Ухвала суду № 54114460, 02.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/4048/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/2118/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 59

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В. , Бойка В. Б. ,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 вересня 2015 року про закриття провадження

у справі за скаргою ОСОБА_3 про визнання дій в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції протиправними, скасування незаконних постанов та обтяження нерухомого майна,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 вересня 2015 року закрите провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

Розяснено ОСОБА_3, що для вирішення спору потрібно звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказує, зокрема, що державним виконавцем були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження»: вона не була своєчасно повідомлена про постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки постанова була вручена їй лише 17 червня 2015 року, а тому вона виконала її вимоги після фактичного її отримання, і державний виконавець безпідставно виніс постанову про стягнення виконавчого збору.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції, яка заперечує проти скарги та вважає ухвалу суду вірною, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

25 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою, мотивуючи її тим, що на виконанні у відділі ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження ЄДРВП № 45896417 про стягнення з неї боргу на користь ПАТ «Універсал Банк».

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 24 грудня 2014 було нею було отримано 17 червня 2015 року. В порушення вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим листом вказана постанова їй на домашню адресу не надходила. Відповідно до вказаного Закону встановлюється строк для самостійного виконання рішення протягом семи днів з дня винесення постанови про відкриття, але, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження належним чином направлена не була, то строк для самостійного виконання даної постанови слід обраховувати з дня її отримання.

Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана нею 17 червня 2015 року, нею були вжиті заходи щодо виконання рішення суду та 24 червня 2015 року заборгованість була погашена в добровільному порядку. 25 червня 2015 року нею до відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції була подана заява про виконання виконавчого документу у добровільному порядку та закінчення виконавчого провадження.

Всупереч нормам законодавства відділом ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», не було скасоване обтяження рухомого та нерухомого майна та інші заходи примусового виконання. Постанова про закінчення виконавчого провадження була отримана нею 04 серпня 2015 року, цього дня їй стало відомо про порушення її прав.

Всупереч вимогам ст. ст. 6, 31 Закону України «Про виконавче провадження» на її домашню адресу постанова про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом не надходила, а тому про відкрите виконавче провадження їй стало відомо лише 17 червня 2015 року.

Статтею 25 цього Закону визначено, що боржнику надається строк для самостійного виконання рішення суду, проте дії посадових осіб відділу ДВС щодо не направлення їй постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням позбавили її можливості виконати рішення суду у добровільному порядку. Не зважаючи на вказане порушення, державний виконавець мав право самостійно його усунути шляхом винесення постанов про відкладення виконавчий дій з власної ініціативи відповідно до ст. 35 зазначеного Закону, оскільки вона несвоєчасно отримала постанову про відкриття виконавчого провадження.

Посилалась на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року, згідно якої сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Посилалась на те, що ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються, та зазначала, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру виконавчих проваджень відсутні факти вчинення відділом ДВС в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення, передбачені ст. 32 Закону.

Посилаючись на ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснює начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, який при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобовязати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом, дії в.о. начальника відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 свідчать про грубе порушення її прав та вимог законодавства.

Просила визнати протиправними дії в.о. начальника відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 щодо нездійснення контролю за діями (бездіяльністю) державного виконавця, що спричинило порушення її прав; скасувати незаконні постанови: постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, постанову про виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, які були винесені в ході виконання судового наказу №2н-12 від 25 травня 2010 року; скасувати (вилучити) обтяження нерухомого майна, які були накладені відділом ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції.

Вирішуючи спір та закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, поширюється юрисдикція адміністративних судів, і спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належить до адміністративної юрисдикції.

Цей висновок суду узгоджується з вимогами матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що судовим наказом Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» 18 002,86 грн. заборгованості за кредитним договором, який був виданий до виконання 25 травня 2010 року (а.с.30).

Постановою державного виконавця відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції від 01 липня 2010 року було відкрите виконавче провадження з виконання судового наказу №2н-12, виданого 25 травня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_3 18002,86 грн. і 120,01 судових витрат. (а.с. 10-14, 30, 81).

Виконавче провадження відкривалось неодноразово.

Постановою державного виконавця від 22 лютого 2011 року стягнуто з ОСОБА_3 виконавчий збір у розмірі 1 812,28 грн. за не виконання у добровільному порядку судового наказу (а.с.32, 95, 96).

Постановою ВП № 20005660 від 27 червня 2012 року було закінчене виконавче провадження по виконанню судового наказу від 25 травня 2010 року про стягнення з боржника 18002,86 гр., 120, 01 гр. судових витрат (а.с.37).

Постановою державного виконавця від 08 листопада 2012 року відкрите виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №2н-12/10 про стягнення з ОСОБА_3 17202,86 грн. залишку боргу (а.с.36).

Постановою ВП № 40627325 від 11 листопада 2013 року було відкрите виконавче провадження по виконанню судового наказу, виданого 25 травня 2010 року, про стягнення 17202,86 гр., 90,01 гр. державного мита, 30 гр. витрат на ІТЗ (а.с.36).

Постановою державного виконавця від 24 грудня 2014 року відкрите виконавче провадження про примусове виконання судового наказу №2н-12 від 25 березня 2010 року про стягнення всього 18122,87 гр. (а.с.3).

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 24 грудня 2014 року направлена ОСОБА_3 24 грудня 2014 року, а отримала вона її 17 червня 2015 року, що підтверджується її підписом на супровідному листі відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції (а.с.23).

24 червня 2015 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено акт про припинення зобовязань за договором CL №20780 від 25 лютого 2008 року, згідно якого з моменту підписання цього акта заборгованість позичальника перед кредитором в сумі 6 243,68 грн. вважається погашеною повністю шляхом прощення кредитором такої заборгованості позичальнику. 25 червня 2015 року боржник звернулась з заявою до начальника відділу ДВС з проханням закінчити виконавче провадження та надати їй відповідну постанову (а.с. 7, 8).

Постановами державного виконавця відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції від 31 липня 2015 року закінчене виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №2н-12 від 25 березня 2010 року, і стягнуто з боржника ОСОБА_3 витрати на проведення виконавчих дій в сумі 39 грн. (а.с.9, 34, 35, 85).

Постановою державного виконавця від 31 липня 2015 року ВП № 45896417 виведено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження у окремі виконавчі провадження з посиланням на те, що виконавче провадження закінчено, виконавчий збір та витрати на виконання не сплачено (а.с.84, 95)

Постановами державного виконавця від 03 серпня 2015 року відкриті виконавчі провадження з виконання постанови №б/н, виданої 22 лютого 2011 року, про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 1 812,28 грн. та з виконання постанови №б/н, виданої 31 липня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_3 витрат на проведення виконавчих дій (а.с.33, 35, 86, 93).

Згідно постанови державного виконавця від 25 вересня 2015 року ВП № 48314548 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_3, що працевлаштована у ДПТНЗ «Конотопське професійно-технічне училище (а.с.88, 89).

Постановою державного виконавця від 02 листопада 2015 року закінчене виконавче провадження з примусового виконання постанови № б/н, виданої 31 липня 2015 року (а.с.82, 90, 91-92).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 квітня 2015 року, на все майно ОСОБА_3 відділом ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції накладено арешт (а.с.28-29).

З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 оскаржує дії, бездіяльність і постанови посадових осіб відділу ДВС з посиланням на безпідставне стягнення з неї виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Частинами 1, 3, 4, 6, 8 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних предявлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Частинами 1, 2, 5 ст. 41 вказаного Закону передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, з коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону; стягнутих з боржника витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Витрати органів державної виконавчої служби, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Постанова про стягнення з боржника витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати повязані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобовязує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку. Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Згідно розяснень, які містяться в п. 7 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до статей 28, 41, 89 Закону України «Про виконавче провадження» при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, повязаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У звязку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд прийшов до вірного висновку про те, що зазначена скарга ОСОБА_3 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_3 не навела в апеляційній скарзі доводів, які б свідчили про незаконність закриття судом провадження у справі з зазначених підстав.

Ухвалою колегії суддів при відкритті апеляційного провадження у справі було відстрочено сплату ОСОБА_3 судового збору до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі.

Колегія суддів вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від сплати судового збору в сумі 243,6 гр. на користь держави, враховуючи її майновий стан вона має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, отримує державну соціальну допомогу як малозабезпечена сімя (а.с.56-65).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 вересня 2015 року про закриття провадження в даній справі залишити без зміни.

Звільнити ОСОБА_3 від сплати судового збору за апеляційне оскарження ухвали суду в доход держави в сумі 243, 6 гр.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -