Постанова № 54092896, 01.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 р. Справа № 820/8686/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2015р. по справі № 820/8686/15

за позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3 ОСОБА_4, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні ХР 19904 від 12.03.2009 року громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з її непридатністю для користування.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач 14.08.2015 року звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області із письмовою заявою, в якій просив здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні, у звязку з її непридатністю для її користування. Листом від 18.08.2015 року №04/1-17425 ГУ ДМС України в Харківській області повідомлено про необхідність особистого прибуття гр.ОСОБА_3 ОСОБА_4 до ГУ ДМС України в Харківській області для отримання роз'яснень щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні. Зазначив, що 20.08.2015 року позивач особисто прибув до ГУ ДМС України в Харківській області та надав усі необхідні документи. Оскільки відповідачем ніякого розяснення позивачу з приводу здійснення обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні надано не було та не здійснено обмін бланку, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року адміністративний позов задоволено.

Зобовязано ГУ ДМС України в Харківській області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні ХР 19904 від 12.03.2009 року громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з її непридатністю для користування.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що одним із необхідних документів, котрі подаються на обмін посвідки, є паспорт іноземця, яки подається особисто іноземцем для необхідності встановлення особи, яка звернулась із відповідною заявою. Після встановлення особи, вказаний документ повертається власнику, а його копія залишається в матеріалах поданих документів. Разом з тим, оскільки 14.08.2015 року позивач особисто не звертався із заявою про обмін посвідки, а заяву було надано його представником, то відповідачем було правомірно надано відповідь від 18.08.2015 року, якою позивача запрошено до ГУ ДМС України в Харківській області для особистої участі у вирішенні вказаного питання. На особистий прийом до уповноваженого представника ГУ ДМС України в Харківській області позивач прибув лише 24.09.2015 року, про що свідчить відповідна відмітка. Посилання позивача, з якими погодився суд першої інстанції, на підтвердження факту особистої присутності позивача в ГУ ДМС України в Харківській області 14.08.2015 року та 20.08.2015 року є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами. На підставі викладеного, у відповідача була відсутня реальна можливість щодо фактичного розгляду заяви про обмін посвідки іноземця, особа якого не була встановлена. Крім того, оскільки листом від 18.08.2015 року позивача було лише запрошено до ГУ ДМС України в Харківській області для особистої участі у вирішенні питання щодо здійснення обміну посвідки, то вказаний лист не може вважатися рішенням про відмову у здійсненні вказаного обміну. А тому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції фактично перейняв на себе дискреційні повноваження відповідача.

Представником позивача надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач є громадянином ОСОБА_3, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту VNM №1287095, виданого 21.04.2009 року, термін дії до 21.04.2019 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією паспорту (переклад з англійської на українську мову) та посвідкою на постійне проживання Серії ХР № 19904 (а.с. 9-12).

Як зазначено позивачем, 12.03.2009 р. УГІРФО ГУ МВС в Харківській області на підставі висновку від 12.03.2009 року оформило і видало гр. ОСОБА_3 ОСОБА_4 посвідку на постійне проживання Серії ХР № 19904.

14.08.2015 року позивач через свого уповноваженого представника звернувся з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківській області, в якій просив здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання гр. ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_4 у звязку із її непридатністю до користування. До заяви були додані документи: копія паспорту з перекладом, копія посвідки на постійне проживання в Україні, копії документів на житло, фотокартка, копія доручення, копії квитанцій (3 шт.) про сплату збору у розмірі 170,00 грн., 52,49 грн., 30,0 грн. (а.с. 13 - 14).

Листом від 18.08.2015 року №04/1-17425 ГУ ДМС України в Харківській області повідомлено про необхідність особистого прибуття гр. ОСОБА_3 ОСОБА_4 для отримання роз'яснень щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні.

20.08.2015 року представником позивача було надано до ГУ ДМС України в Харківській області Супровідний лист від 20.08.2015 року, яким повідомлено про особисте прибуття гр. ОСОБА_3 ОСОБА_4 до ГУ ДМС України в Харківській області. Також у вказаному супровідному листі міститься посилання представника позивача про особисте звернення позивача до ГУ ДМС України в Харківській області 24.08.2015 року (а.с. 16).

Вважаючи, що відповідачем було неправомірно не здійснено обмін бланку, позивач 26.08.2015 року звернувся до суду із даним позовом.

01.09.2015 року, тобто після звернення позивача до суду із даним позовом, ГУ ДМС України в Харківській області надано відповідь на супровідний лист представника позивача від 20.08.2015 року, якою повторно повідомлено про необхідність особистого прибуття позивача до управління у прийомні години для зясування необхідних питань за його участі (а.с.77).

Як зазначив під час судового розгляду справи представник позивача та не заперечував представник відповідача, 24.09.2015 року позивач особисто прибув на прийом до посадової особи ГУ ДМС України в Харківській області. Вказана обставина також підтверджується відповідною відмітною посадової особи відповідача на Супровідному листі представника позивача від 24.09.2015 року (а.с. 78).

Листом від 05.10.2015 року №04/1-21418 ГУ ДМС України в Харківській області повідомлено про те, що на теперішній час вирішується питання щодо скасування дозволу на імміграцію заявника - гр. ОСОБА_3 ОСОБА_4, оскільки дружині заявника гр. СРВ ОСОБА_6 ОСОБА_6 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, та зазначено, що заявник особисто прибув на прийом з оригіналом свого паспорту (а.с. 84).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ГУ ДМС України в Харківській області у своїх відповідях від 18.08.2015 №04/1-17425 та 05.10.2015 р. №04/1-21418 року не було зазначено жодних підстав, встановлених п. 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 28 березня 2012 р. № 251, для відмови у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства, а також не вказано будь-який інший випадок, передбачений законами, то рішення про відмову є невмотивованими. Посилання відповідача на вирішення територіальним органом ДМС питання щодо скасування дозволу на імміграцію позивача, є необґрунтованим, оскільки скасування дозволу на імміграцію не є передумовою для обміну бланку посвідки. Окрім того, посилання відповідача на скасування дозволу на імміграцію в Україну дружині позивача - ОСОБА_6 ОСОБА_6, не є законною підставою в розумінні положень статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з аналізу норм ст. 2, ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також беручи до уваги Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України № 1145/11/13-10 від 27.07.2010, колегія суддів зазначає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 року №1085/2010 створено Державну міграційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Згідно постанови Кабінету ОСОБА_7 України від 15.06.2011 року № 658 "Про утворення Державної міграційної служби", утворено Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, яке виконує відповідні функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, відмову в його наданні та скасування такого дозволу; оформлення і видачі іноземцям документів для постійного проживання в Україні; реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що на час розгляду справи належним відповідачем по даній справі є саме ГУ ДМС України в Харківській області.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п. 17 ст. 1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, паспортний документ іноземця).

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання, визанчений Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 28.03.2012 р. № 251 (далі Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.

Підпунктом 3 пункту 14 Порядку передбачено, що обмін посвідки здійснюється у разі непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

У разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання (п. 22 Порядку).

Згідно положень п.15 вказаного Порядку, для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після предявлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5х4,5 сантиметра (на матовому папері).

Відповідно до п. 3.18. Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС від 15.07.2013 р. № 681 (далі Тимчасовий порядок), у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства можуть звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

Згідно з п. 4.5. Тимчасового порядку, працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Згідно п. 16 ст. 1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Таким чином, одним із обовязкових документів, які подаються на обмін посвідки є паспорт іноземця, який подається для того, щоб працівник ДМС мав можливість встановити особу, яка звернулась із відповідною заявою. Після чого паспорт повертається іноземцеві, а в матеріалах поданих документів залишається його копія.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що подача документів для обміну посвідок на постійне проживання повинна здійснюватися іноземцем або особою без громадянства особисто. Зазначений порядок не передбачає можливості подачі зазначених документів через своїх представників.

Встановленим є факт, що позивач особисто не звертався ні 14.08.2015 року, ні 20.08.2015 року ГУ ДМС України в Харківській області із заявами щодо здійснення обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні у звязку з її непридатністю для її користування. Заява від 14.08.2015 року та Супровідний лист від 20.08.2015 року підписані та подані представником позивача ОСОБА_1

Посилання представника позивача на супровідний лист від 20.08.2015 року, як на підтвердження факту особистої присутності позивача 20.08.2015 року на прийомі в ГУ ДМС України в Харківській області, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних підтверджень особистої участі позивача вказаний лист не містить.

Крім того, надані представником позивача копії квитанцій (3 шт.) про сплату збору не можуть бути визнані в якості належного та допустимого доказу особистої присутності позивача, оскільки як вбачається з їх змісту, грошові кошти були сплачені за допомогою відповідного стаціонарного терміналу, який не ідентифікує особу, що вносить кошти.

Отже, позивачем при наданні документів для обміну посвідки не було дотримано вимоги п. 15 вказаного Порядку.

Оскільки встановлено, що позивач не прибував особисто до ГУ ДМС України в Харківській області для вирішення питань щодо обміну посвідки на постійне проживання в України та не надав оригінал свого паспорта, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача фактичної можливості розгляду заяви про обмін посвідки іноземця, особа якого не була встановлена.

Згідно з пунктом 11 Порядку, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

Як свідчать письмові докази, відповідач не приймав рішень у відповідності до п.11 Порядку, а отже, суд першої інстанції помилково розцінив інформацію відповідача, викладену у листі від 18.08.2015 року №04/1-17425 як рішення про відмову у видачі посвідки.

Зі змісту рекомендації Комітету ОСОБА_7 Європи №R/80/2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_7 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Слід зазначити, що з приписів норм діючого права є неприпустимим підміна судом субєкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого субєкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Тому в даному випадку питання про обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні віднесено до виключної компетенції відповідача.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду, не було надано доказів винесення рішення або вчинення суб'єктом владних повноважень в особі ГУ ДМС України в Харківській області, станом на час звернення до суду із даним позовом, дій спрямованих на порушення прав позивача або норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Разом з тим, згідно ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права (ч.1 ст. 6 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в порушення вимог вищезазначених статей Кодексу не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідним рішенням, дією або бездіяльністю відповідача були порушені права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Посилання представника позивача, як на підставу обґрунтування правової позиції по справі, на листи ГУ ДМС України в Харківській області від 01.09.2015 року №04/1-18469 та 05.10.2015 року №04/1-21418, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані листи були направлені відповідачем вже після звернення до суду із даним позовом. Тобто, станом на час звернення із даним позовом вказані правовідносини ще не існували, а відтак, їх правомірність не могла бути вирішена судом під час розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року по справі №820/8686/15 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2015р. по справі №820/8686/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_8Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_9 ОСОБА_10

Повний текст постанови виготовлений 07.12.2015 р.