Ухвала суду № 54089850, 02.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/9450/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ № 320/9450/15-к Слідчий суддя Ніколова І.С.

Провадж. №11сс/778/916/15 Доповідач 2 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Тютюник М.С.,

суддів Булейко О.Л., Рассуждая В.Я.,

при секретарі Ігнатенко І.В.

розглянула 02 грудня 2015року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015080140005620 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 (в інтересах підозрюваного ОСОБА_3С.) на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2015 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Коваль Д.П.

Як вбачається з матеріалів провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 13 листопада 2015 року приблизно о 02 год. 00 хвилин, знаходячись біля будинку №17 по вул. Р.Люксембург, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного спяніння, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, за допомогою заздалегідь заготовленої відмички проникли до траспортного засобу, а саме до автомобілю марки «ЗАЗ 110207» Таврія, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1, вартістю 30000 грн., що належить ОСОБА_5

Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_4 за допомогою заздалегідь заготоволеної відмички завели двигун вище вказаного автомобіля та зникли з місця події.

13 листопада 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080140005620 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

13 листопада 2015 року ОСОБА_3, в порядку ст. ст. 278, 135 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури звернувся до суду з клопотанням про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на обгрунтованість підозри ОСОБА_3 доказами, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється та тяжкість можливого покарання у випадку визнання його винним, відсутність у підозрюваного постійного місця роботи та джерела доходу, що свідчить про наявність ризику повторного вчинення ним аналогічних злочинів, переховування від органів досудового розслідування та суду та продовження злочинної діяльності, тобто на існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України і неможливість застосування до ОСОБА_3 більш мякого запобіжного заходу.

Задовольняючи клопотання та обираючи відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, слідчий суддя вказав на обгрунтованість підозри стосовно ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому тяжкого кримінального правопорушення, підтвердження цього доказами, відсутність місця роботи, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів, не повязаних з триманням під вартою. Одночасно слідчий суддя визначив розмір застави в межах 30 мінімальних заробітних плат в сумі 36540 грн. і поклав на підозрюваного обовязки, передбачені ст.194 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2, посилаючись на необгрунтованість оскаржуваної ухвали та її невідповідність вимогам ст. 177 КПК України, неврахування судом всіх обставин справи, наявності у підозрюваного двох неповнолітніх дітей на утриманні, постійного місця проживання та роботи, позитивну характеристику, відсутність судимостей, а також фактів, що підтверджували б наявність ризиків, якими обгрунтоване клопотання. Просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який вважав ухвалу законною та обгрунтованою, перевіривши матеріали провадження, судова колегія прийшла до наступного висновку.

Розглянувши відповідне клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення щодо якого висунута останньому підозра, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції і що не оспорюється апелянтом.

Разом з тим, на думку колегії суддів, застосувавши стосовно підозрюваного ОСОБА_3 найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд не дотримався положеньст.ст. 177, 178 КПК України, які визначають обставини, що враховуються слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.

При застосуванні запобіжного заходу підозрюваному, суд, відповідно до вимог ст. 196 КПК України, не мотивував цілі і підстави застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не врахував всі обставини у їх сукупності, обмежившись формальними фразами про наявність ризиків та не можливість їх запобіганню шляхом застосування іншого більш мякого запобіжного заходу без наведення обґрунтувань таких висновків.

Із вказаних у клопотанні прокурора ризиків, судова колегія, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого ОСОБА_3 висунута підозра та очікуваного покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, у разі визнання останнього винним, вважає доведеним ризик переховування підозрюваного.

Одночасно, проаналізувавши доводи клопотання та додані до нього матеріали, вбачається відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу з метою запобігання визначеному ризику.

Зазначена у клопотанні неможливість обрання ОСОБА_3 інших більш мяких запобіжних заходів, за відсутності належного обґрунтування, є припущенням, що не може бути взято до уваги. Натомість наведене слідчим суддею, при винесені ухвали, враховано не було.

Також слідчим суддею проігноровані інші обставини, які могли істотно вплинути на рішення щодо виду запобіжного заходу, а саме: вперше притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, міцність соціальних звязків підозрюваного, зокрема те, що він має постійне місце проживання, сімю, двох малолітніх дітей, один з яких є інвалідом з дитинства, репутацію підозрюваного, про позитивність якої вказує його характеристика.

Відповідно до висловленої у заяві потерпілим ОСОБА_5 позиції останній зазначає про відсутність претензій до підозрюваних у даному кримінальному провадженні. Матеріали провадження засвідчують повернення автомобіля потерпілому.

У звязку із викладеним колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам закону, а тому воно підлягає скасуванню із прийняттям нової ухвали, що відповідатиме ч.3 ст. 407 КПК України.

У звязку із наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, та існування, ризику, передбаченого п.1 ч. 1ст.177 КПК України, при недоведеності неможливості застосування до підозрюваного альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів, у відповідності до положень ч.4 ст. 194 КПК України, вважає, що підозрюваному ОСОБА_3 слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Із врахуванням ступеня тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, даних, які характеризують його особу, та наведених вище обставин, що впливають на рішення про визначення виду запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що запобігти встановленому ризикузможе запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному залишати своє житло у певний період доби.

Крім цього, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, колегія суддів вважає за необхідне покласти на підозрюваного, додатковий обовязок, передбачений п. 1 ч.5ст.194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2015 року про застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 60 днів, заборонивши ОСОБА_3 залишати місце проживання на період з 19.00 год. до 06.00 год. за адресою: АДРЕСА_1.

Покласти на ОСОБА_3 обовязок прибувати за викликами до слідчого, прокурора, суду.

Встановити строк дії ухвали до 17.00 год. 13 січня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С у д д і:

М.С. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Рассуждай