Ухвала суду № 54124180, 05.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа 761/31325/14 Головуючий у 1-ій інстанції - Осаулов А.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/12997/2015 Доповідач - Музичко С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі: головуючого - судді: Музичко С.Г.,

суддів: Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом Комунального Підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18 серпня 2015 року позов КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 20.10.2011 року до 16.04.2014 року боргу 26 533,87 грн., інфляційні нарахування в розмірі - 708 грн. 05 коп. та 3% річних від суми боргу у розмірі - 1984 грн. 59 коп. та судовий збір у розмірі - 292 грн. 26 коп., а всього в розмірі - 29518,77 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначає, що система опалення в приміщенні не функціонує з технічних причин, тому висновки суду про стягнення боргу є безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача Мягка К.М. проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених в ній доводів.

Заслухавши доповідь судді пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідкуючих підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, користуючись житлово-комунальними послугами, порушують зобов'язання щодо оплати за їх надання, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 26533 гривень 87 копійок, а тому відповідач має сплатити на користь позивача вищевказану суму, а також інфляційні витрати та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить нежитлове приміщення в АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадину за законом від 23.10.2009 року. (а.с.20)

10.09.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір №58 про нарахування та збір платежів з власників (орендаторів) за споживчі комунальні послуги на користь їх виробників (а.с. 18-19).

Із розрахунку заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги вбачається, що за період з 20.09.2010 року по 16.04.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем за надані житлово-комунальні послуги складає суму 43 026,41 грн.(а.с.17-21)

За змістом статей 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз вимог даного Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Статті 20, 21 даного Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Частиною 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» в повному обсязі надавалися послуги для задоволення потреб відповідача щодо обслуговування будинку та прибудинкової території, а також щодо надання житлово-комунальних послуг, а відповідач не в повному обсязі здійснював їх оплату з 20.10.2011 року по 16.04.2014 року, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув з ОСОБА_2 на користь суму заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 29518,77 грн. в межах трьох річного терміну, що відраховуються з кінцевої дати визначеної позивачем для визначення суми боргу як 16.04.2014 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що 22.06.2015 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення приміщення, де в п. 3.1 передбачено, що в приміщенні відсутня опалювальна площа колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вимога про стягнення боргу заявлена за період, що передує даті укладення вказаного договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні та наявними в матеріалах справи доказами, і, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: