Постанова № 54130192, 07.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2015 року № 826/17207/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доКиївської міської державної адміністрації в особі Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи третя особа:Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністраціїпровизнання нечинним рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Київської міської державної адміністрації в особі Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту також - відповідач, Комісія), третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - УПСЗН Голосіївської РДА), в якому просила:

- визнати незаконним і протиправним рішення відповідача, викладене у Витягу з протоколу засідання Комісії №5 від 10 липня 2015 року, щодо відмови ОСОБА_1 у надані статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1;

- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1 та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування своїх вимог позивач стверджує, що відповідно до вимог чинного законодавства має право на отримання статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із числа осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Відповідач у своїх запереченнях адміністративний позов не визнав, стверджуючи про відсутність підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що позивач на даний час не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки такої зони, відповідно до чинного законодавства (з урахуванням внесених змін), немає, як наслідок її посвідчення потерпілої 4 категорії втратило чинність з 01 січня 2015 року. Тому на момент огляду медико-соціальною експертною комісією, 02 липня 2015 року, та звернення із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, позивач не мала статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Представник позивача в ході судового розгляду підтримав доводи позовної заяви та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні з урахуванням доводів, викладених у письмових запереченнях.

Повідомлена у відповідності до вимог КАС України третя особа явку уповноваженого представника не забезпечила, своїм правом на висловлення позиції по суті заявлених позивачем вимог не скористалась.

З огляду на наведені обставини, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 20 квітня 1995 року ОСОБА_1 видане посвідчення Серії НОМЕР_1 громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993р.р.

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 9602 від 22.12.2014, захворювання ОСОБА_1 пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Центральною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 02.02.2015 довічно, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідною довідкою серії АВ №0082948 від 02.02.2015.

15 червня 2015 року ОСОБА_1 УПСЗ Голосіївської РДА щодо з питання встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. До заяви було додано копію довідки МСЕК від 02.02.2015 про зв'язок захворювання з впливом аварії на ЧАЕС, копію експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 9602 від 22.12.2014, копію посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1, копію довідки Іванківської сільської ради від 10.02.2014 №188 про реєстрацію та період проживання на території АДРЕСА_1 з 10.04.1979 по 03.021992, копію Акта про фактичне проживання від 01.04.2015.

Рішенням №5 від 10.07.2015 за результатами дослідження матеріалів особової справи ОСОБА_1 Комісією прийнято рішення, оформлене протоколом засідання, витяг з якого був направлений позивачу і наявний в матеріалах справи, вирішено про відсутність підстав для визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1.

Висновок Комісії мотивований тим, що у зв'язку з прийняттям Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» статтю 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - виключено, водночас внесені зміни, зокрема до Закону України «Про правовий режим території що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких абзац п'ятий частини другої статті 2 виключено - із зон радіоактивного забруднення виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. ОСОБА_1 на даний час не проживає, не працює і не навчається у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пільгами (в тому числі встановлення причинного зв'язку захворювання із Чорнобильською катастрофою) не користується.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню з урахуванням встановлених у справі обставин, суд виходив з наступних мотивів.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII). Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.

До четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

У відповідності Закону №796-XII та Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 №51, посвідчення категорія 1 серії А видається інвалідам з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Статтею 12 Закону №796-XII передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що однією з підстав для отримання посвідчення категорії 1 серії А є встановлення уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - категорія 1.

Порядок видачі посвідчень встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок №51).

Положеннями абзацу першого пункту 3 Порядку №51 встановлено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Абзацом дев'ятим пункту 10 Порядку №51 закріплено, що посвідчення видаються потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Отже, з наведених норм вбачається, що у даному випадку позивачу для отримання посвідчення особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 законодавством визначено дві умови:

1. особа повинна мати статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи;

2. повинен бути встановлений причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня (тобто на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи) або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Суд звертає увагу, що будь-яких інших вимог, зокрема наявності статусу особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю для отримання посвідчення категорії 1 серії А, законодавець не визначає, єдиною умовою є лише відповідний висновок медичної установи.

Крім того, статтею 14 Закону №796-XII чітко визначено, що до категорії 1, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відносяться інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Як встановлено судом, та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, позивач 02.02.2015 отримала довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ 0082948 у якій зазначено, що ОСОБА_1 з 02.02.2015 має другу групу інвалідності та захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.

З огляду на зазначене, судом визнається наявність у позивача право на отримання посвідчення категорії 1 серії А, оскільки вона є інвалідом з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи та причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою встановлено відповідною медичною установою.

В свою чергу суд звертає увагу, що посилання відповідача на відсутність у ОСОБА_1 статусу особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, як на єдину підставу для відмови їй у встановленні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є безпідставним.

Суд зауважує, що відповідно до норм чинного законодавства визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема 1 та 4 жодним чином не пов'язані між собою.

Статус потерпілого визначається не наявністю або відсутністю у особи посвідчення певної категорії, а законом. При цьому внесення змін Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» шляхом виключення із Закону України №796-XII пільг для громадян віднесених до 4 категорії не свідчить про те, що особа вже не є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, а лише про те, що вона більше не має пільг встановлених для 4 категорії.

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» виключено також абзац п'ятий частини 2 (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України від 27 лютого 1991 року №791-XII «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», що спричинило невизначеність поняття «зони посиленого радіоекологічного контролю», наведеного у пункті 4 частини 1 статті 11 Закону України №796-XII.

Однак, Додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106 визначено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.

Невизначеність поняття «зони посиленого радіоекологічного контролю» не є підставою для відмови у видачі посвідчення категорії 1 та невизнання особи такою, що не потерпіла від Чорнобильської катастрофи, оскільки залишається чинною постанова Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, яка визначає перелік населених пунктів віднесених до цієї зони.

Крім того, суд наголошує, що у межах спірних правовідносин позивач не звертався до відповідача з жодними заявами про видачу йому посвідчення 4 категорії.

При цьому, як вже було зазначено судом, право особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС в порядку пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №796-ХІІ виникає у зв'язку зі встановленням інвалідності через захворювання, пов'язане з Чорнобильською катастрофою, а не в залежності від місця її проживання або роботи, як стверджує відповідач.

Відтак, посилання відповідача на те, що територія, на якій проживає позивач з 01.01.2015 не є зоною радіоактивного забруднення, взагалі не стосуються спірного права особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 1.

Слід також наголосити, що попри виключення Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII з числа територій, що зазнали радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю осіб, які вже мають відповідні посвідчення 4 категорії статусу постраждалих від Чорнобильської катастрофи не позбавлено, відповідну категорію осіб з статті 11 Закону №796-XII не виключено, посвідчення недійсними чи відкликаними не визнавались.

Крім цього, суд виходить з того, що наявність висновку МСЕК про причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою безумовно свідчить про те, що ОСОБА_1 є постраждалою від Чорнобильської катастрофи в розумінні статті 9 Закону №796-XII.

Статтею 13 Закону №796-XII встановлено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На державу покладаються також зобов'язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 1 Закону №796-XII державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципі пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи; соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відтак, суд переконаний, що позбавлення особи, якій встановлено інвалідність, зв'язок якої з Чорнобильською катастрофою підтверджений відповідною довідкою МСЕК, статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи, є протиправним.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Комісії прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття і без врахування вимог законодавства, яким гарантовано конституційні права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та соціальний захист.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про протиправність рішення Комісії, оформленого протоколом від 10.07.2015 №5 у частині встановлення відсутності підстав для визначення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1, відповідно оскаржуване рішення в зазначеній частині визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1 та видати відповідне посвідчення, суд зазначає про таке.

Приписами статті 65 Закону № 796 встановлено, що видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Таким чином, визначення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видача відповідного посвідчення є виключно дискреційними повноваженнями відповідних адміністрацій.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Отже, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача визначити їй статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати відповідне посвідчення є втручанням у дискреційні повноваження органу, що є неприпустимим.

Крім того, в якості відповідача у спірних правовідносинах позивачем визначено Київську міську державну адміністрацію в особі Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Вичерпне коло питань, які розглядаються відповідними комісіями визначено у пункті 12 Порядку. Разом з тим, питання видачі посвідчення постраждалого 1 категорії до них не відноситься. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Зважаючи на вищевикладене та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд визнає викладені в позовній заяві вимоги позивача частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню в певній частині.

Керуючись ст.ст.69-71, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом від 10.07.2015 № 5 у частині встановлення відсутності підстав для визначення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1.

3. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

4.Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ч.8 ст.182-3, ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник