Ухвала суду № 54106045, 07.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 331/19/15-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/1966/15Головуючий у 1-й інстанції Шалагінова А.В.Категорія ч.1 ст.111 КК УкраїниСуддя-доповідач у 2-й інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.,

суддів Дутова О.М., Білоконева В.М.

при секретарі Лопух Ю.О.

за участю прокурора Брусняка О.Ф.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника ОСОБА_2 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 вересня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним та засуджено за скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст.111 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком районного суду ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він, вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

Відповідно до наказу № 530 від 07.10.2010 року, ОСОБА_3 уклав контракт без номеру про проходження військової служби строком на 5 років та в період з 2005 року по теперішній час затримання займав посаду штурмана наведення пункту наведення авіації військової частини А0820 (Харківська область смт. Рогань, в/ч А1933).

За своїми посадовими обовязками та згідно з наказом командира військової частини А0820 від 20.12.2005 року № 298, ОСОБА_3 мав допуск та доступ до державної таємниці за формою № 3 у період з 20.12.2005 року по 22.09.2014 року.

22.09.2014 року наказом командира військової частини А0201 № 180 доступ до державної таємниці припинено, а 03.10.2014 року наказом 1-го заступника начальника управління СБ України в Харківській області № 107, допуск до державної таємниці ОСОБА_3 скасовано.

На початку літа 2014 року громадянин України ОСОБА_3, будучи негативно налаштованою особою щодо діючої в Україні державної влади, особисто не сприймаючи проведення антитерористичної операції правоохоронними органами та підрозділами Збройних Сил України на території Донецької та Луганської областей, прийняв рішення налагодити контакт з представниками спецслужб Російської Федерації для передачі їм відомостей, що становлять державну таємницю, а саме інформації про форми управління діями підрозділів Військово-повітряних сил Збройних Сил України при проведенні антитерористичної операції.

Продовжуючи виконувати свій злочинний план, діючи умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній та економічній безпеці України, в середині серпня 2014 року ОСОБА_3 налагодив зв'язок з представником спецслужб Російської Федерації на імя «Ярослав», який повідомив про зацікавленість в отриманні наявної у ОСОБА_3 секретної інформації військового характеру для протидії авіації Збройних Сил України у зоні проведення антитерористичної операції. При цьому, між ними було оговорено канали звязку та завдання щодо надання інформації, яка становить державну таємницю України, відносно діяльності підрозділів Військово-повітряних сил Збройних Сил України.

На виконання обумовленого плану, 14.08.2014 року о 20 годині 24 хвилин та о 20 годині 48 хвилин, перебуваючи за місцем несення служби, ОСОБА_3 з телефону номер +38-050-574-46-33 передав особі на ім'я «Ярослав» на номер телефону +38-066-899-79-83 інформацію про парольні числа, які застосовуються при бойовому застосуванні літаків та порядок їх використання. При цьому, ОСОБА_3 усвідомлював, що зазначена інформація надає можливість перехопити управління бойовими літаками у повітрі, зірвати виконання бойових завдань та перенацілити їх на інші цілі.

Крім того, 15.08.2014 року о 16 годині 48 хвилин та 17.08.2014 року о 19 годині 26 хвилин, ОСОБА_3 за цим же каналом звязку надав оновлені дані парольних чисел та порядок їх застосування представнику іноземних спеціальних служб на ім'я «Ярослав».

Передані ОСОБА_3 відомості становлять державну таємницю, підпадають під дію статей 1.5.5. «Зводу відомостей, що становлять державну таємницю», затвердженого наказом Голови Служби безпеки України від 12.08.2005 року № 440, та мають ступінь секретності «Таємно». Розголошення даних відомостей може заподіяти шкоду обороноздатності України.

В подальшому, продовжуючи виконувати отримане завдання, 21.08.2014 року ОСОБА_3, перебуваючи за місцем несення служби у приміщенні військової частини за адресою: Харківська область, смт. Рогань, в/ч 1933, використовуючи мобільний телефон «SONY», model: C2105, TYPE: PM-0290-BV, S/N: ZH8003W9UD, IMEI: 35961105-596313-7, зробив фотокопії документів, що регламентують діяльність з наземного управління польотів літаками Військово-повітряних сил Збройних Сил України, а саме документів з наступними назвами: «Переговорні таблиці № 57924», «Телеграми № 350/107/7/0496/25-29 від 20.08.2014 року», «Повітряні позивні ПУ авіації на другий сезон 2014 року», МНСІ «Таблиця радіо даних на другий сезон 2014-2015 р/р», «Таблиця частот каналів УКХ р/звязку на другий сезон 2014-2015 р/р», «Таблиця позивних повітряних УКХ радіомереж органів диспетчерського ОПР», «Радіодані повітряних радіомереж варіант «Сузіря»», «Переговорна таблиця».

Після цього, в період з 21.08.2014 року по 26.08.2014 року, ОСОБА_3, перебуваючи за місцем несення служби, використовуючи зазначений мобільний телефон з номеру +38-098-41-866-16, передав 10 «MMS» повідомлень із зазначеними вище фотокопіями документів представнику іноземних спеціальних служб на території України на ім'я «Ярослав», на номер +38-098-41-866-12.

У 10 «ММS» повідомленнях містилось 29 фотознімків документів, що становлять державну таємницю, підпадають під дію статей 1.5.5., 1.5.6., 1.1.7 «Зводу відомостей, що становлять державну таємницю», затвердженого наказом Голови Служби безпеки України від 12.08.2005 року № 440, та мають ступінь секретності «Таємно». Розголошення даних відомостей може заподіяти шкоду обороноздатності України.

04.09.2014 року ОСОБА_3, продовжуючи виконувати свої злочинні дії, діючи умисно, з метою передачі секретної інформації представникам іноземних спецслужб, з м. Харків прибув до готелю «Україна», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. № 162а, де у номері № 213 зустрівся з особою, яка назвалася кадровим співробітником ФСБ Російської Федерації, та передав йому флеш накопичувач в корпусі комбінованого червоно - чорного кольору з написом «ScanDisk Cruzer Switch 32 Gb» №SDCZ52-032G, на якому містились фотокопії наступних документів: «Ключі для набору змінних позивних радіостанції серії 080-ПС на 2014-2015 радіо роки», «Таблицы единых парольных сигналов для паролирования в воздушных радиосетях на 2014-2015 радио годы», «Переговорна таблиця», «Таблиця сигналів», «Таблиця радіоданих», «Телеграма № 350/107/7/0495/25-29 від 23.08.2014 року», карта «Райони відповідальності (рубежі прийому-передачі управління авіацією) пунктів управління ПС ЗС України (на особливий період)», «Телеграма № 159/9 від 03.09.2014 року», «Телеграма №350/107/02/583 від 01.09.2014 року», в подальшому зазначені вище документи було оглянуто на ноутбуці «ASUS» № DYRVCV255750387 № X550LC-XX014D. При цьому, ОСОБА_3 повідомив методи та способи використання зазначеної інформації.

Відомості, які містились на флеш накопичувачі «SсanDisk Cruzer Switch 32 Gb» №SDCZ52-032G й ноутбуці «ASUS» №DYRVCV255750387 № X550LC-XX014D, становлять державну таємницю, підпадають під дію статей 1.5.5., 1.5.6., 1.1.7 «Зводу відомостей, що становлять державну таємницю», затвердженого наказом Голови Служби безпеки України від 12.08.2005 року № 440, та мають ступінь секретності «Таємно». Розголошення даних відомостей може заподіяти шкоду обороноздатності України.

У подальшому, ОСОБА_3 надав добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з органами ФСБ РФ, що підтверджено відповідною розпискою, та обрав собі псевдонім «СТРИЖ». У звязку з цим, для подальшого виконання оперативних завдань поставлених перед ним представниками ФСБ РФ, йому було надано грошові кошти у розмірі 10 000 гривень. Про отримання зазначеної суми грошових коштів ОСОБА_3 надав письмову розписку, після чого були обумовленні конфіденційні засоби звязку ОСОБА_3 з представниками ФСБ РФ на території України.

Того ж дня, у номері готелю «Україна», розташованого у м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. №162а, ОСОБА_3 було затримано працівниками СБУ безпосередньо при вчиненні кримінального правопорушення, та його злочинну діяльність припинено.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст. 111 КК, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: шпигунство.

Йому призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.

В апеляційній скарзі обвинувачений і його захисник, не заперечуючи обставин справи, винуватість обвинуваченого і кваліфікацію його дій, не погодились із призначеним ОСОБА_3 покаранням. Захист вважав, що суд не мотивував свого рішення щодо незастосування при призначенні покарання ОСОБА_3 положень ст. 69 КК безпідставно не призначивши покарання нижче від найнижчої межі. При цьому апелянти посилались на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, вчинив злочин вперше, має бездоганну характеристику і поведінку до вчинення злочину та професійні відзнаки, щиросердно розкаявся у вчиненому та активно сприяв у розкритті злочину на досудовому розслідуванні. У справі не настало негативних наслідків, оскільки протиправна діяльність ОСОБА_3 перебувала під повним контролем співробітників СБУ.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого і його захисника, які наполягали на задоволенні скарги, вивчивши позицію прокурора, який заперечив проти доводів апеляції та вимагав залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок суду без змін.

Встановлено, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у предявленому обвинуваченні визнав у повному обсязі. Розгляд провадження відбувався у відповідності до ч.3 ст.349 КПК.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК, та кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оскаржується, в звязку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду в цій частині не переглядався.

Доводи обвинуваченого і його захисника про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого через суворість є безпідставними.

Відповідно до ст.65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, при призначенні ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції із дотриманням зазначених вимог цього Кодексу врахував ступінь тяжкості скоєного засудженим злочину, який згідно зі ст.12 КК є особливо тяжким, дані про його особу (визнав вину, розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину). Обставин, які б обтяжували покарання судом не встановлено. В звязку з цим, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а тому призначив йому покарання у виді позбавлення волі. Наявність у справі ряду помякшуючих покарання обставин призвели до визначення основного покарання у мінімальному розмірі санкції ч.1 ст.111 КК 12 років ще й без можливої конфіскації майна.

Призначення такого суворого покарання за відсутності тяжких наслідків, на які звертали свою увагу апелянти, зумовлено, перш за все, не тим, що суд не прийняв, як помякшувальні покарання обставини позитивну характеристику, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та першу судимість, про що також наголошувалось в апеляційній скарзі, а тим, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення віднесено до злочинів проти основ національної безпеки України і є одним з найбільш суспільно небезпечних посягань на державну безпеку, конституційний лад, суверенітет, територіальну цілісність, недоторканність і обороноздатність країни.

При цьому судова колегія окремо звертає свою увагу на те, що державна зрада вчинена не звичайним громадянином, а військовослужбовцем, більш того, офіцером, до кола професійних обовязків якого безпосередньо входить обовязок боронити національну безпеку країни.

ОСОБА_3 складав присягу на вірність народу України, присягаючи завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю. ОСОБА_3, будучи офіцером, клявся захищати Українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності. Більш того, саме в час, коли держава і народ України, як ніколи потребували неухильного дотримання і виконання такої присяги, офіцер ОСОБА_3 за власної ініціативи без будь-яких на те причин і підстав зрадив державу, застосувавши при цьому ще й надані йому повноваження.

Тому за таких обставин, судова колегія дійшла до глибокого переконання, що підстави для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням положень ст.69 КК нижче від найнижчої межі відсутні.

Судова колегія також звертає свою увагу на те, що обґрунтування застосування статті 69 КК є обовязком суду лише за умови застосування згаданої норми при призначенні більш мякого покарання, ніж передбачено законом. Суд не повинен у своєму вироку обґрунтовувати незастосування ним вказаної статті кримінального закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхіднім та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів, і не вбачає підстав для застосування положень ч.1 ст.69 КК.

Отже, з огляду на наведені у скарзі мотиви підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну вироку суду, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 вересня 2015 року щодо ОСОБА_3 в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_3, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії повного тесту даної ухвали апеляційного суду.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1ОСОБА_4ОСОБА_5