с. 21).

Згідно з наказом командира військової частини А4009 №283 від 26 грудня 2014 року капітан ОСОБА_2 вважається таким, що вибув у відрядження у розпорядження військової частини А4152 с. Нова Любомирка Рівненської області на 30 діб з 26 грудня 2014 року по 24 січня 2015 року з метою виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах (а. с. 6).

З вказаних наказів судом встановлено, що капітан ОСОБА_2 відряджався у розпорядження командира військової частини А4152, тобто в період з 26 грудня 2014 року по 10.08.2014 року перебував у розпорядженні вказаного командира.

За таких обставин відповідно до п. 1.25 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України оплата добових за період перебування в розпорядженні не проводиться.

Колегія суддів не заперечує доводів позивача про те, що п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ним не регулюються правовідносини з приводу направлення військовослужбовців у відрядження.

Разом з тим, як встановлено судом з тексту наказу командира військової частини А4009 №283 від 26 грудня 2014 року капітана ОСОБА_2 направлено у відрядження саме в розпорядження командира військової частини А4152, а відтак, військовою частиною А4009 було обґрунтовано відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат на відрядження відповідно до п. 1.25 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу військової частини А4009 задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військова частина А4009 про зобов'язання здійснити виплату добових за час відрядження в розмірі 6840 грн. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5