Ухвала суду № 54094230, 08.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/4219/14-ц Номер провадження 22-ц/775/1084/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Артемівськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Жарової Ю.І., суддів Постолової В.Г., Халаджи О.В.

при секретарі судового засідання Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 підприємства «Дюфор» на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2014 року про відкриття провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерно Комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель», ОСОБА_1 підприємства «Дюфор» про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та на предмет застави, -

ВСТАНОВИЛА:

До Селидівського міського суду Донецької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Акціонерно Комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель», ОСОБА_1 підприємства «Дюфор» про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та на предмет застави.

Не погодившись з ухвалою про відкриття провадження по справі відповідач ДП «Дюфор» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати питання на новий розгляд, у звязку з порушенням судом норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач ДП «Дюфор» зазначив, що при постановленні ухвали про відкриття провадження, судом першої інстанції було порушено правила визначення територіальної підсудності, передбачені ст.109 ЦПК України. В мотивувальної частині ухвали, суд першої інстанції визначив, що позовну заяву подано до Селидівського міського суду Донецької області з додержанням правил підсудності, оскільки відповідно до положення Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14, яким змінено територіальну підсудність Ворошиловського районного суду міста Донецька на територіальну підсудність - Селидівського міського суду Донецької області.

Але, на час відкриття провадження по справі, ДП «Дюфор» не знаходився у місті Донецьк, як зазначено у позовній заяві позивачем, що є порушенням ч.2 ст.109 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тому просив скасувати ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 26.12.2014 про відкриття провадження у справі та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

До судового засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм №1 за №1465.

До судове засідання не зявилися представник позивача ПАТ «Акціонерно комерційний банк «Капітал», відповідач ОСОБА_2, представник апелянта ТОВ «Дирекція адміністративних будівель», представник ДП «Дюфор», про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення рекомендованих листів.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції відкриваючи провадження у справі виходив з вимог ст. 122 ЦПК України, Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції» та наданого Державною судовою адміністрацією України подання, головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №2710/38-14 від 02 вересня 2014 року, відповідно до якого змінено територіальну підсудність Ворошиловського районного суду м. Донецька та визначено територіальну підсудність Селидівський міський суд Донецької області.

Відповідно до статті 122 ЦПК України суд відкриває провадження у справі, якщо позовну заяву подано з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Частиною 2 статті 109 ЦПК України передбачено, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач публічне акціонерне товариство «Акціонерно-Комерційний банк «Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель», Дочірнє підприємство «Дюфор» про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та на предмет застави.

27 січня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерно-Комерційний банк «Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» було укладено Кредитний договір № 4/2014 (а.с. 10-13).

27 січня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерно-Комерційний банк «Капітал» та ОСОБА_2, в якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, було укладено договір іпотеки № 4/2014-й, відповідно до умов якого іпотекодавець передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: підвальне приміщення в житловому будинку, загальною площею 140,8 кв.м. яке розташовано за адресою: місто Донецьк, вул. Щорса, буд. 2а та вбудоване нежитлове приміщення на першому поверсі житлового будинку, загальною площею 171 кв.м. яке розташовано за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 2а (а.с.14-18).

27 січня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерно-Комерційний банк «Капітал» та Дочірнім підприємством «Дюфор» в якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, було укладено договір застави №4/2014-з1 та договір застави №4/2014-з2, відповідно до умов яких, заставодавець передав в заставу транспортні засоби: вантажні автокрани, екскаватори (а.с.19-30).

Якщо предмет позовних вимог зводиться до стягнення заборгованості за кредитом, то суд має застосувати положення про підсудність, визначену статтями 109, 110 ЦПК.

Якщо ж предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки (статті 33, 39 Закону № 898-IV) тощо, то суд застосовує положення про виключну підсудність.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року передбачено, що правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

У п. 40 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року зазначено, якщо до кількох відповідачів пред'явлено позови, пов'язані між собою, на один з яких поширюється виключна підсудність, то щодо вимог, пов'язаних між собою, діють правила статті 114 ЦПК.

Пунктом 41 цієї Постанови передбачено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

У п. 42 зазначеної Постанови вбачається, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до кількох відповідачів з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та на предмет застави, зазначені вимоги пов'язані між собою.

Зі змісту договору іпотеки вбачається, що нерухоме майно, яке на праві приватної власності належить відповідачеві ОСОБА_2 знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 2а, та територіально належить до Ворошиловського району м. Донецька.

Зі змісту договорів застави вбачається, що рухоме майно, яке належить ОСОБА_1 підприємству «Дюфор» знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Бехтерева, 16, та територіально належить до Будьоннівського району м. Донецька.

Частиною 14 статті 110 ЦПК України передбачено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

А тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14 визначено територіальну підсудність цивільних справ Ворошиловського районного суду м. Донецька - Селидівському міському суду Донецької області, Будьоннівського районного суду м. Донецька Красноармійському міськрайонному суду Донецької області .

Оскільки позивач звернувся до Селидівського районного суду Донецької області, то за таких обставин, апеляційний суд вважає, що дана справа підсудна Селидівському міському суду Донецької області.

Саме до Селидівського міського суду Донецької області позивач публічне акціонерне товариство «Акціонерно-Комерційний банк «Капітал» звернувся із своєю заявою, а тому Селидівський міський суд правильно відкрив провадження по справі.

Доводи відповідача ОСОБА_1 підприємства «Дюфор» про те, що вказана цивільна справа має розглядатись судом за місцем їх фактичного перебування у відповідності до статті 109 ЦПК України не ґрунтуються на законі

Наведені в скарзі відповідача доводи необґрунтовані й правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Ухвала суду відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не має.

Виходячи з наведеного ухвала судді постановлена з додержанням вимог закону і відповідно до п.1ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 307, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 підприємства «Дюфор» - відхилити.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2014 року про відкриття провадження по справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді