Ухвала суду № 54092459, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/61507/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2013

у справі № 811/3210/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Світловодський завод «Спецзалізобетон»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Світловодський завод «Спецзалізобетон» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 000075200 від 10.07.2013.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової перевірки ПАТ «Світловодський завод «Спецзалізобетон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, складено акт № 213/2200/00132003 від 04.04.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість у розмірі 404 006 грн.

10.07.2013 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000752200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 568 888,69 грн., в т.ч.: 403 705,79 грн. основного платежу та 165 182,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами ПП «Торговий дім «Спецбетон», ФОП ОСОБА_1, ПП «Асторг-М», ТОВ «Кремавтобуд», які не мали реального характеру.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «Світловодський завод «Спецзалізобетон» (замовник) та ПП «Торговий дім «Спецбетон» (підрядник) укладено договір надання послуг (підряду) №7 від 01.01.2011, предметом якого є виконання робіт та надання позивачеві послуг, зокрема: очистка металоформ, протяжка, калібрування та різка заготовок, переробка арматурної сталі та різка заготовок, просіювання піску, сортування щебеню.

15.09.2011 між ПАТ «Світловодський завод «Спецзалізобетон» (замовник) та ТОВ «Кремавтобуд» (підрядник) укладено договір підряду №78, предметом якого є виконання робіт та надання послуг, зокрема: виготовлення лінії по випуску плит порожнинних, також договором встановлено можливість виконання інших робіт.

В січні 2011 року між ПАТ «Світловодський завод «Спецзалізобетон» (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) укладено договір поставки № 2, предметом якого є постачання товару.

В серпні та жовтні 2012 року між ПАТ «Світловодський завод «Спецзалізобетон» (покупець) та ПП «Асторг-М» (постачальник) укладено договори поставки №49 та №2/10, предметом яких є постачання товару.

Факт виконання зазначених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи належними первинними документами, а саме: податковими накладними, відповідними актами здачі-прийняття виконаних робіт, платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача, актом приймання-передачі основних засобів, товарно-транспортними накладними.

Відповідні суми податку на додану вартість за взаємовідносинами із вказаними контрагентами включалися позивачем до суми податкового кредиту та відображалися у податкових деклараціях за належні звітні періоди.

На підтвердження подальшого оприбуткування, реалізації та використання у господарській діяльності придбаних у ПП «Торговий дім «Спецбетон», ФОМ ОСОБА_1, ПП «Асторг-М», ТОВ «Кремавтобуд» товарно-матеріальних цінностей (отриманих послуг) надано реєстр видаткових та податкових накладних.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на приписи Податкового кодексу України, підставами для формування податкового кредиту є: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову з огляду на встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний