Постанова № 54095071, 30.11.2015, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11179/15-а 2-а/335/300/2015

(в порядку скороченого провадження)

30 листопада 2014 року суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Шалагінова А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком з 5 жовтня 2015 р. відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», зобовязати відповідача провести перерахунок та призначити йому пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 5 жовтня 2015 р. із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в відповідача на підставі п. «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та після призначення пенсії продовжував працювати. Після набуття права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) він 5 жовтня 2015 р. звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах, однак відповідач у призначенні пенсії йому відмовив, оскільки він і так отримував пенсію за віком, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З наведених підстав просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 3 листопада 2015 року відкрито скорочене провадження у даній справі.

20 листопада 2015 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, в яких відповідач із посиланнями на норми діючого законодавства зазначив, що позивачеві з 21 грудня 1992 р. вже була призначена пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням вимог Закону № 1058, тому підстави для нового призначення пенсії за віком відсутні. Застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком можливо лише при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі УПФУ) з 21 грудня 1992 року, що підтверджується пенсійним посвідченням, заявою позивача про призначення пенсії, розпорядженням УПФУ № 159347 від 20 жовтня 2015 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи випливає, що позивачеві було призначено пенсію відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку.

Після призначення пенсії позивач продовжував працювати. 5 жовтня 2015 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, в якій просив здійснити попередній розрахунок розміру пенсії з 14 вересня 2015 р. відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 21 жовтня 2015 р. за № 232/0-9 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що позивачеві з 21 грудня 1992 р. вже було призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі п. «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії розраховано відповідно до ст.ст. 25, 27, 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на загальних підставах, позивач 2 листопада 2015 року звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Предметом спору в даній справі є вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та призначити пенсію за віком на загальних підставах з 5 жовтня 2015 р. відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Частиною першою статті 19 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058 визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

Таким чином, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачв 1992 році звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно із п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечння», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Що стосується заяви позивача за 2015 рік, то в даному випадку мало місце звернення за призначенням пенсії за віком згідно Закону № 1058-ІV, вперше, оскільки попередня заява позивача стосувалась призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за іншим Законом, а не за Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що пенсія позивачу розраховувалась за Законом № 1058, а Закон «Про пенсійне забезпечення» визначив право на її призначення зі зниженням пенсійного віку, оскільки пенсія позивачеві була призначена у 1992 році, в той час як Закон № 1058 було прийнято лише у 2003 році, що виключало можливість його застосування станом на час призначення пенсії позивачу.

За таких обставин, суд вважає, щоу пенсійного органу під час розгляду заяви позивача в 2015 році підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії на загальних підставах не було.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14, яка, відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що міститьнорми матеріального права у подібних правовідносинах, та для всіх судів України.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними та зобовязання призначити пенсію за віком на загальних підставах з 5 жовтня 2015 р. відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

У задоволенні позовних вимог в частині зобовязання відповідача здійснити перерахунок пенсії суд відмовляє, оскільки в даному випадку предметом позовних вимог є саме призначення пенсії на загальних підставах особі, якій було призначено пенсію за нормами спеціального закону, що виключає можливість задоволення вимог про перерахунок вже призначеної пенсії. До того ж, позивач не звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у звязку із чим в цій частині відсутні порушення прав та законних інтересів позивача, які б підлягали судовому захисту.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 183-2, 185, 186, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 5 жовтня 2015 р. на загальних підставах відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на загальних підставах з 5 жовтня 2015 р. відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанову прийнято в порядку скороченого провадження та складено у повному обсязі 30 листопада 2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у звязку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Десятиденний строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя А.В. Шалагінова