Постанова № 54130190, 04.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2015 року № 826/23572/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів: Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особиДержавної фіскальної служби України Міністерство доходів і зборів України, Державна податкова інспекція у м. Алушта Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області провизнання протиправною бездіяльності, стягнення заробітної плати,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач), за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у м. Алушта Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати заборгованості з заробітної плати ОСОБА_1 за період з 11.03.2014р. по 26.03.2015р.;

- стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з заробітної плати за період з 11.03.2014р. по 26.03.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, працюючи з 24.05.2013 на посаді начальника ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АР Крим, у період з 11.03.2014р. по 26.03.2015р. не отримав заробітну плату, переїхав на материкову частину України в березні 2014 року у зв'язку з анексією АР Крим та окупацією АР Крим Російською Федерацією. Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 24.03.2014р. №121-0 «Про відрядження до робочої групи» позивач відряджений до Міністерства доходів і зборі України на період функціонування такої робочої групи. Наказом Міндоходів України від 26.03.2015р. №249-о «Про звільнення ОСОБА_1» позивача звільнено з даної посади за власним бажанням. Позивач зазначає, що за період з 11.03.2014р. по 26.03.2015р. йому протиправно не вплачувалась заробітна плата.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача та третьої особи - 1 проти позовних вимог заперечив.

Третьою особою - 3 були направлені на адресу суду письмові заперечення проти позовних вимог.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.05.2013р. №823-о призначений у порядку переведення на посаду начальника ДПІ у м. Алушта Головного управління Міндоходів в АР Крим.

На підставі розпорядження Міністерства доходів і зборів України від 24.03.2014 № 55-р «Про створення робочої групи» позивач відряджений до м. Києва та зарахований до робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополь з фактичним розташуванням робочої групи у м. Києві.

Наказом Головного управління Міндоходів в АР Крим від 24.03.2014р. №121-0 «Про відрядження до робочої групи» позивач відряджений на період функціонування робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі до Міністерства доходів і зборів України.

17 квітня 2014 року Розпорядженням Міндоходів України №76-р Розпорядження №55-р «Про створення робочої групи» визнане таким, що втратило чинність у зв'язку з втратою актуальності.

В подальшому, відповідно до наказу Головного управління Міндоходів в АР Крим від 28.05.2014р. №126-0 «Про відрядження до міжвідомчої робочої групи» позивач відряджений на період функціонування міжвідомчої робочої групи до Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.03.2015р. №249-о «Про звільнення ОСОБА_1» позивача звільнено з вказаної посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

Позивач зазначає, що за період з 11.03.2014р. по 26.03.2015р. йому не було виплачено заробітної плати, що також підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою від 25.03.2015р. №115 про заробітну плату та випискою з банківської картки Приватбанку НОМЕР_1 за період з 01.01.2014р. по 12.05.2015р., згідно якої остання виплата заробітної плати відбулась 11.03.2014р.

Вважаючи протиправну бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо невиплати заборгованості з заробітної плати за період з 11.03.2014р. по 26.03.2015р., позивач звернувся до суду.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 1 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (зі змінами та доповненнями) державною службою в Україні є професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

З положень статті 2 названого Закону під посадою слід розуміти визначену структурою і штатним розписом первинну структурну одиницю державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Указом Президента України від 24.12.2012 №726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" постановлено утворити Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, в якому пунктом 1 зазначено, що Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.7 Положення про Міністерство доходів і зборів України Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

На час існування спірних правовідносин в період з 11.03.2014р. по 26.03.2015р. позивач працював на посаді начальника ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АР Крим, яка є територіальним органом Міндоходів України в Автономній Республіці Крим.

Отже, позивач в період існування спірних правовідносин з 11.03.2014р. по 26.03.2015р. був посадовою особою територіального органу Міндоходів України в Автономній Республіці Крим, а робота позивача на вказаній посаді є публічною службою.

Відповідно до частини 4 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про оплату праці» для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, джерелом коштів на оплату праці є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (частина 2 статті 13 ЗУ «Про оплату праці»).

Згідно з частинами 1-8 статті 33 Закону України «Про державну службу» оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до підпунктів 1, 3, 18, 19, 25 пункту 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013 Міндоходів України з метою організації своєї діяльності:

- організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

- надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи.

- здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Міндоходів України;

- здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління

- організовує планово-фінансову роботу в Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 33 пункту 11 Положення про Міністерство доходів та зборів України Міністр як керівник Міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.

Згідно частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно підпункту 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України визначені функції та повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, серед яких, зокрема, слід виділити: отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); прийняття рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіл та доведення до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством тощо.

Аналіз вищевказаних законодавчих приписів дає суду підстави стверджувати, що саме на Міндоходів України як головного розпорядника бюджетних коштів у період спірних правовідносин покладено обов'язки по забезпеченню організації діяльності та фінансування ДПІ у м. Алушта Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на належному рівні, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників цього територіального органу Міндоходів.

З'ясовуючи питання відповідальності за створення належних умов праці, забезпечення діяльності територіального органу Міндоходів, в тому числі фінансування його діяльності в умовах тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим, судом встановлено таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби України» створена Державна фіскальна служба як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (далі - Постанова №311) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Згідно Додатку 2 до Постанови № 311 ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим повинно бути реорганізовано в Генічеську ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, яка в свою чергу створена згідно Додатку 1 до Порядку № 311 на території Херсонської області.

Проте, матеріали справи, в тому числі й письмові пояснення, що надійшли до суду від Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області свідчать, що станом на момент звернення позивача до суду Постанова КМУ №311 Міністерством доходів та зборів України не виконана та реорганізація ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим не закінчена, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що Міністерством доходів і зборів України видано наказ «Про реорганізацію територіальних органів Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі» від 03.06.2015 № 59, яким розпочато реорганізацію територіальних органів Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі; утворено комісію з реорганізації територіальних органів Міндоходів в АР Крим та м.Севастополі; керівниками яких призначено посадових осіб згідно з додатком. Головою комісії з реорганізації ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АРК призначено заступника начальника Новотроїцького відділення Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області Новак Наталію Петрівну.

Головою комісії на виконання вимог п. 5 Наказу № 59 видано наказ: ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 05.06.2015 №1 «Про реорганізацію Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим».

Підготовлений пакет документів 12.06.2015 поданий державному реєстратору для проведення реєстраційної дії щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації. Повідомлення про припинення ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АРК опубліковані в Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 321(16) 2015 рік.

Відповідно до додатку 2 наказу ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів АРК від 05.06.2015 №1 серед інших заплановано проведення таких дій, як проведення розрахунків з кредиторами у межах бюджетних програм, затверджених на 2015 рік по Генічеській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, утворення комісії з проведення інвентаризації майна ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АР Крим, проведення інвентаризації майна ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АР Крим, складання передавального акта щодо всіх майнових та немайнових зобов'язань ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АР Крим, закриття номенклатури справ ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АР Крим, організація передачі документів постійного та довготривалого терміну зберігання до архіву, забезпечення в установленому порядку знищення печаток, штампів, бланків, вивісок тощо. При цьому, визначаючи термін виконання вищевказаних заходів зазначено про неможливість їх проведення у зв'язку з тимчасовою окупацією території АР Крим.

Представник Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області в письмових запереченнях проти позову зазначає, що податкова інспекція не може здійснювати заходи із реорганізації, оскільки позбавлена можливості безперешкодного доступу для проведення інвентаризації майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, та проведення інших заходів реорганізації, визначених планом.

Відповідно до пункту 8 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, зареєстрованим в Мін'юсті 30.10.2014 за № 1365/26142 (із змінами і доповненнями), підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.

Таким чином, унеможливлюється створення інвентаризаційної комісії з реорганізації ДПІ у м. Алушта ГУ Міндоходів в АРК, та, як наслідок, на сьогоднішній день проведення самої інвентаризації та складення передавального акту та розподільчого балансу є, як зазначає представник податкової інспекції, неможливим, що своєю чергою робить неможливим проведення реорганізації згідно з Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ №1074 від 20.10.2011, оскільки останній не розрахований на ситуацію, коли орган, який реорганізується, знаходиться на тимчасово окупованій території, відтак Генічеська ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області фактично позбавлена можливості проводити розпочату 03.06.2015 реорганізацію ДПІ у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК.

Комісією з реорганізації територіальних органів Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вживаються дієві заходи щодо вирішення проблемних питань, що виникли в процесі реорганізації територіальних органів Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі.

Головним управлінням ДФС у Херсонській області листом від 01.10.2015 № 3135/9/21-22-10-05-04 до слідчого відділу Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим (м. Одеса) направлено матеріали за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами майном Головних управлінь Міндоходів в АР Крим та місті Севастополі.

Згідно довідки ГУ МВС України в АР Крим від 13.10.2015р. №204 дана заява прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний №1201501000000008. Розпочато досудове розслідування.

Генічеською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області листом від 23.10.2015р. №4008/10/21-10-10-008 до Генічеського РВУ МВС України в Херсоніській області направлено матеріали за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами майном територіальних органів ГУ Міндоходів в АРК.

При цьому слід зазначити, що Генічеська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області станом на момент прийняття судового рішення не є правонаступником ДПІ у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК, а тому підстави стягнення на користь позивача заборгованості із заробітної плати з Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області відсутні.

Таким чином, суд відхиляє доводи Державної фіскальної служби України про те, що стягнення заборгованості із заробітної плати слід здійснювати за рахунок Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.

Вирішуючи питання про належного відповідача по справі щодо позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати позивача суд вважає, що за позовом належить відповідати саме Державні фіскальній службі України, як головному розпоряднику бюджетних коштів як у період спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судом, оскільки саме на цей державний орган покладено відповідні обов'язки по забезпеченню організації діяльності та фінансування ДПІ у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників ДПІ у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК.

Щодо суми заробітної плати, яка належить до стягнення, судом встановлено таке.

Досліджені судом докази по справі свідчать, що позивач у період з 11.03.2014р. по 26.03.2015р. виконував посадові обов'язки за займаною посадою, щодо позивача складався табель обліку робочого часу.

Відповідно до виданого ГУ Міндоходів в АР Крим наказу від 24.03.2014 №121-о позивач знаходився у відрядженні до Міндоходів на період функціонування робочої групи, тобто з 24.03.2014 по 17.04.2014 включно.

Згідно наказу ГУ Міндоходів в АР Крим від 28.05.2014 №126-о «Про відрядження до міжвідомчої робочої групи» позивач перебував у відрядженні до Міністерства юстиції України на період функціонування міжвідомчої робочої групи, тобто з 28.05.2014 по 31.08.2014, оскільки доказів припинення функціонування міжвідомчої робочої групи матеріали справи не містять.

Наказом від 26.03.2015р. №249-о Міндоходів України позивача звільнено з займаної посади.

Таким чином, період часу з 11.03.2014р. по 26.03.2015р. суд вважає робочим часом позивача, нормальна тривалість якого згідностатті 50 Кодексу законів про працю України не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Суд зазначає, що згідно наданого суду розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за період з 11.03.2014р. по 26.03.2015р., проведеного Генічеською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області позивачу нараховано за березень 2014 року - 2125,12 грн., за квітень 2014 року - 4722,48 грн., за травень 2014 року - 4722,48 грн., за червень 2014 року - 4722,48 грн., за липень 2014 року - 4722,48 грн., за серпень 2014 року - 4722,48 грн., за вересень 2014 року - 4722,48грн., за жовтень 2014 року - 4722,48грн., за листопад 2014 року - 4722,48грн., за грудень 2014 року - 4722,48грн., за січень 2015 року - 4722,48грн., за лютий 2015 року - 4722,48грн., за березень 2015 року - 4047,84грн., всього 58 120,24 грн.

Суд зазначає, що позивачем отримано аванс за березень 2014 року у розмірі 1500,00грн., який слід відрахувати від суми заборгованості із заробітної плати за спірний період в момент нарахування та виплати позивачу заборгованості із заробітної плати за період з березня 2014 року по березень 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а бездіяльність Державної фіскальної служби України визнанню протиправною.

Окрім цього, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідним задовольнити вимогу про стягнення з Державної фіскальної служби України на користь позивача суми заборгованості із заробітної плати за період роботи в ДПІ у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК з 11 березня 2014 року по 26 березня 2015 року у розмірі 58 120,24 грн. (без урахування обов'язкових податків та зборів і суми авансу, отриманого позивачем за березень 2014 року у розмірі 1500,00грн.)

Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015р. у справі №810/7084/14.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо невиплати заборгованості з заробітної плати ОСОБА_1 за період з 11.03.2014р. по 26.03.2015р.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати за період з 11.03.2014р. по 26.03.2015р. у розмірі 58 120,24грн. (п'ятдесят вісім тисяч сто двадцять гривень, 24 копійки).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: І.О. Іщук

В.П. Шулежко