Ухвала суду № 54097074, 01.12.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/18548/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2195/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Федорової Н.О.,

суддів Карпусь С.А., Матковської Л.О.,

при секретарі Бондарі О.В.,

з участю: представників сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Електромонтаж-466», ОСОБА_4 кооперативу «Товариство дольовиків «Жванецьке» про зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

11 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначив, що 27 грудня 2005 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Електромонтаж-466», правонаступником всіх прав та обовязків якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Електромонтаж-466» (далі ТзДВ «Електромонтаж-466») було укладено договір № 3-27 А-2 на дольову участь у будівництві житла. Предметом вказаного договору є взаємовідносини між товариством, як забудовником, та ним, як дольовиком, по будівництву житла квартири № 3, загальною площею 340,68 кв.м., яка розташована на чотирьох рівнях, по вул. Г. Сковороди, 14 а, в м. Хмельницькому з виходом на вул. Жванецького.

За даний обєкт він зобовязався сплатити забудовнику 1 090 176 грн., із розрахунком 3200 грн. за 1 кв.м.

25 травня 2009 року між ним та приватним підприємством «Моноліт-Буд» було укладено договір про відступлення права вимоги. За цим договором він, як новий кредитор, отримав право вимоги виконання зобовязань за договором № 3 від 9 січня 2007 року на виконання будівельних робіт на будівництві 32-квартирного житлового будинку по вул. Сковороди, 14, та 6-квартирного житлового будинку по вул. Сковороди, 14/1, в м. Хмельницькому, укладеного між ПП «Моноліт-Буд» та ЗАТ «Електромонтаж-466» на суму 1 091 782 грн. 80 коп.

________________

Доповідач у першій інстанції ОСОБА_5 Провадження № 22-ц/792/2195/15

Суддя-доповідач ОСОБА_6 Категорія: ухвала

Свої зобовязання по оплаті квартири № 3, розташованої по вул. Г. Сковороди, 14 а, в м. Хмельницькому виконав повністю.

27 січня 2011 року рішенням загальних зборів дольовиків було створено ОСОБА_4 кооператив «Товариство дольовиків «Жванецьке» (далі ЖБК «Товариство дольовиків «Жванецьке») для завершення будівництва 6-квартирного житлового будинку по вул. Сковороди, 14 а. На вказані збори його не запросили. ОСОБА_2 того, його не було повідомлено про передачу ЗАТ «Електромонтаж-466» зазначеному кооперативу незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Сковороди, 14 а, в якому знаходиться профінансована ним квартира.

ЖБК «Товариство дольовиків «Жванецьке» не визнає його прав на квартиру, не приймає у члени кооперативу.

Так, 26 червня 2015 року він звернувся до ЖБК «Товариство дольовиків «Жванецьке» із заявою про включення до членів кооперативу на підставі укладеного договору дольової участі у будівництві № 3-17 А-2 від 27 грудня 2005 року. Відповіді він не отримав. Посадові особи ТзДВ «Електромонтаж-466» та ЖБК «Товариство дольовиків «Жванецьке» уникають з ним зустрічі, на телефонні дзвінки не відповідають.

А тому, просив суд зобовязати ЖБК «Товариство дольовиків «Жванецьке» включити його до списку дольовиків по будівництву квартири № 3, розташованої по вул. Г. Сковороди, 14 а, в м. Хмельницькому; зобовязати кооператив після введення будинку в експлуатацію передати йому вказану квартиру.

25 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. В її обґрунтування зазначив, що на даний час ЖБК «Товариство дольовиків «Жванецьке» продає квартири в 6-ти квартирному житловому будинку по вул. Сковороди, 14 а, в м. Хмельницькому. Кооператив може відчужити спірну квартиру № 3, що у подальшому утруднить або взагалі унеможливить виконання рішення суду.

У звязку з цим, просив суд накласти арешт на квартиру № 3 в шестиквартирному житловому будинку по вул. Сковороди, 14 а, в м. Хмельницькому; заборонити ЖБК «Товариство дольовиків «Жванецьке» вчиняти будь-які дії по переданню та відчуженню вказаної квартири або майнових прав на неї третім особам; заборонити ТзДВ «Електромонтаж-466» вчиняти будь-які дії по переданню та відчуженню квартири № 3 або майнових прав на неї третім особам.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року у задоволенні заяви відмовлено.

Непогоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати її та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Ухвалу вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Не згідний із висновком суду про те, що ним не надано будь-яких доказів на підтвердження реальності намірів щодо реалізації квартири, на яку він претендує та не доведено співмірність заявленого забезпечення.

Так, на підтвердження своїх вимог про забезпечення позову, він надав суду фото оголошень про продаж квартир, розміщених відповідачем на будинку № 14 а по вул. Сковороди в м. Хмельницькому, у якому знаходиться профінансована ним квартира.

Суд першої інстанції розглянув заяву про забезпечення позову поза судовим засіданням та у його відсутність, чим порушив його право на безпосередню участь у судовому засіданні. ОСОБА_2 того, судом порушено вимоги ч. 1 ст. 153 ЦПК України щодо строків розгляду даної заяви, яку він подав до суду 25 вересня 2015 року, а оскаржувана ухвала за результатами її розгляду була постановлена 15 жовтня 2015 року.

Вважає, що заявлені ним способи забезпечення співмірні із заявленими позовними вимогами.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Електромонтаж-466» ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Ухвалу вважає такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4 кооперативу «Товариство дольовиків «Жванецьке» не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Встановлено, що 27 грудня 2005 року між ОСОБА_3 (далі Дольовик) та Закритим акціонерним товариством «Електромонтаж-466» (далі Забудовник) було укладено договір № 3-27 А-2 на дольову участь у будівництві житла (а.с. 6). Відповідно до п. 1.1. вказаного договору його предметом є взаємовідносини між Забудовником і Дольовиком, по будівництву житла квартири № 3 в м. Хмельницькому за адресою вул. Г. Сковороди, 14 а, з виходом на вул. Жванецького, ущільнена забудова з шести квартир. Дольовик зобовязався в рахунок дольової участі в будівництві житла квартири № 3 (ущільнена забудова) за адресою вул. Г. Сковороди, 14 а, загальною площею 340,68 кв.м. при ціні за 1 кв.м. 3200 грн., загальна вартість якої 340,68 х 3200 = 1090176 грн. (п. 2.1. договору). Забудовник зобовязується в рахунок сплачених коштів передати квартиру № 3, яка розташована в чотирьох рівнях з загальним шатровим дахом над всіма шести квартирами (п. 2.2. договору).

25 травня 2009 року між приватним підприємством «Моноліт-Буд» (далі Кредитор) та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги. За його умовами Кредитор відступив, а Новий кредитор прийняв на себе право вимоги виконання зобовязань за договором № 3 від 9 січня 2007 року на виконання будівельних робіт на будівництві 32-квартирного житлового будинку по вул. Сковороди, 14 та 6-квартирного житлового будинку по вул. Сковороди, 14/1 в м. Хмельницькому, укладеного між Кредитором та ЗАТ «Електромонтаж-466» на суму 1091782 грн. 80 коп. (а.с. 7). На виконання даного договору між ПП «Моноліт-Буд» та ОСОБА_3 було підписано акт приймання передачі документів (а.с. 8).

27 січня 2011 року рішенням загальних зборів дольовиків було створено ОСОБА_4 кооператив «Товариство дольовиків «Жванецьке» для завершення будівництва 6-квартирного житлового будинку за адресою м. Хмельницький, вул. Сковороди, 14 а (а.с. 11).

У звязку з невизнанням ЖБК «Товариство дольовиків «Жванецьке» прав ОСОБА_3 на квартиру № 3, розташованої по вул. Г. Сковороди, 14 а, в м. Хмельницькому та неприйняттям у члени кооперативу, він 11 вересня 2015 року звернувся до суду із позовом. Просив суд зобовязати кооператив включити його до списку дольовиків по будівництву вказаної квартири та після введення будинку в експлуатацію передати квартиру (а.с. 3-5).

25 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову з метою уникнення у подальшому неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).

Як розяснив пленум Верховного Суду України у абз. 1, 3 п. 4 постанови № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції, враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суть заявлених позовних вимог, дотримуючись принципу співмірності із заявленими позивачем вимогами, правильно виходив з того, що останній не надав належних та допустимих доказів на підтвердження реальності намірів щодо реалізації відповідачами квартири, на яку він претендує, та не довів співмірність заявленого забезпечення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що ним надані докази на підтвердження реальних намірів відповідача реалізувати придбану ним квартиру, колегія суддів вважає за необхідне відхилити, виходячи з наступного.

Як розяснив пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. (ч. 1 ст. 58 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

На підтвердження наміру продажу відповідачами спірної квартири, позивачем надано суду фототаблиці, на яких зображено декількаповерховий будинок з написом на ньому про продаж квартир (а.с. 28-29). Однак, вказаний доказ не відповідає вимогам належності та допустимості. Натомість, з фототаблиць не вбачається ні адреси будинку, ні які саме квартири продаються в ньому, ні їх власника, ні ініціатора продажу тощо. Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх вимог позивачем надано не було, аби суд міг пересвідчитися у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у майбутньому.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, розглянувши заяву про забезпечення позову поза судовим засіданням та у відсутність ОСОБА_3, порушив вимоги закону та його право на безпосередню участь у судовому засіданні.

Частиною третьою статті 151 ЦПК встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, однак лише після його предявлення. Тобто заява про забезпечення позову може бути предявлена і на стадії відкриття провадження у справі, стадії судового розгляду в суді першої інстанції, стадії провадження в апеляційній інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, питання про забезпечення позову вирішується суддею, у провадженні якого перебуває справа, одноособово без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Зазначення в частині першій статті 153 ЦПК про розгляд заяви про забезпечення позову судом (а не суддею) не означає, що суддя одноособово без проведення судового засідання не має права на вжиття заходів забезпечення позову. Слід враховувати, що законодавець в зазначеній статті вжив термін «суд» як державна інституція і в різних нормах ЦПК використовує терміни і «суддя», і «суд». ОСОБА_2 того, згідно зі статтею 18 ЦПК суддя діє від імені суду.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі була постановлена судом 18 вересня 2015 року (а.с. 23). Із заявою про забезпечення позову ОСОБА_3 звернувся до суду 25 вересня 2015 року, тобто після подання позовної заяви (а.с. 27). 15 жовтня 2015 року вказана заява була розглянута судом без участі сторін.

За таких умов, з урахуванням відсутності вимог закону про обовязковий розгляд зазначеного питання у судовому засіданні з участю сторін, з метою досягнення найбільш ефективного результату розгляду заяви, суд першої інстанції у відповідності до вимог процесуального закону розглянув зазначену заяву.

Що ж до порушення строків розгляду заяви, то дійсно, таке має місце. Однак, це не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення щодо відмови у забезпеченні позову.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова