Постанова № 54124059, 25.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа№ 910/15330/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Яворська К.І. - дов. № 55 від 02.01.2015р.

від відповідача: Крашеніннікова М.І. - дов. № 851 від 24.12.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015р.

у справі № 910/15330/15 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова

компанія «ІНГО Україна»

до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»

про відшкодування шкоди в розмірі 31 013, 24 грн.

В судовому засіданні 25.11.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2015р. Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «ІНГО Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про відшкодування шкоди в розмірі 31 013, 24 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно полісу № 250529388.11 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 28.08.2011р. страхове відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою, на думку позивача, є відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. у справі № 910/15330/15 (з урахуванням ухвали суду від 25.08.2015р. про виправлення описки) позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 11 676, 07 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827, 00 грн.

Припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення 19 337, 17 грн. матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове з урахуванням норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки судом не прийнято до уваги, що нормами ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачена виплата особою, відповідальною за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, на користь потерпілої особи (страхувальника за договором добровільного страхування (КАСКО)) оціненої шкоди, та відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» 08.09.2015р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Гончаров С.А.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 28.10.2015р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 25.11.2015р., ухвалою суду від 28.10.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Представниками сторін у справі подано додаткові пояснення на підтримання своєї позиції у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.11.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове з урахуванням норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.11.2015р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, спросив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (позивач, страховик за договором) та Товариством з додатковою відповідальністю «Поліграфіст» (страхувальник, вигодонабувач) укладено договір (поліс) № 250529388.11 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користування і розпорядженням автомобілем «Ford Transit», д. н. НОМЕР_1.

За вказаним договором страхова сума - 168 000,00 грн.

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ № 9022921 про ДТП, 15.06.2012р. о 12 год. 10 хв. в м. Києві на перехресті вулиць Нижній Вал та Набережно-Хрещатицька сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford Transit», д. н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, що належить ТДВ «Поліграфіст», та автомобіля «Subaru Forester», д. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки «Ford Transit», д. н. НОМЕР_1, зазнав пошкоджень.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 06.07.2012р. у справі № 2607/7844/201 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту № 360 від 13.07.2012р. про оцінку автобуса «Ford Transit», державний номер НОМЕР_1, складеного ФОП ОСОБА_7, вартість відновлювального ремонту автомобіля, після його пошкодження при ДТП складає 34 221, 01 грн., а матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 22 548, 09 грн.

Згідно рахунку-фактури № ГРК2-0184 від 21.06.2012р., виставленого ФОП ОСОБА_8, пошкоджений автомобіль страхувальника потребував виконання відновлювально-ремонтних робіт на загальну суму 31 013, 24 грн.

Страховим актом №65328 від 10.07.2012р. позивачем зазначену подію визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 31 013, 24 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором № 250529388.11 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 28.08.2011р., на підставі страхового акту №65328 від 10.07.2012р., заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 31 013, 24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7554 від 26.07.2012р. (а. с. 47).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Subaru Forester», д. н. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» згідно Полісу № АА/0508399 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 99). Термін дії полісу з 26.06.2011р. до 25.06.2012р.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 0, 00 грн. (нуль).

Вина особи, яка керувала автомобілем «Subaru Forester», д. н. НОМЕР_2, під час ДТП, встановлена у судовому порядку.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 250529388.11 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 28.08.2011р. перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено 19 337, 17 грн. страхового відшкодування, у зв'язку з чим місцевим господарським судом вірно припинено провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Задовольняючи позов в частині стягнення несплаченої відповідачем суми страхового відшкодування, місцевий господарський суд виходив із загальної суми страхового відшкодування в розмірі 31 013, 24 грн., визначеної згідно рахунку-фактури № ГРК2-0184 від 21.06.2012 р. та акту виконаних робіт № ГР-К-02470 від 11.07.2012р. При цьому суд зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду в частині стягнення 11 676, 07 грн., та вважає за необхідне зазначити, що спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин, є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 22, 29 якого встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, та відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відносини у сфері оцінки шкоди регулюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Постановою КМУ «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» № 1440 від 10.09.2003р.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно приписів п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Механізм оцінки колісних транспортних засобів встановлюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженою Міністерством Юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.03 (далі - Методика).

Відповідно до п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п. 4.4. Методики.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Отже, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-ІІІ від 12.07.2001р. (зі змінами та доповненнями) та Постанови КМУ «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» № 1440 від 10.09.2003р., документом, який би підтверджував належним чином оцінений розмір реальної вартості втраченого майна, є саме Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження в ДТП, і який є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Колегія суддів відмічає, що наданий позивачем до матеріалів справи звіт № 360 від 13.07.2012р., відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Ford Transit», д. н. НОМЕР_1, складає 22 548, 09 грн., у відповідності до чинного законодавства України оцінюється судом як належний доказ з визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (тобто матеріальний збиток), який у відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає відшкодуванню особою, відповідальною за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2013р. у справі № 910/1333/13.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок страхового відшкодування позивачем було здійснено згідно умов укладеного між ним і його страхувальником договору, на підставі виставленого ФОП ОСОБА_8 рахунку-фактури № ГРК2-0184 від 21.06.2012р. на суму 31 013, 24 грн. за ремонт автомобіля «Ford Transit», д. н. НОМЕР_1.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відносини між позивачем та відповідачем щодо стягнення страхового відшкодування регулюються, зокрема, ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими передбачено відшкодування особою, відповідальною за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, зокрема, вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством (матеріальний збиток), тобто оціненої шкоди, яка визначається в даному випадку відповідно до звіту № 360 від 13.07.2012р. про оцінку автобуса «Ford Transit», д. н. НОМЕР_1, а не рахунку-фактури № ГРК2-0184 від 21.06.2012р.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем набуто право вимоги саме до відповідача у розмірі 22 548, 09 грн. (згідно звіту № 360 від 13.07.2012р. та з урахуванням франшизи в розмірі 0, 00 грн. (нуль), передбаченої Полісом №АА/0508399).

У зв'язку зі сплатою відповідачем на користь позивача 19 337,17 грн. страхового відшкодування, невідшкодована частина страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3 210, 92 грн. (22 548, 09 грн. - 19 337, 17 грн.).

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3 210, 92 грн. страхового відшкодування.

Різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у відповідності до ст. 1194 ЦК України підлягає відшкодуванню особою, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

При цьому, посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі № 910/7163/14, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до висновків, викладених у вищезазначеній постанові, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Так, законами не встановлено порядку визначення розміру страхового відшкодування за договором добровільного страхування та відповідно не встановлено обов'язку визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу. Страхові компанії за договором добровільного страхування правомірно визначають розмір страхового відшкодування на умовах, встановлених у власних договорах добровільного страхування, правила яких встановлюють на власний розсуд сторін.

Натомість, за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності умови та порядок виплати страхового відшкодування чітко регламентовані відповідним нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином в цій частині висновок Верховного Суду України не має відношення до порядку визначення розміру страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, у вказаній постанові Верховного Суду України йдеться про те, що виплативши страхове відшкодування відповідно до договору, ПАТ «АСК «Омега» набуло права зворотної вимоги до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» у сумі страхового відшкодування в розмірі 20 560, 19 грн. - у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Дане твердження відповідає ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

АТ «ПРОСТО-страхування» не заперечує даного факту, після виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування до страхової компанії, що його здійснила, у даному випадку до позивача, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в даному випадку до страхувальника АТ «ПРОСТО-страхування».

Оскільки відповідальність особи, що заподіяла збиток застрахована у АТ «ПРОСТО-страхування», то останнє у межах договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності взяло на себе відповідальність по виплаті страхового відшкодування.

Відповідальність АТ «ПРОСТО-страхування» обмежена умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що були встановлені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Межі відповідальності відповідача не можуть бути розширені за бажанням позивача.

Натомість, за усі збитки, що перевищили розмір страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування несе відповідальна особа, що її завдала, в порядку, передбаченому ст. ст. 1191, 1194 Цивільного кодексу України.

Таким чином, розмір та порядок формування страхової виплати за договором добровільного страхування не має прямого впливу на розмір та порядок формування виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки виплата страхового відшкодування за обов'язковими видами страхування чітко регламентована нормативно-правовими актами та має здійснюватись виключно на підставі відповідних норм чинного законодавства. Якщо виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування не вистачило для повного покриття фактичних збитків, то решта понесених витрат за договором добровільного страхування мають бути відшкодовані за рахунок особи, яка заподіяла збиток.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. у справі № 910/15330/15 підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених вище, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. у справі № 910/15330/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. у справі №910/15330/15 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 16285602) 3 210, 92 грн. страхового відшкодування, 189, 09 грн. судового збору за подання позову.

3. Провадження в частині стягнення 19 337,17 грн. страхового відшкодування припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.».

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24745673) 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/15330/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров