Рішення № 54123168, 01.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015Справа №910/26988/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос ЛТД", м. Кременчук

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєвєродонецького об'єднання "Склопластик", м. Київ

про стягнення грошових коштів в розмірі 7223,34 грн.

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фобос ЛТД", 16 жовтня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою вих. № 04/01-13/10-15 від 13.10.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєвєродонецького об'єднання "Склопластик", про стягнення грошових коштів в розмірі 7 223,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов угоди про розірвання договору № 17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля від 12.10.2012 року своєчасно не виконав зобов'язання щодо оплати здійснених поліпшень орендованого автомобіля, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем, на підстав чого позивач і звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

Ухвалою суду від 19.10.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/26988/15, призначено розгляд справи на 17.11.2015 року.

Через відділ діловодства суду 10.11.2015 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 17.11.2015 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення до справи довідки про стан заборгованості відповідача, яке було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 17.11.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.11.2015 року розгляд справи, у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання відкладено на 01.12.2015 року.

Представники сторін в судове засідання 01.12.2015 року не з'явились, представник відповідача вимог ухвали не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фобос ЛТД" (надалі - позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєвєродонецького об'єднання "Склопластик" (надалі - відповідач, орендодавець) було укладено договір оренди автомобіля № 17-Ор (надалі - оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування автомобіль марки MITSUBISHI, модель Outlander 3.0 Ultimate AT, 2009 року випуску,колір - чорний, кузов № JMBXLCW6W9Z000935 реєстраційний номер - АА8107КН.

Відповідно до п. 2.1. договору, передача автомобіля орендодавцем в оренду орендарю здійснюється протягом 3-5 (трьох-п'яти) робочих днів з моменту підписання сторонами договору та оформлюється актом приймання-передачі автомобіля, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками і який є невід'ємною частиною договору. В акті приймання-передачі автомобіля зазначається технічний стан автомобіля та інші дані.

Пунктом 2.5. договору сторони погодили, що у разі дострокового розірвання, припинення дії або закінчення строку дії договору автомобіль повертається орендарем орендодавцю з оформленням акту приймання-передачі автомобіля, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками і який є невід'ємною частиною цього договору. Дата підписання акту приймання-передачі автомобіля вважається останнім днем оренди.

Так, на виконання умов договору № 17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля відповідач (орендодавець) передав, а позивач (орендар) прийняв легковий автомобіль MITSUBISHI Outlander 3.0 Ultimate AT, 2009 року випуску, чорного кольору, кузов № JMBXLCW6W9Z000935, державний номер АА8107КН, що підтверджується актом приймання-передачі легкового автомобіля № 1 від 01.01.2011 року, який було складено та підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Додатковою угодою № 1 від 27.01.2012 року до договору оренди № 17-Ор від 27.12.2010 року сторони домовились продовжити строк дії договору № 17-Ор від 27.12.2010 року до 26.01.2013 року.

Втім, 12.10.2012 року сторонами було укладено угоду про розірвання договору № 17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля, за умовами якої сторони домовились розірвати 12 жовтня 2012 року договір № 17-Ор від 27.12.2010 року (п. 1 угоди про розірвання договору).

Відповідно до п. 2 угоди про розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендований за договором автомобіль протягом 3 календарних днів з дня підписання даної Угоди.

Пунктами 3, 4 угоди про розірвання договору сторони погодили, що здійснені орендарем за згодою орендодавця поліпшення орендованого за договором автомобіля, орендодавець зобов'язаний відшкодувати вартість поліпшень, зазначених в додатку №1 до даної угоди, загальна вартість яких складає 3 479,78 грн., крім того ПДВ (20%) - 695,96 грн., всього з ПДВ - 4175,74 грн. Сума, вказана у п. 3 даної Угоди, повинна бути сплачена орендодавцем на поточний рахунок орендаря протягом 3 календарних днів з дня укладання даної Угоди.

У відповідності до додатку № 1 до угоди від 12.10.2012 року про розірвання договору № 17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля вартість поліпшень за договором №17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля MITSUBISHI Outlander 3.0 Ultimate AT, здійснених орендарем за згодою орендодавця з тонування автомобіля, встановлення сигналізації двосторонньої Challenger X 1, захист двигуна становить 4175,74 грн.

На підставі акту № 2 від 12.10.2012 року здачі-приймання легкового автомобіля до договору оренди № 17-Ор від 27.12.2010 року, позивач (орендар) передав, а відповідач (орендодавець) прийняв легковий автомобіль MITSUBISHI Outlander 3.0 Ultimate AT, 2009 року випуску, чорного кольору, кузов № JMBXLCW6W9Z000935, державний номер АА8107КН у відповідності до п. 2.5. договору № 17-Ор від 27.12.2010 року. Даний акт складено та підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач в порушення умов угоди про розірвання договору № 17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля від 12.10.2012 року своєчасно не виконав зобов'язання щодо оплати здійснених поліпшень орендованого автомобіля, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4175,74 грн.

Крім того, факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 4175,74 грн. також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки № 1 взаєморозрахунків за період з 01.11.2012 року по 30.06.2015 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 4175,74 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було встановлено судом, 27 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди автомобіля № 17-Ор (надалі - оренди), за умовами якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування автомобіль марки MITSUBISHI, модель Outlander 3.0 Ultimate AT, 2009 року випуску,колір - чорний, кузов № JMBXLCW6W9Z000935 реєстраційний номер - АА8107КН.

На виконання умов договору № 17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля відповідач (орендодавець) передав, а позивач (орендар) прийняв легковий автомобіль MITSUBISHI Outlander 3.0 Ultimate AT, 2009 року випуску, чорного кольору, кузов № JMBXLCW6W9Z000935, державний номер АА8107КН, що підтверджується актом приймання-передачі легкового автомобіля № 1 від 01.01.2011 року, який було складено та підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

12.10.2012 року сторонами було укладено угоду про розірвання договору № 17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля, за умовами п. 1 якої сторони домовились розірвати 12 жовтня 2012 року договір № 17-Ор від 27.12.2010 року та пунктами 3, 4 сторони погодили, що здійснені орендарем за згодою орендодавця поліпшення орендованого за договором автомобіля, орендодавець зобов'язаний відшкодувати вартість поліпшень, зазначених в додатку №1 до даної угоди, загальна вартість яких з урахуванням ПДВ складає 4175,74 грн. та яка повинна бути сплачена орендодавцем на поточний рахунок орендаря протягом 3 календарних днів з дня укладання даної угоди.

При цьому, додатком № 1 до угоди від 12.10.2012 року про розірвання договору № 17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля сторони визначили, що вартість поліпшень за договором №17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля MITSUBISHI Outlander 3.0 Ultimate AT, здійснених орендарем за згодою орендодавця з тонування автомобіля, встановлення сигналізації двосторонньої Challenger X 1, захист двигуна становить 4175,74 грн.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Приписами статті 778 Цивільного кодексу України визначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Як стверджує позивач, взяті на себе зобов'язання за угодою від 12.10.2012 року про розірвання договору № 17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля відповідач належним чином не виконав, в передбаченому угодою порядку та строк не здійснив оплату вартості поліпшень орендованого автомобіля, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4175,74 грн.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 4175,74 грн. також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки № 1 взаєморозрахунків за період з 01.11.2012 року по 30.06.2015 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 4175,74 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень угоди від 12.10.2012 року про розірвання договору № 17-Ор від 27.12.2010 року оренди автомобіля, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 4175,74 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних в розмірі 375,13 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2672,47 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, при перевірці розрахунку суми інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір суми інфляційних втрат за заявлений позивачем період, який підлягає стягненню, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу16.10.2012 - 13.10.20154175,741,7763239,27Проте, в силу, п. 2. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

А тому, зважаючи на те, що клопотань про вихід за межі позовних вимог від заінтересованих сторін до суду не надходило, суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат, тому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 2672,47 грн., оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 375,13 грн., суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (які наявні в матеріалах справи), жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в розмірі 7223,34 грн., з них: основного боргу - 4175,74 грн. (чотири тисячі сто сімдесят п'ять гривень 74 копійки), 3% річних - 375,13 грн. (триста сімдесят п'ять гривень 13 копійок) та інфляційних втрат - 2672,47 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят дві гривні 47 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєвєродонецького об'єднання "Склопластик" (ЄДРЮОФОП 33104475, адреса: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 10-А), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос ЛТД" (ЄДРЮОФОП 34793106, адреса: 39609, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3-Г) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 4175,74 грн. (чотири тисячі сто сімдесят п'ять гривень 74 копійки), 3% річних - 375,13 грн. (триста сімдесят п'ять гривень 13 копійок), інфляційних втрат - 2672,47 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят дві гривні 47 копійок) та судовий збір - 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень). Видати наказ.

3. Копію рішення надіслати сторонам у справі 910/26988/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.12.2015 року.

Суддя О.С. Комарова