Рішення № 54122829, 07.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.15р. Справа № 904/4953/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

За участю Прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 487 992,40 грн.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя Воронько В.Д.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 14-167 від 11.05.2014р.

від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю №24-5-02 від 26.12.14р.

від Прокурора: Дидюк Н.О. посвідчення № 001432 від 27.08.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод, в якій просить суд стягнути суму пені у розмірі 1 319 399,65 грн., 7% штрафу у розмірі 1 648 047,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 330 551,25 грн. та 3% річних у розмірі 189 993,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобовязань за договором № 231/14-ПР(Р) купівлі-продажу природного газу від 30.04.2014р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ протягом березня 2014 р. у встановлений договором строк.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд в засіданні на 02.07.2015р.

Відповідач в судовому засіданні надав клопотання про призначення судової економічної експертизи, мотивуючи складністю та недостатньою докладністю розрахунків, наведених у позовній заяві.

02.07.2015 р. в засіданні оголошувалась перерва до 28.07.2015 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015р. продовжено строк розгляду спору по справі до 25.08.2015 р. та відкладено її розгляд на 25.08.2015 р.

25.08.2015 р. відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2015р. призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області № 818 від 31.08.2015 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи для визначення складу колегії суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 31.08.2015 р., визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Бєлік В.Г., судді Золотарьова Я.С., Петренко І.В.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області № 845 від 01.09.2015 р., у звязку із перебуванням судді Золотарьової Я.С. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи для визначення складу колегії суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.09.2015 р., визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Бєлік В.Г., судді Петренко І.В., Ярошенко В.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2015 р. прийнято справу № 904/4953/15 до розгляду в наступному складі колегії: головуючий суддя Бєлік В.Г., судді Петренко І.В., Ярошенко В.І. та призначено її розгляд на 20.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 р. продовжено строк розгляду спору по справі до 17.11.2015 р.

09.11.2015 р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на його користь суму пені у розмірі 1108 803,77 грн., 7% штрафу у розмірі 1 648 047,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 330 551,25 грн. та 3% річних у розмірі 156 741,94 грн.

10.11.2015 р. прокуратура Дніпропетровської області надала заву про вступ у справу з метою захисту прав та законних інтересів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області № 1091 від 10.11.2015 р., у звязку із перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи для визначення складу колегії суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.11.2015 р., визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Бєлік В.Г., судді Воронько В.Д., Петренко І.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. прийнято справу № 904/4953/15 до розгляду в наступному складі колегії: головуючий суддя Бєлік В.Г., судді Воронько В.Д., Петренко І.В. та призначено її розгляд на 01.12.2015 р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області № 1168 від 01.12.2015 р., у звязку із перебуванням судді Петренко І.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи для визначення складу колегії суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.12.2015 р., визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Бєлік В.Г., судді Воронько В.Д., Ярошенко В.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2015 р. прийнято справу № 904/4953/15 до розгляду в наступному складі колегії: головуючий суддя Бєлік В.Г., судді Воронько В.Д., Ярошенко В.І. та призначено її розгляд на 01.12.2015 р.

Відповідач проти позовних вимог в стягненні пені у розмірі 1 319 399,65 грн. заперечив, обґрунтовуючи пропущенням позивачем строку позовної давності для нарахування пені в один рік відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач надав контррозрахунок 3% річних, в якому сума 3% річних складає 152 871,73 грн., а також заявив клопотання про зменшення розміру штрафу та пені, що підлягає стягненню, на 100% від визначеної позивачем суми, у звязку з відсутністю у відповідача можливості сплатити штрафні санкції через скрутне фінансове становище підприємства та складну ситуації в країні.

01.12.2015р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (Продавець) та Публічним акціонерним товариством „Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод (Покупець) укладений договір № 231/14-ПР(Р) купівлі-продажу природного газу від 30.04.2014р.

Згідно предмету договору Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу, а Покупець зобовязується приймати та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього Договору (п.1.1.договору).

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивачем протягом березня 2014 року було передано відповідачу у власність імпортований природний газ в обсязі 10 046,882 тис.куб.м на загальну суму 41 741 901,21 грн., що підтверджено долученим до матеріалів справи актом прийому передачі природного газу (а.с.35).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

В п. 5.1. Договору зазначено про те, що ціна за 1000 кубічних метрів газу становить 3 113,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

-податок на додану вартість за ставкою 20% .

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 287,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м природного газу 3 462,26 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 4 154,71грн.

Згідно п.6.1. договору оплата за газ, що передається згідно з п. 2.1. цього договору, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Продавця протягом 15 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі природного газу.

З урахуванням цього пункту договору строк оплати отриманого відповідачем в квітні 2014р. природного газу настав 26.05.2014р.

Як зазначає позивач, та що підтверджено матеріалами справи, відповідач за поставлений природний газ розрахувався несвоєчасно. Оплата отриманого природного газу була проведена відповідачем двома платежами, а саме 23.05.2014р. в сумі 18 198 364,61 грн. (в межах встановленого договором строку) та 15.08.2014р. оплачена залишкова частина боргу в сумі 23 543 536,60 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 3% річних за період з 27.05.2014 р. по 15.08.2014 р. у розмірі 156 741,94 грн., інфляційні за період з червня 2014 р. по липень 2014 р. у розмірі 330 551,25 грн.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних у сумі, визначеній позивачем.

При перевірці розрахунку 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не враховувалось те, що день фактичної сплати суми боргу не враховується до періоду нарахування. Таким чином, період нарахування 3% становить з 27.05.2014 р. по 14.08.2014 р. та підлягає частковому задоволенню в розмірі 154 806,82 грн.

Суд не приймає до уваги контррозрахунок відповідача щодо нарахування 3% річних, оскільки відповідачем не вірно визначено період нарахування 3% річних саме з 27.05.2014р. по 13.08.2014 р., тоді як останнім днем нарахування є 14.08.2014р.

При перевірці розрахунку інфляційних суд знайшов його вірним, а тому вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1.цього Договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Погашення нарахованих у безспірному порядку фінансових санкцій здійснюється у відповідності до вимог п. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таку правову позицію підтримує Верховний Суд України (палата з господарських справ) у постанові від 27.04.2012р. у справі № 3-24-гс12.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

За розрахунком позивача пеня за прострочення виконання грошового зобовязання складає загальний розмір 1 108 803,77грн., штраф за прострочення виконання грошового зобовязання понад 30 (тридцять) днів складає загальний розмір 1 648 047,56 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що при розрахунку пені не враховується дата оплати заборгованості, а тому період нарахування пені становить з 27.05.2014 р. по 14.08.2015 р., та підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 092 678,06 грн.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо пропущеного строку позовної давності щодо нарахування пені, з огляду на таке.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Однак, ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином, враховуючи, що сторони узгодили в п. 9.2. договору, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимог про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років, нарахування пені є правомірним.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, суд вважає його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач просить врахувати ту обставину, що господарська діяльність відповідача є збитковою, відповідач позбавлений можливості своєчасного виконання грошового зобовязання, у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення нарахованих йому до стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 19 січня 2011р. № 10/224-10 та № 12/63 і постанови ВГСУ від 29.11.2012р. у справах № 18/5005/4976/2012 та 37/5005/5346/2012

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Викладені відповідачем обставини визнані судом виключними, відповідно заявлене відповідачем клопотання про зменшення суми пені та штрафу є обґрунтованим. Позивачем не надано доказів понесення ним збитків саме внаслідок прострочки оплати відповідачем отриманого ним природного газу. Суд приймає до уваги, що в умовах економічної кризи та спаду виробництва відповідачем докладені всі зусилля для повної оплати суми боргу за отриманий газ без звернень позивача до суду, а період прострочення не перевищує трьох місяців. Крім того, на час звернення позивача до суду минув рік з моменту виникнення заборгованості, тобто за умови відсутності домовленості сторін про збільшення строку позовної давності позивач втратив би право вимагати в судовому порядку суми штрафних санкцій.

В той же час, враховуючи всі обставини справи та майновий стан обох сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання про зменшення сум пені та штрафу частково до 50%, внаслідок чого задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені у сумі 546 339,03 грн. та штрафу у сумі 824 023,78 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у наступних сумах: 546 339,06 грн. пеня, 824 023,78 грн. 7% штрафу, 154 806,82 грн. 3% річних, 330 551,25 грн. інфляційні.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 64 521,67 грн.

Враховуючи зменшення позивачем суми позову, зайво сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету. В той же час, таке повернення згідно зі ст. 7 Закону України, «Про судовий збір» здійснюється судом на підставі заяви позивача. Така заява суду не подавалась, тому питання повернення судового збору може бути розглянуто окремо за відповідним зверненням позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 546 339,06 грн. (пятсот сорок шість тисяч триста тридцять девять грн. 06 коп.) пені, 824 023,78 грн. (вісімсот двадцять чотири тисячі двадцять три грн. 78 коп.) 7% штрафу, 154 806,82 грн. (сто пятдесят чотири тисячі вісімсот шість грн. 82 коп.) 3% річних, 330 551,25 грн. (триста тридцять тисяч пятсот пятдесят одна грн. 25 коп.) інфляційні, 64 521,67 грн. (шістдесят чотири тисячі пятсот двадцять одна грн. 67 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено

07.12.2015р.

Головуючий колегії Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5