Рішення № 54124231, 19.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/10033/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Шаховніна М.О.

справа №758/2476/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотов Є.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 25 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення суми банківського вкладу та нарахованих процентів, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про визнання відмови в поверненні суми вкладу та процентів такою, що не відповідає вимогам закону, стягнення з ПАТ «Дельта Банк» суми вкладу у розмірі 26229,81 грн.; процентів в розмірі 485,79 грн. станом на 25 березня 2015 року згідно із договором банківського рахунку; 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 червня 2014 року між сторонами укладено Договір №10002007537738 банківського вкладу (депозиту) «8 років разом on-line» у гривнях, відповідно до умов якого позивач здійснив вклад у сумі 30000 грн. на строк по 01 грудня 2014 року, на який позивач зобов»язався нараховувати відсотки у розмірі 26% річних із щомісячною їх виплатою.

Після закінчення строку дії договору сума вкладу була перерахована на поточний рахунок згідно із його умовами, проте позивач не мав доступу до розпорядження цими коштами.

У зв»язку із цим позивач просить стягнути невиплачену суму вкладу згідно із договором №100020075377338 та 13% річних від суми вкладу відповідно до п.1.4 Договору №006-28630-020614 від 02 червня 2014 року.

Заочним рішенням Подільського районного суду м.Києва від 25 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по банківському вкладу у розмірі 26229,81 грн. та 485,79 грн. відсотків.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ «Дельта Банк» подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що зобов»язання за депозитним договором банком повністю виконані у спосіб перерахування коштів на поточний рахунок, а тому вважає такі вимоги необґрунтованими.

Також посилається на те, що 02 березня 2015 року банк віднесено до категорії неплатоспроможних і з цього ж дня в ньому запроваджено тимчасову адміністрацію. Поряд з тим, що підлягатиме виконанню рішення суду, позивачу також підлягатиме компенсація суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, призведе до подвійного виконання одного і того самого зобов»язання.

У зв»язку із віднесенням банку до категорії неплатоспроможних до моменту ухвалення у справі рішення також вважає, що при вирішенні справи обов»язковому застосуванню підлягав Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В судове засідання сторони не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи 02 червня 2014 року між сторонами укладено Договір №006-28630-20614 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, згідно із умовами якого позивачу відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 у гривнях. Відповідно до п.1.4 цього Договору банк зобов»язався сплачувати на користь клієнта згідно із умовами Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку. Відповідно до Тарифів розмір процентів залежить від суми залишку та у випадку позивача становить 13% річних.

04 червня 2014 року між сторонами укладено Договір №10002007537738 банківського вкладу (депозиту) «8 років разом on-line» у гривнях, відповідно до умов якого позивач здійснив вклад у сумі 30000 грн. на строк по 01 грудня 2014 року, на який позивач зобов»язався нараховувати відсотки у розмірі 26% річних із щомісячною їх виплатою. Після закінчення строку дії договору банківського вкладу вклад підлягав виплаті шляхом зарахування на поточний рахунок НОМЕР_1.

Після закінчення строку дії договору сума вкладу була перерахована на поточний рахунок згідно із його умовами.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов»язання за договором банківського вкладу (депозиту) та не повернув внесені позивачем грошові кошти на його вимогу у визначений договором строк.

Проте, погодитися з такими висновками колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов»язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов»язання.

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно зі ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Пунктом 1.10 Договору банківського вкладу (депозиту) передбачено, що вклад повертається по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного у п.1.3 цього договору шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів НОМЕР_1, відкритий на ім»я вкладника в установі банку.

Відповідно до п.1.9 Договору таким саме шляхом відбувається зарахування відсотків за вкладом, що виплачуються щомісячно.

Із даних виписки по рахунку ОСОБА_1 убачається, що 01 грудня 2014 року виконана операція по поверненню коштів по закінченню депозитного договору, кошти зараховані на поточний рахунок НОМЕР_1, станом на 30 січня 2015 року баланс на рахунку складав 26229,81 грн. (а.с. 8,107).

Кошти, які переказані платником отримувачу з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк, в свою чергу, у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Відтак, за обставин перерахування коштів, які складаються з суми банківського вкладу та нарахованих відсотків, на поточний рахунок вкладника, банком виконані умови договору банківського вкладу, правовідносини сторін з договору банківського вкладу припинилися, кошти, що знаходяться на поточному рахунку, є власністю ОСОБА_1

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Як убачається з доводів апеляційної скарги та наданих доказів, 02 березня 2015 року Правлінням НБУ прийнято постанову №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».

02 березня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №51 від 02 березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року діє тимчасова адміністрація.

Належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості ОСОБА_1 вільно розпоряджатися грошовими коштами, які знаходяться на поточному рахунку до введення тимчасової адміністрації позивачем не надано.

Спеціальним законом, що регулює виведення неплатоспроможних банків з ринку, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у п.п. 6, 16 ст.2 якого дані так визначення: ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Згідно із п.1 ч.6 ст.36 цього Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Згідно із останнім абзацом п.1 ч.6 ст.36 цього Закону з метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених пунктом 1 частини шостої цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців.

Відтак, позивач ОСОБА_1, маючи майнову вимогу до банку, є кредитором банку, відтак до правовідносин між позивачем із банком, щодо подальшої діяльності якого прийнято рішення про виведення його з ринку, застосовується спеціальний механізм врегулювання згідно із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ст.26 цього Закону фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладом, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн.

Як убачається з даних витягу із списку вкладників ПАТ «Дельта Банк» 12 червня 2015 року позивачу виплачено 26457,18 грн., які обліковувались на рахунку НОМЕР_1

Відтак, вирішуючи спір, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 25 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення суми банківського вкладу та нарахованих процентів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов