Вирок № 54096653, 25.12.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.12.2014 Справа №607/19480/14-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Клюхи І.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження № 12014210010002814 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Середзінського І.В., потерпілої ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2014 року о 11 год. 00 хв. в обвинуваченого ОСОБА_1, який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_1, яка належить його матері ОСОБА_4, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний намір, 26 жовтня 2014 року о 11 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, яка належить його матері ОСОБА_4, таємно викрав із кімнати, яку наймала та проживала ОСОБА_2, ноутбук марки «Acer» модель «Aspire E1-570G-33216G75Mnkk» із зарядним пристроєм, вартістю 3600 гривень та золотий кулон 585 проби, жовтого кольору, у вигляді розпяття «Ісуса Христа», вагою 0,54 г., вартістю 216 гривень, які знаходились у кімнаті в якій проживала ОСОБА_2

Із викраденим майном обвинувачений ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 3816 гривень.

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

17 листопада 2014 року, між потерпілою ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12014210010002814 та обвинуваченим ОСОБА_1, в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим.

Згідно даної угоди, потерпіла та обвинувачений дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення та отримана згода обвинуваченого на його призначення, а саме у виді штрафу в розмірі 55 (пятдесяти пяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 935 (девятсот тридцять пять) гривень.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які розясненні обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Прокурор в судовому засіданні, вважає, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги і правила КПК України та КК України, просить дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Потерпіла ОСОБА_2 просить затвердити угоду про примирення та призначити ОСОБА_1 обумовлену міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просить вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, в обсязі підозри дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобовязання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить затвердити угоду про примирення та призначити ОСОБА_1 обумовлену міру покарання.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується та визнав себе винуватим ОСОБА_1, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом зясовано, що потерпіла ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого ОСОБА_1 визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1, відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 185 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про примирення, міру покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 471, 473, 474 та 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити у кримінальному провадженні № 12014210010002814 угоду про примирення від 17 листопада 2014 року укладену між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 17 листопада 2014 року покарання у виді штрафу в розмірі 55 (пятдесяти пяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 935 (девятсот тридцять пять) гривень.

Речові докази:

-ноутбук торгової марки «Acer» модель «Aspire E1-570G-33216G75Mnkk» чорного кольору, який, згідно розписки, знаходиться на зберіганні в ОСОБА_2 залишити в розпорядженні останньої, після набрання вироком законної сили;

-кулон виготовлений із металу жовтого кольору у вигляді хрестика, на карабіні якого міститься напис «585» та клеймо заводу виробника вагою 0,54 грами, який, згідно розписки, знаходиться на зберіганні в ОСОБА_2 залишити в розпорядженні останньої, після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726) процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 6-496/14 від 10 листопада 2014 року в розмірі 294 грн. 84 коп. (двісті девяносто чотири гривні 84 копійки).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя Л.В. Делікатна

Вирок не набрав законної сили.