Ухвала суду № 54106094, 08.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/4663/15-ц головуючий у 1 інстанції Черткова Н.І.

провадження № 22-ц /778/6086/15 суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном шляхом виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном шляхом виселення. В обґрунтування позову зазначила, що між сторонами відбулась усна попередня домовленість про купівлю продаж ? частини домоволодіння № 33 по вул. Червоній в м. Бердянську Запорізької області, після чого з метою виконання попередніх домовленостей, щодо продажу вищезазначеної нерухомості позивачем були передані ключі від оселі.

На сьогоднішній день відповідач мешкає у вищевказаному домоволодінні тафактично розпоряджається належним позивачу майном, здійснює знесення дворових споруд, здійснює перебудову внутрішніх приміщень.

Відповідач фактично заволоділа належним позивачу майном та в судовому порядку стягнула з позивача попередньо частково сплачені кошти і таким чином фактично в шахрайський спосіб заволоділа домоволодінням позивача.

Договір найму з відповідачем не укладався, відповідач в будинку не зареєстрована.

Добровільно звільнити приміщення відповідач не бажає, у зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду, оскільки своїми діями відповідач створює позивачу перешкоди в користуванніналежним їй будинком.

Самоправно займаючи вищевказаний будинок, перебуваючи в ньому без достатніх правовихпідстав відповідач перешкоджає позивачу користуватися його власністю.

У зв'язку з зазначеним позивач просила суд усунути їй перешкоди в користуванні належним їй на праві власності майном - 1/4 частиною домоволодіння, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул.Червона, 33, шляхом виселити ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 вересня 2015 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_3 в користуванні належним їй на праві власності майном - 1/4 частиною домоволодіння, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Червона, 33.

Виселено ОСОБА_2 із ? частини домоволодіння, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Червона, 33 без надання іншого житлового приміщення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається із матерів справи, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 червня 1998 року Бердянською Державною конторою за № 3-1943 позивач ОСОБА_3 є власником ? частини домоволодіння, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Червона,33. Співвласниками будинку є ОСОБА_4 ? частина, ОСОБА_5 1\4 частина, ОСОБА_6 ? частина. (а.с.71)

Судом було встановлено, що в 2013 році між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбулася усна домовленість про купівлю відповідачем у позивача ? частини вищевказаного домоволодіння, відповідач передала позивачу частину грошей за купівлю майна, а позивач дозволила відповідачу користуватися вказаною частиною домоволодіння та робити там ремонт для подальшого проживання, тобто відповідач вселилися в спірне житлове приміщення за згодою позивача власника приміщення.

В подальшому угода купівлі-продажу між сторонами не відбулася, ОСОБА_2 до теперішнього часу продовжує мешкати в 1\4 частині домоволодіння, належній на праві власності ОСОБА_3.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04.02.2015 року, яке набуло законної сили 08.05.2015 року зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 були стягнуті кошти у розмірі 346397,81 гривень, гроші передані відповідачем позивачу в рахунок майбутнього укладання договору купівлі-продажу 1/4 частини домоволодіння, як гроші, набуті без достатньої правової підстави.

Оскільки судом було встановлено, що у відповідача на теперішній час не має жодної правової підстави мешкати в 1\4 частині домоволодіння, яке належить на праві приватної власності позивачу по справі, суд усунув перешкоди власнику ? будинку шляхом виселення відповідача із займаного нею частини будинку.

У відповідності до ст.ст. 386, 391 ЦК України позивач, як власник 1/4 частини домоволодіння має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом висилення.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі №6-57 цс11 від 16.01.2012 року, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування.

В апеляційному суді при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 пояснила, що вона займає дві кімнати та кухню в будинку 33 по вул. Червоній в м. Бердянськ, відповідно до усної домовленості з ОСОБА_3, якій вона заплатила гроші за ? частку будинку.

За положеннями ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обслини, які визнаються сторонами не підлягають доказуванню.

Доводи апеляційної скарги проте, що позивач не довела , що відповідач мешкає саме

у належній їй частці домоволодіння не приймаються колегією судів, оскільки відповідач

своїми поясненнями у суді апеляційної інстанції підтвердила факт зайняття ? частини домоволодіння відповідно до усної домовленості з ОСОБА_3,при цьому не довела з посиланням на докази правомірність своїх дій щодо мешкання за адресоюм. Бердянськ, вул. Червона,33, де ? частина домоволодіння належить позивачу.

Посилання в апеляційній скарзі проте, що до участі у справі не залучені інші співвласники не порушує прав відповідача, та за положеннями ч. 3 ст. 309 ЦПК України не призвело до неправильно вирішення справи та за положеннями ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Посилання проте, що ОСОБА_2 продала свою квартиру та на отримані кошти на суму понад 10000 доларів США зробила ремонт та віддала відповідачу 20500 доларів США, а відповідач ОСОБА_3 відмовляється повертати отримані нею гроші не приймаються колегіє судів оскільки такі посилання не доводять правомірність її дій щодо мешкання в домоволодінні та не підтверджують право користування домоволодінням, що належить позивачу.

Посилання на ст. 116 ЖК України, яка передбачає підстави для виселення за неможливістю спільного проживання, та осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення не приймаються колегією оскільки таке виселення здійснюється із будинків державного і громадського житлового фонду, а між сторонами виникли правовідносини, як власника майна та особою, що неправомірно займає її майно.

З огляду на викладене, посилання суду першої інстанції на вимоги ст. 99, 116, 157 ЖК України не призвело до неправильного вирішення справи, а тому за положеннями ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 309 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судом по суті правильно вирішена справа, та вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні його власністю шляхом виселення відповідача із належного йому на праві власності майна є по суті правильним та відповідає обставинам справи та підлягали задоволенню, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія судів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, як про це вимагає відповідач.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 вересня 2015 рокуу цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: