Ухвала суду № 54092745, 01.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015 р.Справа № 638/671/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2015р. по справі № 638/671/14-а

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

до ОСОБА_4 міської ради треті особи ОСОБА_5 , Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ОСОБА_4 міської ради

про скасування розпорядження та свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі 21.01.2014 року звернулись до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративний позовом до ОСОБА_4 міської ради про скасування розпорядження Харківського міського голови ОСОБА_6 від 12.05.2008 р. № 883 Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на житло від 09.02.1998 p., реєстраційний номер 1-98-103772.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2015р. по справі № 638/671/14-а позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, незаконне та необґрунтоване, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивачі в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Третя особа у письмових запереченнях проти задоволення апеляційної скарги заперечувала у повному обсязі, наполягаючи на обґрунтованості висновків суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (ОСОБА_7 України від 17.07.97 № 475/97-ВР) /далі Конвенція/.

Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Колегія суддів також бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов.

Отже, ст. 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Колегія суддів бере до уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Порядок розгляду та вирішення справ адміністративним судом визначений КАС України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Водночас, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не звернув увагу та не надав належної юридичної оцінки обставині щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС.

Згідно із положенням ч.ч 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що копію розпорядження, оформлену та засвідчену належним чином, згідно вимог Інструкцій про діловодство в органах державної влади та місцевого самоуправління, ні відповідач ОСОБА_4 міська рада, ні інший уповноважений на це державний орган, установа не надавали позивачам.

У 2013р. позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8 звернулися з аналогічним позовом до Харківського окружного адміністративного суду, де разом з позовом вони подали заяву про забезпечення доказів, в якій просили витребувати спірні розпорядження та свідоцтво про право власності.

В заяві про забезпечення доказів позивачі посилалися на те, що не мають належними чином оформленої, засвідченої копії розпорядження, тому просять суд його витребувати.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. вказаний позов по справі № 820/12957/13-а був повернутий позивачам з підстави його підсудності місцевим загальним судам, як адміністративним.

Після цього, у січні 2014р. позивачі звернулися з таким же позовом до Дзержинського райсуду м.Харкова.

Дана обставина не була врахована судом першої інстанції при прийняття оскаржуваної ухвали.

Таким чином, висновок суду про те, що позивачі не надали доказів отримання спірного розпорядження в кінці 2013р. та не надали іншого підтвердження поважних причин пропуску строку звернення до суду та заяви про відновлення пропущеного строку звернення до суду - є необгрунтованим та не відповідає обставинам справи.

Окрім того, суд першої інстанції, залишаючи без розгляду даний позов, виходив з того, що 01.12.2011 року Дзержинським районним судом м. Харкова розглянута справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні приміщенням. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16.02.2012 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2011 року залишено без змін. При цьому, в мотивувальній частині вказаного судового рішення суд послався на свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.05.2008 року, і розпорядження Харківського міського голови, виданого на підставі Розпорядження Харківського міського голови від 12.05.2008 оку № 883.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про обізнаність позивачів з 2011 року про існування Розпорядження Харківського міського голови ОСОБА_6 від 12.05.2008 р. № 883 Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на житло від 09.02.1998 p., реєстраційний номер 1-98-103772.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, та зазначає, що судом не враховано, що можливість оскарження оспорюваних рішень у позивачів виникла з дня, коли вони дізналися або повинні була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що не тотожним із днем, коли вони дізнались про існування вказаних рішень.

При цьому, судом першої інстанції не зясовано, коли позивачі отримали копії рішень або ознайомились із їх текстом та змістом.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення позивачами строку звернення до суду та про залишення позову без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст.199 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та дійшов необґрунтованих юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, тому ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2015р. по справі № 638/671/14-а підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199,ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2015р. по справі № 638/671/14-а скасувати.

Справу направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в силу ст. 211 КАС України оскарженню не підлягає.

.

Головуючий суддя ОСОБА_9Судді ОСОБА_10 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2012 р.