Рішення № 54117551, 04.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/7396/15 Головуючий 1 інст. Тордія Е.Н.

Справа № 637/434/15-ц

Категорія: договір кредиту Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Котелевець А.В.,

суддів Кірсанової Л.І., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виконання зобовязань,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 про виконання зобовязань.

На обґрунтування позивачка вказала, що 11 серпня 2008 року укладено Кредитний договір № 3343, відповідно до умов якого Кредитна спілка «Надія» (далі КС «Надія») надала ОСОБА_1 кредит в розмірі 3 500 грн. 00 коп. Цього ж дня для забезпечення зобовязань за договором кредиту з нею укладено Договір поруки.

20 листопада 2009 року укладено договір Кредитний договір № 12182, відповідно до умов якого Кредитна спілка «Карат» (далі КС «Карат») надала ОСОБА_1 кредит в розмірі 1 500 грн. 00 коп. Цього ж дня для забезпечення зобовязань за договором кредиту з нею укладено Договір поруки.

Заочним рішенням Купянського міськрайонного суду Харківської області від 22 лютого 2010 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КС «Надія» в солідарному порядку стягнута заборгованість за Кредитним договором № 3343 від 11 серпня 2008 року в розмірі 2635 грн. 29 коп. та судові витрати в загальному розмірі 386 грн. 98 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 14 липня 2011 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КС «Карат» в солідарному порядку стягнута заборгованість за Кредитним договором № 12182 від 20 листопада 2009 року в розмірі 2428 грн. 00 коп. та судові витрати в загальному розмірі 171 грн. 00 коп.

На стадії примусового виконання рішень судів вона сплатила вказану суму боргу та 284 грн. 04 коп. виконавчого збору.

Сплатити гроші, витрачені нею на виконання рішень судів відповідач добровільно відмовляється, чим завдає їй моральних страждань.

Посилаючись на вказані обставини, просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму боргу в загальному розмірі 5621 грн. 27 коп., 284 грн. 04 коп. виконавчого збору, 243 грн. 60 судового збору, а на відшкодування моральної шкоди 4000 грн. 00 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2015 року, уточненим ухвалою цього ж суду від 10 вересня 2015 року, позов задоволено частково.

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 5 905 грн. 31 коп. боргу, 243 грн. 60 коп. судових витрат та 2000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в частині задоволення позову про виконання зобовязань на суму 284 грн. 04 коп., відшкодування моральної шкоди та стягнення судового збору не пропорційно. Зокрема, зазначає, що за наявності підстав рішення не ухвалено в заочному порядку; позов задоволено частково, однак судовий збір на порушення вимог статті 88 ЦПК України стягнуто з нього в повному обсязі; резолютивна частина не містить посилань на те, в якій частині позову відмовлено; стягнення суми виконавчого збору в розмірі 284 грн. 00 коп. не передбачено діючим законодавством; моральна шкода стягнута без врахування його скрутного матеріального становища.

ОСОБА_2 рішення до суду першої інстанції не оскаржила, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги в частині виконання зобовязань підлягають задоволенню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 556 ЦК України; вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з урахуванням розумності і справедливості. Однак повністю погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального, процесуального права.

Рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказані вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно з частиною 1 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 3.2 Договору поруки до Кредитного договору № 3343 від 11 серпня 2008 року сторонами погоджено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобовязаннях боржника в повному обсязі, тобто: повернення кредиту, виплату відсотків за користування ним, сплату додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником договору кредиту.

Пунктом 1.3 Договору поруки № 12182 від 20 листопада 2009 року встановлено, що поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобовязаннях позичальника в повному обсязі, тобто за повернення кредиту, процентів за його користування, сплату штрафних санкцій (якщо такі передбачені договором), а також за відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

У відповідності до вимог частин першої, другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобовязання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобовязанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобовязання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обовязок боржника.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобовязання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора у зобовязанні внаслідок невиконання обовязку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-932цс15.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Матеріали справи свідчать, що 11 серпня 2008 року укладено Кредитний договір № 3343, відповідно до умов якого КС «Надія» надала ОСОБА_1 кредит в розмірі 3 500 грн. 00 коп. Цього ж дня для забезпечення зобовязань за договором кредиту з ОСОБА_2 укладено Договір поруки.

20 листопада 2009 року укладено договір Кредитний договір № 12182, відповідно до умов якого КС «Карат» надала ОСОБА_1 кредит в розмірі 1 500 грн. 00 коп. Цього ж дня для забезпечення зобовязань за договором кредиту з ОСОБА_2 укладено Договір поруки.

Заочним рішенням Купянського міськрайонного суду Харківської області від 22 лютого 2010 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КС «Надія» в солідарному порядку стягнута заборгованість за Кредитним договором № 3343 від 11 серпня 2008 року в розмірі 2635 грн. 29 коп. та судові витрати в загальному розмірі 386 грн. 98 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 14 липня 2011 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КС «Карат» в солідарному порядку стягнута заборгованість за Кредитним договором № 12182 від 20 листопада 2009 року в розмірі 2428 грн. 00 коп. та судові витрати в загальному розмірі 171 грн. 00 коп.

На стадії примусового виконання рішень судів позивачка сплатила вказану суму боргу та 284 грн. 04 коп. виконавчого збору.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині виконання зобовязань та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми в розмірі 5905 грн. 31 коп. (2635 грн. 29 коп. + 386 грн. 98 коп. + 2428 грн. 00 коп. + 171 грн. 00 коп. + 284 грн. 04 коп. виконавчого збору).

Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення суми в розмірі 284 грн. 04 коп. виконавчого збору не можуть бути прийняті до уваги. Сам відповідач у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-Х1У (з наступними змінами) «Про виконавче провадження», самостійно не сплатив борг, визначений рішеннями судів.

Посилання на стягнення судового збору з порушенням вимог статті 88 ЦПК України не ґрунтуються на законі. Судові витрати, понесені ОСОБА_2, документально підтверджені. При цьому, розмір судового збору відповідає ставкам, встановленим Законом України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Доводи про розгляд справи не в заочному порядку висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Однак з висновком суду про стягнення моральної шкоди погодитись не можна.

Згідно діючого законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або у випадках, передбачених статтями 23, 1167 ЦК України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Оскільки між сторонами виник спір з приводу невиконання договірних зобовязань, а договорами не було передбачено відшкодування моральної шкоди, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2015 року змінити.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.І.Кірсанова

ОСОБА_4