Постанова № 54124046, 07.12.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р.Справа № 916/3204/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Ліпчанської Н.В., Принцевської Н.М.

при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 26.05.2015 року №35;

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю від 03.12.2015 року №303/2/1502;

від третьої особи ОСОБА_3 за довіреністю від 08.06.2015 року №220/453/д;

розглянувши апеляційну скаргу Концерну Техвоєнсервіс, м. Київ

на рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2015 року

по справі № 916/3204/15

за позовом Концерну Техвоєнсервіс, м. Київ

до Військової частини А 1620, м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства оборони України, м. Київ

про стягнення 76 782 грн. 86 коп.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Концерн «Техвоєнсервіс», м. Київ звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини А 1620, м. Одеса, в якій просив суд стягнути з Військової частини А 1620, м. Одеса на користь Концерну Техвоєнсервіс, м. Київ 42 000 грн. 00 коп. основного боргу, 31 717 грн. 44 коп. втрат від інфляції, 3 065 грн. 41 коп. 3% річних, а всього 76 782 грн. 86 коп., а також відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2015 року у справі №916/3204/15 залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України, м. Київ.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.10.2015 року у справі №916/3204/15 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено частково, стягнуто з Військової частини А 1620, м. Одеса на користь Концерну Техвоєнсервіс, м. Київ 42 000 грн. 00 коп. основного боргу та 999 грн. 37 коп. судового збору, в решті позову відмовлено.

Концерн «Техвоєнсервіс», м. Київ з рішенням суду не погодився, тому звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2015 року за позовом Концерну «Техвоєнсервіс», м. Київ до Військової частини А 1620, м. Одеса, яким частково задоволено позовні вимоги в частині відмови в стягненні інфляційних втрат та 3% річних та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Концерну «Техвоєнсервіс», м. Київ в повному обсязі, а також стягнути з Військової частини А 1620, м. Одеса судовий збір у розмірі 1339 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним зясуванням обставин справи.

Апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Ліпчанської Н.В., Журавльова О.О.

У звязку зі звільненням судді-учасника колегії ОСОБА_4 було проведено автоматичні зміни суддів, внаслідок яких для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Ліпчанської Н.В.

До Одеського апеляційного господарського суду 27.11.2015 року від Військової частини А 1620, м. Одеса надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі. Заперечення на апеляційну скаргу судовою колегією долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення. Водночас, в судовому засіданні позивачем надано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких позивачем змінено розрахунок позовних вимог, а саме Концерн «Техвоєнсервіс», м. Київ просить суд про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні за період з 01.01.2014 року по 08.07.2015 року у розмірі 31 794 грн. 00 коп. та 3 % річних за період з 01.01.2014 року по 08.07.2015 року у розмірі 1908 грн. 99 коп.

Судова колегія, розглянувши додаткові пояснення до апеляційної скарги, задовольняє їх частково, з огляду на те, що інфляційні нарахування в даних уточненнях збільшено в порівняні із заявленими у суді першої інстанції, що не відповідає приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України. При цьому правомірним є зменшення позивачем розміру 3 % річних за прострочення виконання зобовязання, тому в цій частині судова колегія приймає розрахунок позивача до розгляду.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/3204/15 та наданих представником пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду є частково неправомірним в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних і підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення суми основного боргу і 3% річних та інфляційних за період прострочки виконання грошового зобовязання відповідачем, визначений позивачем в суді апеляційної інстанції, з відмовою в частині стягнення залишку нарахованих 3% річних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Військовою частиною А1656, м.Одеса (Замовник) та Концерном «Техвоєнсервіс», м. Київ (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг за кошти Державного бюджету України від 13.12.2012 року № 36, відповідно до умов якого Виконавець зобовязався надати послуги з ремонту (модернізації) спеціального автомобіля УРАЛ 375 у кількості однієї одиниць, в терміни та за цінами, що зазначені в цьому Договорі, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити ці послуги.

Положеннями пункту 2.1 Договору передбачено, що ремонтні роботи проводяться на виробничих потужностях Виконавця у відповідності до вимог нормативно-технічної документації.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що про готовність автомобіля Виконавець повідомляє представника Замовника, який в термін до 7 робочих днів після одержання повідомлення забезпечує прибуття до Виконавця уповноважених осіб для приймання спеціального автомобіля УРАЛ 375 у кількості однієї одиниці.

Згідно з пунктом 2.7 Договору приймання передавання автомобіля після проведення ремонтних робіт здійснюється у відповідності з вимогами нормативно технічної документації та оформлюється ОСОБА_1 приймання передавання і ОСОБА_1 наданих послуг, який підписується уповноваженими особами Виконавця і представника Замовника та затверджується печатками.

Строк надання послуг за Договором до 30.12.2012 року (пункт 2.10 Договору).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що вартість послуг з ремонту автомобіля визначається Виконавцем і становить 42 000 грн. 00 коп.

Загальна вартість наданих послуг являється незмінною до повного виконання сторонами зобовязань за цим Договором. Розрахунки з Виконавцем здійснюються за фактично надані послуги та за фактично отримані послуги Замовником на підставі належним чином оформленого акту приймання-передавання та акту наданих послуг. Розрахунок здійснюється протягом 10 банківських діб з моменту підписання ОСОБА_1 приймання передавання та ОСОБА_1 наданих послуг Замовником (пункти 4.2, 4.3 Договору).

В силу приписів статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Оплатний характер послуги зумовлений, насамперед, наявністю прямої на це вказівки у визначенні договору про надання послуг.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ОСОБА_1 приймання передавання Концерном «Техвоєнсервіс», м. Київ згідно з Договором від 13.12.2012 року № 36 24.12.2012 року було надано послуги з поточного ремонту автомобіля спеціального призначення УРАЛ 375 загальною вартість 42 000 грн. 00 коп. Акт підписано сторонами без зауважень та заперечень. Тобто, позивачем в межах строку, визначеного, пунктом 2.10 Договору було надано Військовій частині А1656 послуги з ремонту (модернізації) спеціального автомобіля УРАЛ 375 у кількості однієї одиниці.

З матеріалів справи вбачається, що у звязку з тимчасовою окупацією АР Крим військову частину А1656 було розформовано. Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 04.11.2014 року №Д322/1/39дск правонаступником військової частини А 1656 визначена військова частина А1620, м. Одеса. Причому факт правонаступництва, що підтверджено третьою особою і не заперечується сторонами, було здійснено без зазначення обумовленої обставини настання правонаступництва з відкладальною подією підписання передавального балансу або надання первинних документів правонаступнику, оскільки з причини анексії АР Крим такі документи на материкову частину передано не було.

На момент подання позовної заяви розрахунки з Концерном «Техвоєнсервіс», м. Київ за Договором від 13.12. 2012 року № 36 не здійснено.

Враховуючи надання позивачем послуг у строки та в кількості, у відповідності до умов Договору та нездійснення оплати цих послуг відповідачем, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з Військової частини А 1620, м. Одеса як правонаступника Військової частини А1656 заборгованості за договором у розмірі 42 000 грн. 00 коп. з огляду на наявність первинних документів у позивача, та підтвердження факту наявності кредиторської заборгованості військової частини А1656 перед позивачем станом на 01.01.2014 року (лист від 27.10.2014 року №350/129/101/912ж).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобовязання боржника до моменту його припинення згідно норм чинного законодавства України.

Діючим законодавством України не передбачено підстав для можливості звільнення боржника від сплати інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання або зменшення розміру такого виду виключної законної відповідальності з причини відсутності вини боржника у невиконанні грошового зобовязання (відсутності документів у правонаступника тощо).

Отже, господарський суд Одеської області дійшов помилкового висновку щодо того, що у відповідача нібито не виникло обовязку сплатити інфляційні та 3 % річних, у звязку з непереданням Військовою частиною А1656 первинних бухгалтерських документів Військовій частини А 1620, м. Одеса та непереданням відповідачу по справі передавального балансу з огляду на відсутність настання факту правонаступництва у відповідача тільки з моменту укладання такого балансу або з моменту передачі документів, які фактично не були передані на материкову частину з подіями, що сталися внаслідок анексії АР Крим, про що обовязково повинно було бути зазначено за нормами статей 104-105 Цивільного кодексу України при розформуванні військової частини Міністерством оборони України. В даному випадку всі права та обовязки були передані визначеній іншій військовій частині без будь-якої відкладальної оговорки, тому правонаступництво в даному випадку було універсальним.

За своєю правовою природою 3% річних є платою боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобовязання перед кредитором, а інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобовязання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. До того ж в період прострочки виконання боржником його грошового зобовязання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в звязку з неналежним виконанням грошового зобовязання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобовязання протягом місяця.

Концерн «Техвоєнсервіс», м. Київ в позовній заяві просив стягнути з Військової частини А1620, м. Одеса втрати від інфляції у розмірі 31 717 грн. 44 коп. за період з лютого 2013 року по травень 2015 року. В додаткових поясненнях до апеляційної скарги позивач визначив інший період прострочки з 01.01.2014 року по липень 2015 року із збільшенням суми до 31794 грн.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок інфляційних, здійснений позивачем, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 31 717 грн. 44 коп. інфляційних втрат як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з 01.01.2014 року по травень 2015 року з огляду на те, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, тому рішення суду щодо задоволення цих позовних вимог в повному обсязі є правомірним. Щодо наданих змін позивачем в суді апеляційної інстанції, судова колегія приймає їх тільки в частині визначення початку нарахування цього виду виключної законної відповідальності, оскільки це є субєктивним правом позивача при дотриманні умови наявності факту прострочки виконання грошового зобовязання в цей період. В частині зміни суми та іншої дати закінчення періоду в сторону збільшення судова колегія не приймає доводи апелянта, оскільки збільшення суми позову можливе тільки при умові дотримання норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України до моменту прийняття судом першої інстанції рішення по суті спору.

Також, Концерн «Техвоєнсервіс», м. Київ в позові просив стягнути з Військової частини А1620, м. Одеса 3 % річних у розмірі 3 065 грн. 42 коп. за період з 01.02.2013 року по 08.07.2015 року.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги Концерн «Техвоєнсервіс», м. Київ просив суд стягнути стягнути з Військової частини А1620, м. Одеса 3 % річних у розмірі 1908 грн. 99 коп. за період з 01.01.2014 року по 08.07.2015 року.

Оскільки зменшення періоду та суми нарахування 3 % річних є субєктивним правом позивача і не суперечить нормам чинного законодавства, судова колегія приймає до розгляду розрахунок 3% річних в сумі 1908 грн. 99 коп. за період з 01.01.2014 року по 08.07.2015 року.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 1908 грн. 99 коп. за період прострочки виконання відповідачем грошового зобов'язання з 01.01.2014 року по 08.07.2015 року, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином. Тому до задоволення та стягнення підлягають позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 1 908 грн. 99 коп. з відмовою у задоволенні вимог про стягнення 3% річних у сумі 1 156 грн. 43 коп.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну «Техвоєнсервіс», м. Київ до Військової частини А1620, м. Одеса про стягнення 76 782 грн. 86 коп. підлягають частковому задоволенню, а саме у загальному розмірі 75 626 грн. 43 коп.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2015 року у справі № 916/3204/15 частково не відповідає нормам матеріального права України та обставинам справи, тому підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення суми основного боргу і 3% річних та інфляційних за період прострочки виконання грошового зобовязання відповідачем з відмовою в частині стягнення нарахованих 3% річних за період з 01.02.2013 року по 31.12.2013 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс», м. Київ на рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2015 року у справі №916/3204/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2015 року у справі № 916/3204/15 скасувати частково.

Позовні вимоги Концерну «Техвоєнсервіс», м. Київ до Військової частини А1620, м. Одеса про стягнення 76 782 грн. 86 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А1620, м. Одеса, 65120 Малиновський р-н, вул. Магістральна, 37, код 08502712 на користь Концерну «Техвоєнсервіс», м.Київ 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код 33689867 заборгованість у розмірі 42 000 грн., втрати від інфляції у розмірі 31 717 грн. 44 коп., 3 % річних у розмірі 1908 грн. 99 коп. та судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Відмовити Концерну «Техвоєнсервіс», м. Київ у задоволенні позовних вимог про стягнення з Військової частини А1620, м. Одеса на користь Концерну «Техвоєнсервіс», м.Київ 1 156 грн. 43 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2015 року у справі № 916/3204/15 залишити без змін.

Стягнути з Військової частини А1620, м. Одеса, 65120Малиновський р-н, вул. Магістральна, 37, код 08502712 на користь Концерну «Техвоєнсервіс», м.Київ 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код 33689867 судовий збір за апеляційний перегляд рішення у розмірі 1339 грн. 80 коп.

Доручити господарському суду Одеської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

ОСОБА_5