Рішення № 54097065, 01.12.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 677/1428/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2216/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Карпусь С.А.

суддів: Матковської Л.О., Федорової Н.О.

при секретарі Бондарі О.В.

з участю: представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Красилівського районного суду від 8 вересня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначало, що 10.04.2008 року між ЗАТ „Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ „Альфа-Банк" (далі Банк) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №800003604, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 56 тис. доларів США зі сплатою 13,5 % річних на залишок заборгованості та кінцевим терміном повернення до 10 квітня 2013 року, сплачуючи щомісячні платежі за графіком. 10.12.2009 року між сторонами було укладено договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору №800003604 від 10.04.2008 року, відповідно до умов якого Банк додатково надав відповідачу грошові кошти в сумі 49 436,35 грн. зі сплатою 15,5 % річних на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення до 10 грудня 2012 року, також договором було продовжено строк остаточного повернення кредиту від 10.04.2008 року до 10.04.2023 року. Проте визначені договором умови позичальником неодноразово порушувались. Станом на 04.06.2015 року утворилась заборгованість по кредитному договору в сумі 347037,65 грн., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 49436,35 грн.,

______________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_2 Провадження № 22-ц/792/2216/15

Доповідач Карпусь С.А. Категорія №19, 27

заборгованості по процентам за користування кредитом 27665,17 грн. та пені 269936,13 грн.. У відповідності з вимогами ст. ст.525, 526, 549, 554, 623, 625 ЦК України Банк просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість в сумі 347037,65 гривень та судові витрати.

Рішенням Красилівського районного суду від 8 вересня 2015 року в позові ПАТ «Альфа-Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк» з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, невідповідність його висновків обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по додатковому договору від 10.12.2009 року, суд помилково послався на рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 11 серпня 2011 року, оскільки вказаним рішенням з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість лише за основним кредитним договором від 10.04.2008 року в сумі 56 тис. доларів США. В даній справі Банк подав позов саме про стягнення заборгованості по додатковому договору, що був укладений на суму 49436,35 грн.. Розглядаючи спір суд не врахував розяснень, наданих в п.п. 9,17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». На даний час рішення суду відповідачами не виконано, зобовязання щодо належного виконання обовязків за кредитним договором не припинено, договір є чинним, а отже Банк на момент звернення до суду правомірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просила апеляційну скаргу відхилити.

ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи в порядку ч.5 ст. 76 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині з ухваленням апеляційним судом нового рішення з наступних мотивів.

Згідно п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак дане рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 10 квітня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 80003604, згідно з яким позичальник отримала кредит у розмірі 56000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних на строк до 10 квітня 2013 року.

10 грудня 2009 року між цими сторонами укладено Договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору № 80003604 від 10 квітня 2008 року, згідно з яким Банк збільшив розмір кредиту на суму 49436, 35 грн. зі сплатою 15,5% річних за користування коштами та з поверненням його до 10 грудня 2012 року включно для часткової сплати платежів з виконання зобовязань позичальника за кредитним договором (часткового повернення строкової і простроченої суми кредиту та часткової сплати строкових і прострочених процентів за користування кредитом).

З цього часу сторони домовились, що кредит складається з двох частин - частина кредиту № 1 на суму 56000 доларів США та частина кредиту № 2 на суму 49436,35 грн..

11 серпня 2010 року рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СОЮЗ» позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі: за кредитом 385478,74 грн., по відсотках 20003,91 грн., по пені 18432, 70 грн. та 100 грн. судових витрат.

Із рішення третейського суду від 11 серпня 2010 року вбачається, що з ОСОБА_1 достроково стягнуто заборгованість за частиною кредиту № 2, зокрема за кредитом - 49436,35 грн..

Таким чином банк, використавши право дострокового повернення кредиту, в судовому порядку стягнув заборгованість по тілу кредиту в сумі 49436,35 грн..

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки заборгованість по тілу частини кредиту № 2 стягнута рішенням цього суду, тому відсутні підстави для повторного стягнення цієї суми.

Разом з тим, не можна погодитись з висновками суду про відсутність підстав для стягнення процентів та пені.

20 січня 2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова на підставі зазначеного рішення Третейського суду видано виконавчий лист.

08 травня 2015 року державним виконавцем Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

За повідомленням Першого МВ ДВС ХМРУЮ від 01.12.2015 року № 43115/03-27/25 кошти з ОСОБА_1 не стягнуто.

Відповідно до розяснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в п.17 постанови від 30.03.2012 року, №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Як видно з матеріалів справи, позивачем не заявлялись вимоги про стягнення сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановлено, що внаслідок невиконання зобов'язання за частиною кредиту № 2 заборгованість позичальника станом на 4 червня 2015 року становить за відсотками 27665, 17 грн.. Відповідач не надав доказів про неправильність нарахування цієї суми.

Однак приймаючи до уваги, що рішенням третейського суду з відповідача стягнуто проценти станом на 24.06.2010 року за період з 10 грудня 2009 року по 24 червня 2010 року в сумі 1550 грн. 58 коп., тому колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість по процентам за період з 25 червня 2010 року по 04 червня 2015 року в сумі 26114,59 грн.( 27665, 17 грн. - 1550 грн. 58 коп.).

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.6 Умов загального кредитування, що є невідємною частиною кредитного договору, сторони домовились, що в разі невиконання або несвоєчасного виконання зобовязання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами цього договору позичальник зобовязаний сплатити кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 16) заборгованість по пені за останній календарний рік (дванадцять місяців перед зверненням до суду) становить 269936,13 грн..

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таку ж правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року № 6-100 цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Тому колегія суддів, приймаючи до уваги, що розмір неустойки значно перевищує розмір заборгованості за процентами, вважає можливим на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені до 10000 грн..

На підставі викладеного рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів та пені підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 26114,59 грн. заборгованості по процентам та 10000 грн. пені. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до положень ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як видно з матеріалів справи, позивачем понесені та документально підтверджені витрати на сплату судового збору при подачі позовної заяви 3470 грн. 38 коп. та поданні апеляційної скарги 3817 грн. 42 коп., а всього 7287 грн. 80 коп. Судом задоволено вимоги позивача на 10,4 %, тому з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Альфа-Банк підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в сумі 757 грн..

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Рішення Красилівського районного суду від 8 вересня 2015 року в частині відмови у стягненні процентів та пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 01001 м. Київ вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714 п/р 37396000000004 заборгованість по процентам в сумі 26114 грн. 59 коп., 10000 грн. пені та понесені судові витрати в сумі 757 грн., а всього 36871 грн. 59 коп. (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят одна гривня пятдесят девять копійок).

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча /підпис/ ОСОБА_3

Судді /підпис/ ОСОБА_4

/підпис/ ОСОБА_5

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь