Рішення № 5408449, 23.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

23.03.2009Справа №2-24/725-2009 За позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, (95022 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», (95034 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6; ідентифікаційний код 00131400)

Про стягнення 218185,35 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача ОСОБА_4, довіреність № б.н. від 15.10.2008 р. у справі

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про стягнення 218185,35 грн., у тому числі: 144975,00 грн. основного боргу, 61759,35 грн. індекс інфляції, 11451,00 грн. 3 % річних.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно до договору поставки на виготовлення поліграфічної продукції № 02/1 від 05.01.2006 р. позивачем була виготовлена поліграфічна продукція відповідно до зразків, наданих відповідачем, зазначена продукція була отримана відповідачем, однак відповідач обовязки за договором щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, та стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

20.03.2009 р. до канцелярії суду від нього надійшло клопотання про розгляд справи без участі свого представника, до зазначеного клопотання був наданий підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків за договором № 02/1 від 05.01.2006 р. яким відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості перед СПД ОСОБА_2 у розмірі 144975,00 грн.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає за можливим його задовольнити та розглянути справу за наявними у справі документами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2006 року між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Замовник) укладено|ув'язнений| договір на виготовлення поліграфічної продукції № 02/1 (а.с.7-8).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виготовлення поліграфічної продукції відповідно до зразків, наданих Замовником.

Згідно п. 1.2 Договору, кількість, найменування, специфікація продукції, строки виготовлення визначаються додатковими угодами, які є невідємними частинами дійсного договору.

Вартість поліграфічної продукції визначається додатковими угодами до дійсного договору (п. 21.1 Договору).

Оплата виконується авансовим платежем у розмірі 50 % від вартості продукції, які обумовлені додатковими угодами (п. 2.2 Договору).

Остаточна сплата робіт виконується протягом 15-ті днів з моменту підписання сторонами акту здачі приймання виконаних робіт (п. 2.3 Договору).

По закінченню робіт Виконавець надає Замовнику акт здачі приймання виконаних робіт (накладну). Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту здачі приймання (накладної) зобовязаний направити Виконавцю підписаний акт здачі приймання продукції або відмову від приймання робіт (п. 3.1 Договору).

При наявності мотивованої відмови сторонами у строк до 7 днів складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та строків їх усунення (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 7.1 договору, дійсний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по договору.

Додатковими угодами № 1, № 2, № 3 від 07.02.2006 р., № 4, № 5 від 16.03.2006 р. до договору № 02/1 від 05.01.2006 р. сторони узгодили кількість, найменування, асортимент виготовляємої продукції та строки її виготовлення (а.с.9-13).

На виконання умов договору позивачем у період з лютого 2006 р. по квітень 2006 р. було виготовлено та поставлено поліграфічної продукції у асортименті, кількості та у строки, визначені додатковими угодами до договору № 02/1 від 05.01.2006 р., що підтверджується видатковим накладними № 3 від 08.02.2006 р., № 4 від 08.02.2006 р., № 5 від 14.02.2006 р., № 7 від 16.03.32006 р., № 8 від 03.04.2006 р., №11 від 28.04.2006 р. на загальну суму 144975,00 грн.(а.с.14-18).

Отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписами уповноважених представників відповідача у накладних, а також довіреностями від 08.02.2006 р, від 14.02.2006 р., від 16.03.2006 р., від 03.04.2006 р., від 287.04.2006 р. на отримання товаро матеріальних цінностей (а.с.32-36).

На сплату наданої продукції позивачем були виставлені рахунки, проте, відповідачем вартість поставленої продукції сплачена не була, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 144975,00 грн., що і стало підставою для звернення Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку (а.с.20-24).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобовязання за договором по оплати отриманої продукції в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

До судового засідання від відповідача надійшов підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків за договором за договором № 02/1 від 05.01.2006 р. яким відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості перед СПД ОСОБА_2 у розмірі 144975,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобовязання за договором по оплаті за отриману поліграфічну продукцію не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 144975,00 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у звязку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобовязань у розмірі 61759,35 грн. за період з червня 2006 р. по грудень 2008 р. та 3% річних у розмірі 11451,00 грн. за період з 15.05.2006 р. по 01.02.2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Так, при нарахуванні індексу інфляції на суму заборгованості у розмірі 144975,00 грн. за липень 2008 р. та серпень 2008 р., позивачем не враховано, що у зазначені місяці мале місця дефляція, так індекс інфляції у зазначені місяці складав 99,5 % та 99,9 % відповідно, а отже сума індексу інфляції, нарахована позивачем, має бути зменшена на 724,87 грн. та на 144,97 грн., отже стягненню підлягає сума індексу інфляції за період з червня 2006 р. по грудень 2008 р. у розмірі 60889,51 грн.

В частині стягнення 869,84 грн. індексу інфляції у позові відмовити.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 11451,00 грн., яка нарахована на суму заборгованості 144975,00 грн. за період 15.05.2006 р. по 01.02.2009 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго».

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», (95034 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6; ідентифікаційний код 00131400) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, (95022 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у ВАТ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436) 144975,00 грн. заборгованості, 60889,51 грн. індексу інфляції, 11451,00 грн. 3 % річних, 2173,30 грн. державного мита та 117,53 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 869,84 грн. індексу інфляції у задоволенні позову відмовити.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.