Рішення № 54123346, 24.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" листопада 2015 р.Справа № 911/4577/15

за позовомкомунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району, м. Київ,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю Аллан ЛТД, м. Вишневе,

простягнення 31618,19 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 26.12.2014 № 74-Д;

від відповідача:не зявились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач комунальне підприємство Центр обслуговування споживачів Шевченківського району звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 08.10.2015 № 2707/юр до товариства з обмеженою відповідальністю Аллан ЛТД в якому просить стягнути з відповідача 31618,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у період з жовтня 2010 року по червень 2014 надавались відповідачу житлово-комунальні послуги з опалення та холодного водопостачання, які в порушення вимог законодавства не були оплачені відповідачем, в звязку із чим позивач просить стягнути з відповідача 26756,85 грн. боргу за фактично надані комунальні послуги, а також 3316,17 грн. втрат від інфляції та 1545,18 грн. 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення їх оплати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2015 порушено провадження у справі № 911/4577/15 та призначено її до розгляду на 11.11.2015. Ухвалою від 11.11.2015 розгляд справи відкладено на 24.11.2015.

В судовому засіданні 24.11.2015 представник позивача надав свої пояснення. Представник відповідача в судові засідання 11.11.2015р. та 24.11.2015р. не зявився, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Рекомендовані поштові відправлення, якими суд в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України направляв відповідачу копії ухвал на адресу, зазначену в позові, і яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно залученого до матеріалів справи Спеціального витягу від 12.10.2015р. № 21305444, повернуті підприємством звязку з посиланням на відсутність адресата. За таких обставин, відповідач вважається таким, що належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, відповідно до права суду, наданого ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов комунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району, м. Київ (далі по тексту - КП «ЦОС») до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Аллан ЛТД, м. Вишневе (далі по тексту - ТОВ «Аллан ЛТД»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Згідно до частини 3 зазначеної статті, цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради перейменовано в Комунальне підприємство Центр обслуговування споживачів Шевченківського району.

Відповідно до Статуту КП «ЦОС» підприємство створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

01.11.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства (КП «ЦОС») (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 33-0015, за умовами якого постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

20.04.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства (КП «ЦОС») (абонент) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, за умовами якого постачальник зобовязується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва, а абонент зобовязується здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг.

Відповідно до Окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної у м. Києві держаної адміністрації від 13.09.2010 № 905 позивача було зобовязано укласти прямі договори з орендарями та власниками житлових приміщень Шевченківського району, зобовязано КП ЖЕКам передати КП УЖКГ все первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Аллан ЛТД» є власником частини від нежитлових приміщень в будинку площею 201,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. № 34А, що обслуговується КП «ЦОС». Вказаний факт підтверджується договором купівлі-продажу від 29.11.2000 та реєстраційним посвідченням, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до акту звіряння розрахунків, що був переданий позивачу КП ЖЕК «Покровська», заборгованість відповідача за комунальні послуги станом на 01.10.2010 становила 4175,77 грн.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на проведення ремонтних і профілактичних робіт, міжопалювальний період для систем опалення, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили (ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, закріплено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Так, вбачається, що між позивачем та відповідачем склалися цивільно-правові відносини, що породжують обовязок позивача надавати комунальні послуги, оскільки нежитлові приміщення відповідача перебувають на території обслуговування позивача, а у відповідача відповідно виник обовязок оплатити надані послуги.

У матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами договору про надання житлового-комунальних послуг. Відсутні також докази звернення позивача з пропозицією укласти договір, хоча він зазначає про це в позовній заяві.

Разом із тим, пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі 6-59цс13. Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст. 111-16 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Позивач твердить, що у період з жовтня 2010 року по червень 2014 надавав відповідачу житлово-комунальні послуги з опалення та холодного водопостачання, про що виставляв відповідні рахунки на оплату. Копії рахунків та відповідні розшифровки до них містяться в матеріалах справи.

Водночас, вбачається, що відповідачем вартість прийнятих послуг у встановлений строк здійснена не була, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 26756,85 грн. (з урахування з існуючої на 01.10.2010 заборгованості у сумі 4175,77 грн.).

Позивач звертався до відповідача з претензією від 17.03.2015, в якій просив оплатити суму заборгованості та до якої додавав рахунки на оплату послуг. Вказана претензія не була отримана відповідачем та була повернута УДППЗ «Укрпошта» з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Факт надсилання претензії підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, копія якого залучена до матеріалів справи.

Відтак, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 26756,85 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3316,17 грн. втрат від інфляції та 1545,18 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Обовязок відповідача оплачувати в строк до 20 числа наступного місяця фактично надані послуги прямо передбачений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, строк оплати вартості закріплений в Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим). Водночас, в матеріалах справи відсутні докази щомісячного надання позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг, з яких споживач мав встановити належні реквізити та суму для оплати, а відтак суд обраховує строк оплати з моменту предявлення позивачем вимоги (претензії).

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Вказана правова позиція викладена в пункті 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14.

Так, з витягу з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» вбачається, що оформлення даного повідомлення було здійснено підприємством звязку 15.07.2015. Відтак саме 15.07.2015 є строком оплати відповідачем прийнятих послуг.

Відповідно, сума втрат від інфляції та 3% річних повинні бути обраховані з 16.07.2015.

Позивачем вищенаведене взято до уваги не було, та нараховано втрати від інфляції та 3% річних з 21 числа кожного місяця та по 01.07.2014.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відтак, оскільки позивачем обраховано суму 3% річних та втрат від інфляції до 01.07.2014, а судом встановлено, що строк оплати настав 15.07.2015, та враховуючи, що суд не може виходити за межі періоду, зазначеного позивачем, в задоволенні вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції суд відмовляє у звязку з невірним визначенням позивачем періоду нарахування. Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат за період з 16.07.2015р. по день фактичної оплати, оскільки в порядку ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд в ухвалі про порушення провадження у справі від 12.10.2015 та про відкладення розгляду справи від 11.11.2015 пропонував надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням його доводів та контррозрахунок суми боргу. Проте, відповідач вимоги суду не виконав, доказів належної оплати наданих комунальних послуг суду не подав, доводів позивача не спростував.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, та приймає рішення про стягнення з відповідача 26756,85 грн. боргу.

Витрати по сплаті судового збору в передбаченому законом мінімальному розмірі, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Аллан ЛТД (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 16, ідентифікаційний код 19411823)

на користь комунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району (03190, м.Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838)

26756,85 грн. (двадцять шість тисяч сімсот пятдесят шість гривень вісімдесят пять копійок) боргу,

1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 08.12.2015р.

Суддя О.В. Конюх