Постанова № 54088925, 26.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 листопада 2015 р. № 820/10697/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1О,

відповідача 1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом До ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, громадянин ОСОБА_4 До ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДМС України в Харківській області та ГУ ДМС України в Донецькій області в якому просить суд скасувати рішення ОСОБА_5 громадянства і реєстрації фізичних осіб УМВС України в Донецькій області від 03.03.2009 року та зобовязати ГУ ДМС України в Харківській області здійснити обмін До ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 його посвідки на постійне проживання в Україні, серія ДН №17438.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач вказує на те, що 03.03.2009 р. ОСОБА_5 громадянства і реєстрації фізичних осіб УМВС України в Донецькій області було скасовано посвідку До ОСОБА_3 серія ДН №17438. Вважаючи вказане рішення таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив залишити його без задоволення.

Представник відповідача 2 в судове засідання призначене на 26.11.2015 року не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав письмові заперечення, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, До ОСОБА_3 (далі - позивач) народився 07.10.1962 р., є громадянином ОСОБА_6 Республіки ОСОБА_4. Позивач прибув на територію Української Радянської ОСОБА_6 Республіки в м.Горлівка на роботу у 1987 році. У 1998 р. позивачеві було присвоєно ідентифікаційний номер.

14.04.2004 р. позивачем ОСОБА_5 громадянства і реєстрації фізичних осіб УМВС України в Донецькій області (далі - ВГІРФО УМВС України в Донецькій області) на підставі відповідного висновку оформив та видав посвідку на постійне проживання в Україні, серія ДН номер 17438 (далі-посвідка).

08.09.14 р. у зв'язку із досягненням позивачем 45-річного віку, останнім було подано до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі-відповідач-1) заяву від 08.09.15 р. про обмін посвідки, що передбачено п.9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251.

Згодом від відповідача-1 було отримано листа (вих.№ 04/1-21164 від 01.10.15 р.) (далі-лист), в якому було, зокрема, зазначено, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області значиться громадянин До ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому 03.03.2009 рішенням УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області була скасована тимчасова посвідка на постійне проживання серії ДН МІ 7438 від 14.04.2004. Зазначене рішення УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області від 03.03.2009 р. Позивачу надано не було.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влада та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" №2491-ІІІ від 07.06.2001 року вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, зокрема, іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом ОСОБА_6 Республіки ОСОБА_4 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.

Статтею 12 Закону України "Про імміграцію" (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Положеннями статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання, а також іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, отримують посвідку на постійне проживання.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання, визначає Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (далі - Порядок).

Рішення про видачу посвідки на постійне місце проживання є повноваженням суб'єкта владних повноважень - в даному випадку ГУ ДМС України в Донецькій області. Повноваження скасовувати таке рішення має лише той орган, котрий його видав.

Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 405/2011 «Питання Державної міграційної служби України», яким затверджено «Положення про Державну міграційну службу України наголошується: «Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству культури України, Державному комітету України у справах національностей та релігій забезпечити належне виконання функцій, які належали названим органам до набрання чинності цим Указом і передаються до повноважень Державної міграційної служби України, до завершення формування системи її органів.

В постанові Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 р. N 346 «Про ліквідацію урядових органів» зазначається як ліквідований Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України та установлюється, що урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади. З тексту вказаної постанови також вбачається передавання повноважень, що не є правонаступництвом.

Наказом МВС України № 626 2012 року більшість функцій МВС України щодо реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції) передана ДМС, а саме: протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів з 01.08.2012 передана ДМС України, а саме: виконання законодавства про громадянство; видача паспорта громадянина України; видача тимчасового посвідчення громадянина України; видача свідоцтва про належність до громадянства України; реєстрація місця проживання фізичних осіб; надання дозволу на імміграцію в Україну; видача посвідки на постійне проживання; видача посвідки на тимчасове проживання; видача запрошення для отримання української візи; видача посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; продовження строку перебування; скорочення строку тимчасового перебування; прийняття рішення про добровільне та примусове повернення, про примусове видворення та заборону подальшого вїзду.

Відтак, на даний час повноваження щодо видачі посвідки на постійне проживання здійснюються Державною міграційною службою України, та її територіальними управліннями.

Щодо оспорюваного рішення від 03.03.209 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з письмових заперечень ГУ ДМС України в Донецькій області (далі - Відповідач-2), у ГУ ДМС України в Донецькій області відсутні будь які оригінали документів по справі До ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, з яких можливо було б зняти копії для надання до суду.

Це обумовлено тим, що у зв'язку з захопленням незаконним угрупуванням «ДНР» будівлі ОСОБА_5 ДАІ УМВС України в Донецькій області, в якому орендоване приміщення для ГУ ДМС України в Донецькій області за адресою м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 в період проведення АТО на території міста Донецька доступ до всіх документів та особових справ, у тому числі архівних, було втрачено.

Разом з тим суд зазначає, що позивач не звертався до ГУ ДМС України в Донецькій області з будь яким запитом чи заявою про скасування рішення, щодо законності рішення УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області, про скасування посвідки на постійне проживання чи з будь якою іншою, та, відповідно не отримував відмови чи будь якої іншої відповіді. Це вбачається із наявних у справі документів, та поясненнями представника позивача в судовому засіданні.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, позивач 09.09.2015 року представник позивача звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області з заявою про обмін посвідки у зв'язку із досягненням 45-річного віку. На особистому прийомі позивачеві було повідомлено (01.10.2015 надано письмову відповідь) про те, що рішенням ВГІРФО УМВС України в Донецькій області від 03.03.2009 року громадянину ОСОБА_4 До ОСОБА_3 скасовано посвідку на постійне проживання. Запропоновано прибути до ГУ ДМС України в Харківській області з метою отримання роз'яснень чинного міграційного законодавства.

Таким чином, відповідачами рішень про відмову в обміні посвідки на постійне проживання щодо позивача не приймалось.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Щодо позовної вимоги про зобовязання ГУ ДМС України в Харківській області здійснити обмін До ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 його посвідки на постійне проживання в Україні, серія ДН №17438, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого субєкта.

На підставі вищевикладеного суд вважає позовну вимогу позивача щодо зобов'язання ГУ ДМС України в Харківській області здійснити обмін До ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 його посвідки на постійне проживання в Україні, серія ДН №17438 необґрунтованою та безпідставною, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє зобов'язання відповідача вчиняти дії, у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було. На теперішній час у суду немає підстав вважати, що в подальшому відповідачем буде порушуватись право позивача. А тому у вказаній частині позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи зазначене вище суд дійшов до висновку про необґрунтованість позову, а тому вважає його таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову До ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2015 року.

СуддяТітов О.М.