Рішення № 54096387, 01.12.2015, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/917/15-ц

Провадження № 2/604/305/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Кузьменко І.О.

при секретарі судового засідання Козак І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Підволочиської селищної ради, третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, третьої особи - приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому вказав, що під час засідання тимчасової контрольної комісії селищної ради 10.07.2015 р. було виявлено договір дарування від 31.07.2014 р., укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 Згідно цього договору ОСОБА_10 подарував, а ОСОБА_9 прийняв у дарунок комплекс будівель і споруд ринку за адресою: вул. Шевченка, 8 у смт. Підволочиську Тернопільської області. Зазначений договір укладений із порушенням чинного законодавства і являється нечинним, оскільки у тексті відсутній кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташовані будівлі. Так, відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно ч.6 ст.120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю чи споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на цей об'єкт. Комплекс будівель і споруд ринку по вул. Шевченка, 8 знаходиться в межах населеного пункту смт. Підволочиська та розташований на землях комунальної власності. Таким чином, при посвідченні вказаного договору, нотаріус ОСОБА_11 фактично перебрав на себе функції органу місцевого самоврядування щодо здійснення права власника землі та фактично розпорядився земельною ділянкою в межах смт.Підволочиськ, оскільки в силу ст.120 ЗК України до набувача прав власності на об'єкти нерухомого майна від попереднього власника такого майна переходить те саме речове право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій розташовано таке майно.

Виходячи із наведеного, позивач просить суд визнати недійсним договір дарування від 31.07.2014 р., укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 згідно якого ОСОБА_10 подарував, а ОСОБА_9 прийняв у дарунок комплекс будівель і споруд ринку за адресою: вул. Шевченка, 8 у смт. Підволочиську Тернопільської області.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_12, ОСОБА_13 позов підтримали, дали пояснення, аналогічні викладеним у позові і доповнили: відповідач ОСОБА_9 не має жодного доказу про те, що земельна ділянка, на якій розміщені будівлі та споруди, перебуває у приватній чи державній власності і цим самим не спростував, що ця земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади смт.Підволочиськ. Укладеним договором дарування порушене право позивача, оскільки на земельну ділянку, на якій розміщені споруди, на даний час претендує ОСОБА_9, котрий прийняв ці споруди по договору дарування.

Треті особи на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в суд не з'явилися, подали заяви з проханням справу розглядати без їх участі, позовні вимоги позивача підтримують у повному обсязі.

Представники третіх осіб ОСОБА_14, ОСОБА_15 позов підтримали і пояснили: їх довірителі являються приватними підприємцями і здійснюють своє підприємництво на території ринку, на якій розташовані подаровані ОСОБА_9 будівлі. Внаслідок отримання права власності на будівлі, у ОСОБА_9 виникне право на отримання земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти торгівлі заявників і цим самим порушується право заявників на здійснення господарської діяльності на вказаній території.

Відповідач ОСОБА_9 позов заперечив по тих підставах, що земельна ділянка, на якій розміщені придбані ним споруди, була надана у користування Підволочиському райСТ, а тому права селищної ради не порушені.

Представник відповідача ОСОБА_16 позов заперечила і пояснила: земельна ділянка, на якій розміщені придбані споруди, була надана у користування Підволочиському райСТ, яке ні до договору про продаж, ні до договору дарування, жодних претензій не мало. Оспорюваним договором дарування не порушено право позивача, оскільки земельна ділянка не сформована, не має кадастрового номера, а тому вона не могла зазначатися у цьому договорі.

Відповідач ОСОБА_10 у суд не з'явився, подав заяву з проханням справу розглядати без його участі.

Третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 в суд не з'явився. Подав заяву з проханням справу розглянути без його участі, позов заперечив та подав письмове заперечення, у якому вказав: на момент посвідчення договору у позивача не було жодних прав на земельну ділянку, яка не була предметом договору, а тому його право не порушено. Відповідно до вимог ч.2 ст.377 ЦК України та ч.6 ст.120 ЗК України у випадку відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці державної або комунальної власності, не оформленій у власність (користування) відчужувача, до набувача не переходять жодні права на таке земельну ділянку. Тому такі істотні умови як розмір і кадастровий номер, не мають зазначатися у договорі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти:

31.07.2014 р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 Згідно цього договору ОСОБА_10 подарував, а ОСОБА_9 прийняв у подарунок комплекс будівель і споруд ринку за адресою: вул. Шевченка, 8 у смт.Підволочиську Тернопільської області. Опис об'єкта комплекс будівель і споруд ринку, в т.ч. торговий павільйон з адмінприміщенням загальною площею 413, 5 кв.м., торговий павільйон зі складським приміщенням загальною площею 135, 0 кв.м., вбиральня загальною площею 71, 0 кв.м., два торгових піднавіси загальною площею 103, 4 кв.м.; загальна площа згідно техпаспорта 722, 9 кв.м.

Право власності ОСОБА_9 на придбане майно зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.07.2014 р. по підставі договору дарування від 31.07.2014 р. Індексний номер витягу 25009551. Об'єктом майна у Реєстрі вказаний комплекс будівель і споруд загальною площею 722, 9 кв.м., без зазначення будь-яких відомостей щодо земельної ділянки.

За загальним положенням про договір (частина перша статті 626 ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Позивач Підволочиська селищна рада, звернувшись до суду із позовом, вказав про порушення його права як власника землі. Підставою для визнання договору дарування недійсним він зазначив недотримання вимог ч.6 ст.120 ЗК України, ч.2 ст.377 ЦК України, згідно яких була недотримана істотна умова договору, оскільки при укладенні спірного договору у ньому не зазначався кадастровий номер ділянки, чим порушене право позивача, як власника землі.

Оцінюючи вказані твердження позивача та третіх осіб, суд враховує наступне:

Відповідно до ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Користуючись своїм правом розпорядження, Підволочиською селищною радою рішенням від 27.08.1997 р. надано у постійне землекористування Підволочиському райСТ під об'єктом «Підволочиський продовольчий ринок» у смт.Підволочиську по вул. Шевченка, 8 - 0, 221 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, про що свідчить Державний акт 1-ТР №001084 від 14.09.1997 р.

ОСОБА_10, після купівлі у Підволочиського районного споживчого товариства 22.07.2013 р. спірного комплексу будівель - ні права власності, ні права користування земельною ділянкою, яка була надана продавцю у постійне користування, отримано не було, про що свідчить договір купівлі-продажу між Підволочиським райСТ і ОСОБА_10 та витяги з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою третьою, пятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у звязку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Інші умови договору купівлі-продажу можуть набувати значення істотних, якщо щодо них є безпосередня вказівка в інших правових нормах.

Так, за змістом частини другої статті 377 ЦК України та частини шостої статті 120 ЗК України кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у звязку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці обєкти (крім багатоквартирних будинків).

Таким чином, у договорі купівлі-продажу (або іншому договорі про відчуження) будинку (будівлі, споруди) повинен позначатись кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у звязку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

Разом з тим, як випливає із вищенаведеного, до обдарованого ОСОБА_9 при укладенні договору дарування об'єкту нерухомості, не перейшло право на земельну ділянку, яка надана у постійне користування Підволочиському райСТ, а тому посилання позивача на недотримання істотних умов договору є безпідставним: у договорі дарування не міг зазначатися кадастровий номер земельної ділянки, оскільки майно було придбане ОСОБА_10 без отримання права на неї і відповідно він це майно відчужив без зазначення кадастрового номеру на ділянку, права на яку не мав ні володіти, ні користуватися.

Аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що оспорюваним договором дарування не були порушені права позивача, як власника землі, оскільки він не позбавлений у майбутньому вирішити питання щодо виділення земельної ділянки для обслуговування об'єкту нерухомості, придбаного ОСОБА_9

Крім того, статтею 41 Конституції України кожному громадянину України гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а тому дарувальник ОСОБА_10 на законних підставах відчужив належне йому майно об'єкт нерухомості, без земельної ділянки.

Треті особи на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 подали суду відомості про те, що вони здійснюють господарську діяльність роздрібну торгівлю з лотка на ринку у смт.Підволочиську по вул. Шевченка. Однак, вони здійснюють свою господарську діяльність не у самому об'єкті нерухомості, який подарований ОСОБА_9, та їм не надано у користування земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, тобто відсутнє порушення прав цих осіб з боку володільця об'єкта нерухомості.

У поданому позивачем роз'ясненні заступника міністра юстиції ОСОБА_17 на доводи своїх тверджень, міститься лише аналіз статей 203, 215 ЦК України, і він не дає підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Таким чином, установивши, що кадастровий номер земельній ділянці, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, присвоєний не був, а також не встановивши порушення законних прав позивача, третіх осіб у звязку з відсутністю в Договорі купівлі-продажу умови щодо кадастрового номера земельної ділянки, з урахуванням тієї обставини, що вказана істотна умова не впливає на права чи інтереси дарувальника, Підволочиської селищної ради, третіх осіб, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що договір дарування від 31.07.2014 р., укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 укладений із додержанням вимог частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, а тому підстави для визнання його недійсності відсутні.

На підставі вищенаведеного у сукупності, суд вважає у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 6, 203, 215, 377, 626 ЦК України, ст.120 ЗК України, ст. ст. 3, 4, 10, 14, 57, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Підволочиської селищної ради, третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, третьої особи - приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання договору дарування недійсним - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 10-ти днів з дня отримання копії повного тексту рішення.

Дата складення повного тексту рішення суду 04 грудня 2015 року.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя І.О. Кузьменко