Рішення № 54124219, 26.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/970/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Притула Н.Г.

справа №761/22987/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарях Прохоровій В.С., Задорожному А.Г., Горбачовій І.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 21 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

УСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:

- стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» 6478,20 грн. - матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП;

- стягнення з ОСОБА_3 5000 грн. - моральної шкоди, 750 грн. - витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 390 грн. - витрат на здійснення відеозапису ДТП.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 січня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобілем «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить позивачу та яким керував він.

За наслідками пригоди відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення та справу передано на розгляд до суду.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 18 лютого 2014 року постановлено справу про адміністративне правопорушення відносно позивача повернути до органів ДАІ для додаткової перевірки, зокрема, для встановлення питання про наявність вини кожного з учасників ДТП.

Під час додаткової перевірки, 30 квітня 2014 року ст. інспектором відділу оформлення матеріалів ДТП та дізнання УДАІ ГУ МС України в м.Києві складено Висновок щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_1 за обставинами ДТП, а 01 травня 2014 року заступником командира батальйону із забезпечення супроводження та ескортування полку ДПС ДАІ, підпорядкованого ГУ МВС України в м.Києві складено Висновок службової перевірки за фактом складання 18 січня 2014 року протоколу про адміністративне правопорушення АБ2 №397384 відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, за змістом яких надано оцінку діям водія ОСОБА_3 та зазначено, що останній у дорожній ситуації, що склалася на момент ДТП повинен був керуватися п.п. 2.3(б), 10.1, 10.3 ПДР України (бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху; у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має напір перестроїтися), тобто мав можливість уникнути зіткнення.

Проте, як зазначає позивач, матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду м.Києва передані не були.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 13 червня 2014 року провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито у зв»язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

З підстав, зазначених у наведених вище Висновках щодо винуватості ОСОБА_3, відео з камери спостереження, що надано ТОВ «Оллі Транс», та даних відеореєстратора, встановленого у автомобілі «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, позивач вважає, що вина ОСОБА_3 у ДТП також є доведеною, а тому зазначена особа має нести цивільну відповідальність на підставі п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України

Також позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Відповідно до даних Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №2776/4 від 28 січня 2014 року, станом на 18 січня 2014 року матеріальний збиток, що спричинений ОСОБА_1 становить 6478,20 грн. (з урахуванням ПДВ, без урахування ВТВ).

Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що внаслідок недотримання ОСОБА_3 ПДР України, позивач був змушений витрачати свій час на відвідування органів влади та інших організацій з метою захисту своїх прав, хвилювався за незручну ситуацію для пасажирів, які на момент ДТП перебували в його автомобілі та у зв»язку із пригодою не змогли вчасно потрапити на ділову зустріч, необхідністю їх залучення як свідків для дачі показів, створило незручності йому на роботі.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 21 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції ч.2 ст.1166 та п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, що стосується покладення обов»язку з доведення невинуватості на особу, якою заподіяно шкоду.

Посилається на те, що постанова Шевченківського районного суду м.Києва від 13 червня 2014 року не містить прямої вказівки на винуватість позивача у ДТП та нею не підтверджена невинуватість ОСОБА_3

Посилається на те, що судом не ураховано складених органами ДАІ Висновків щодо дій ОСОБА_3 під час ДТП.

Посилається на те, що заявляв суду клопотання про витребування для дослідження справи про адміністративне правопорушення відносно нього, судом повідомлено, що клопотання буде розглянуто, проте в послідуючому залишилось не вирішеним.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 18 січня 2014 року в м.Києві на перехресті вул.Гончара - бул.Шевченка сталася ДТП між автомобілями «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобілем «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача.

Автомобіль «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2, належить позивачу на праві власності.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_1, на момент ДТП була застрахована згідно Полісу №АС/8337344 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У зв»язку із ДТП відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 13 червня 2014 року провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом, який її розглядав, установлено, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2, при перестроюванні та зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, чим порушив вимоги п.10.1 ПДР України, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1.

В постанові також зазначено, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до даних Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, що складений 28 січня 2014 року ТОВ «Експертно-Асистуюча компанія «Фаворит» встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2, станом на 18 січня 2014 року складає 6478,20 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не свідчать про винуватість ОСОБА_3 у ДТП, натомість встановлена винуватість позивача у порушенні ПДР, які призвели до пошкодження транспортних засобів.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія не може, виходячи з наступного.

За правилами частин 1 та 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідальність є наслідком вини та означає засноване на законі зобов»язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами.

Відповідно до ст.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно із положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил ПДР України є підставою для адміністративної відповідальності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Як убачається із матеріалів справи, у зв»язку із фактом ДТП були залучені визначені ст.ст. 254, 255 КУпАП органи, які встановлюють обставини пригоди, особу щодо якої є підстави вважати, що правопорушення вчинене нею, за наслідками чого складають протокол про адміністративне правопорушення та передають матеріали справи для розгляду визначеному органу.

Належним підтвердженням вини особи у зв»язку із адміністративним правопорушенням, якщо оформлено відповідну справу, є постанова органу, уповноваженого на розгляд справи про адміністративне правопорушення, що визначається згідно із Главою 17 КУпАП.

Уповноваженим органом на розгляд справи за фактом адміністративного правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, що спричинило, зокрема, пошкодження транспортних засобів, є суд.

Окрім того, відповідно до складеного 01 травня 2014 року заступником командира батальйону із забезпечення супроводження та ескортування полку ДПС ДАІ, підпорядкованого ГУ МВС України в м.Києві Висновоку службової перевірки за фактом складання 18 січня 2014 року протоколу про адміністративне правопорушення АБ2 №397384 відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, за змістом якого надано оцінку діям водія ОСОБА_3, зазначено, що останній у дорожній ситуації, що склалася на момент ДТП повинен був керуватися п.п. 2.3(б), 10.1, 10.3 ПДР України.

Цим же висновком зазначено, що пояснення водіїв та свідків стосовно механізму скоєння ДТП містять суттєві протиріччя, які можливо усунути залучивши спеціаліста автотехніка, який призначається органом, в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення (ст.273 КУпАП).

Висновки, здійснені на підставі зібраних доказів та складених матеріалів справи про адміністративне правопорушення органами ДАІ, не мають наперед визначеного значення для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, оскільки такі докази є предметом дослідження та оцінки судом, який уповноважений розглянути справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до роз»ясень, викладених у абз. 3, 4 п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2014 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

З огляду на зазначені вище норми матеріального права та роз»яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2014 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», для з»ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва від 26 березня 2015 року призначено судову авто-технічну експертизу.

Відповідно до даних Висновку експерта №9-34 від 22 червня 2015 року, складеного Державним науково-дослідно-експертно-криміналістичним центром, встановлено наступний механізм ДТП:

автомобілі Mercedes-Benz Vito, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та Skoda Octavia, реєстраційні номери НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 одночасно розпочали рух з розділювальної смуги Проспекту Перемоги в напрямку вул. Дмитрівської. В подальшому, під час заїзду в 2 смугу вулиці Дмитрівської зіткнулись, автомобіль Mercedes-Benz Vito передньою правою частиною контактував із задньою лівою частиною автомобіля Skoda Octavia. У подальшому водій автомобіля Mercedes-Benz Vito, реєстраційні номери НОМЕР_1 застосував гальмування і зазначений транспортний засіб зупинився, а автомобіль Skoda Octavia, реєстраційні номери НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, проїхав ще певну відстань і вирівнявши траєкторію руху також зупинився.

У даній дорожньо-транспортній ситуації водію автомобіля Mercedes-Benz Vito, реєстраційні номери НОМЕР_1 ОСОБА_3 необхідно було діяти у відповідності до вимог пунктів 10.1, 11.1 та 13.1 ПДР України.

Водію автомобіля Skoda Octavia, реєстраційні номери НОМЕР_2, ОСОБА_1 необхідно було діяти у відповідності до вимог пункту 12.3 ПДР України, зміст яких описано в дослідницькій частині.

У діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1, 11.1 та 13.1 ПДР України, що, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку із настанням даної події.

У діях водія автомобіля Skoda Octavia, реєстраційні номери НОМЕР_2 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам ПДР України, з технічної точки зору, не вбачається.

Окрім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції судовий експерт ОСОБА_5 підтримав висновок.

Дані висновку судової автотехнічної експертизи підтверджують наявність в діях ОСОБА_3 порушень правил дорожнього руху, які перебувають в причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої пошкоджено належний позивачу автомобіль.

При цьому, такі дані висновку експерта узгоджуються з іншими письмовими доказами у цій справі, а також у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, зокрема, з даними схеми місця ДТП, даними письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 18 січня 2014 року, даними фотознімків пошкодженого транспортного засобу з фіксуванням локалізації пошкоджень, даними Висновку службової перевірки за фактом складання 18 січня 2014 року протоколу про адміністративне правопорушення АБ2 №397384 відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, складеного 01 травня 2014 року заступником командира батальйону із забезпечення супроводження та ескортування полку ДПС ДАІ, підпорядкованого ГУ МВС України в м.Києві. Окрім того, такий висновок експертизи не суперечить даним постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 13 червня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

За правилами до ст.1188 ч.1 п.3 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З огляду на вище викладене, колегія суддів, визначаючи розмір відшкодування на користь ОСОБА_1, ураховує ступень вини кожного з учасників ДТП, фактичні обставини справи і характер допущеного правопорушення, та уважає за доцільне визначити співвідношення вини обох водіїв по 50% кожного, відтак розмір відшкодування на користь ОСОБА_1 становить 1/2 частку від загального обсягу шкоди.

Доказів на спростування даних Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, що складеного 28 січня 2014 року ТОВ «Експертно-Асистуюча компанія «Фаворит», яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2, станом на 18 січня 2014 року визначено у сумі 6478,20 грн., матеріали справи не містять.

Ураховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_1, на момент ДТП була застрахована згідно Полісу №АС/8337344 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3239,10 грн. матеріальної шкоди.

Окрім того, із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню: 375 грн. на відшкодування витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, 195 грн. на відшкодування витрат за отримання відеозапису з місця ДТП.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з пошкодженням її майна.

Ураховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, колегія суддів уважає, що на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню із ОСОБА_3 1000 грн., а визначений позивачем розмір шкоди є завищеним.

За правилами ст.88 ЦПК України пропорційно до розміру вимог, що задовольняються судом, на користь ОСОБА_1 з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_3 з кожного підлягає стягненню по 60 грн. 90 коп. на відшкодування витрат на оплату судового збору.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неповне з»ясування обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 21 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове, наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 3239,10 грн. матеріальної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 375 грн. на відшкодування витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, 195 грн. на відшкодування витрат за отримання відеозапису з місця ДТП, на відшкодування моральної шкоди 1000 грн., а всього стягнути 1570 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_3 з кожного по 60 грн. 90 коп. на відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов