Ухвала суду № 54092385, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/60875/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Антощука В.Д., Чех Н.Г.

відповідача - Кісь Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2014

у справі № 802/3036/14-а

за позовом Державного підприємства «Гайсинське лісове господарство»

до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Гайсинське лісове господарство» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0007311700 від 31.07.2014.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2014 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 613 120,57 грн. за основним платежем; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 570 125,32 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, оскільки постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою та базується на повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні усіх обставин справи.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на правонаступника - Гайсинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ДП «Гайсинське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, складено акт № 427/2200/00991396 від 23.07.2014, в якому зафіксовано, зокрема, порушення: п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а також констатовано, що грошове зобов'язання самостійно визначене платником та не сплачене до бюджету станом на 31.12.2013 в сумі 613 120,57 грн., вважати узгодженим податковим агентом в момент виникнення такого податкового зобов'язання.

Крім того, згідно з додатком № 1 до вищевказаного акту перевірки відповідачем здійснено розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, які підлягають застосуванню до ДП «Гайсинське лісове господарство» на підставі ст. 127 Податкового кодексу України за несвоєчасне внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб.

На підставі результатів проведеної перевірки, 31.07.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007311700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 183 245,89 грн., в т.ч.: 613 120,57 грн. основного платежу та 570 125,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Під час проведення перевірки податковим органом виявлено випадки несвоєчасного перерахування ДП «Гайсинське лісове господарство», як податковим агентом, податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим за прострочення встановлених строків сплати податку нараховано пеню в розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ в сумі 96 433,71 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що здійснена протягом січня-липня 2014 року сплата позивачем податку з доходів фізичних осіб не охоплюється періодом проведення перевірки, проте на час складення акту перевірки № 427/2200/00991396 від 23.07.2014 та винесення податкового повідомлення-рішення № 0007311700 від 31.07.2014 грошові зобов'язання ДП «Гайсинське лісове господарство» зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 613 120,57 грн. були повністю сплачені, хоч і з порушенням визначених законом строків сплати відповідних зобов'язань; позивач вже неодноразово порушував строки сплати податку, а тому штрафні санкції нараховані правомірно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що податковий орган не наділений повноваженням при прийнятті рішення одночасно застосовувати 50 та 75 відсотків ставки штрафу.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платником податку з доходів фізичних осіб є: податковий агент.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Згідно з п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 ПК України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 164.6 ст. 164 зазначеного Кодексу під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Згідно аналізу вищевказаних норм податкового законодавства, можна зробити висновок, що ДП «Гайсинське лісове господарство», як податковий агент та платник податку з доходів фізичних осіб, зобов'язаний здійснювати сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб під час виплати заробітної плати працівникам підприємства, що і слід вважати граничним терміном сплати цього виду податків.

Як встановлено в судовому порядку, протягом 2013 року позивач щоквартально подавав до Гайсинської ОДПІ податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1ДФ, у яких самостійно визначав суми утриманого (нарахованого/перерахованого) податку, а також свої зобов'язання, в тому числі заборгованість щодо сплати податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, який складено головним державним податковим інспектором Гайсинської ОДПІ Романюком В.В. та головним бухгалтером ДП «Гайсинське лісове господарство» Рублею О.П., станом на 31.12.2013 за позивачем обліковувалися узгоджені грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 613 120,57 грн., не сплачені підприємством за період лютий-грудень 2013 року.

Вказана сума грошових зобов'язань сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 484 від 28.02.2014 на суму 60 000 грн., № 711 від 28.03.2014 на суму 100 000 грн., № 1052 від 30.04.2014 на суму 150 000 грн., № 1315 від 22.05.2014 на суму 70 000 грн., № 1323 від 23.05.2014 на суму 30 000 грн., № 1467 від 05.06.2014 на суму 48 000 грн., № 1729 від 27.06.2014 на суму 52 000 грн., № 1733 від 27.06.2014 на суму 88 000 грн. та № 1937 від 23.07.2014 на суму 60 000 грн.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно відомостей особової картки сплати ПДФО за 2014 рік, за період з січня по липень 2014 року ДП «Гайсинське лісове господарство» провело сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 786 614,69 грн., тобто сплатило суму, що перевищує суму недоїмки, яка мала місце станом на 31.12.2013.

З огляду на вимоги п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України податковий орган повинен був зарахувати кошти, що були сплачені позивачем за період січень-липень 2014 року саме в рахунок погашення грошових зобов'язань, які мали місце станом на 31.12.2013.

Отже, станом на 31.07.2014 (момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) грошове зобов'язання ДП «Гайсинське лісове господарство» з податку на доходи фізичних осіб в сумі 613 120,57 грн. повністю сплачене, а отже неправомірно включене податковим органом до вказаного податкового повідомлення-рішення за основним платежем.

Щодо нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 570 125, 32 грн., слід зазначити наступне.

Актом перевірки встановлено, що позивач самостійно узгодив суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у перевіряємому періоді, проте несвоєчасно сплачував їх до бюджету.

Однак, як встановлено в судовому порядку, на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, грошове зобов'язання, самостійно визначене позивачем за перевіряємий період, сплачено у повному обсязі.

Згідно з п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Загальною нормою, якою врегульовані питання штрафних (фінансових) санкцій у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання є ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з п. 123.1 якої у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Аналізуючи наведені норми податкового законодавства, вбачається, що штраф у розмірі 25, 50 або 75 відсотків застосовується до усієї визначеної контролюючим органом під час перевірки та прийняття рішення суми податкового зобов'язання чи суми податку, що підлягає нарахуванню та /або сплаті до бюджету.

На основі зазначеного, податковий орган дійшов помилкового висновку про наявність підстав для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 570 125,32 грн. одночасно за відсотковою ставкою 50 та 75 %.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області її правонаступником - Гайсинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Касаційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний