Рішення № 54082222, 03.12.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/12821/15-ц

2/638/5426/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Подосокорської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду міста Харківа цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості в сумі 2679638,96 грн. за договором № 11169656000 звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору від 15.06.2007 року, який знаходиться на праві власності ОСОБА_1, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 57,7 кв.м. та житловою 23.9 кв.м., яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за № 2826 від 15.06.2007 року, шляхом визнання права власності на нього за позивачем у справі.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.06.2007 року між акціонерним товариством «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № НОМЕР_1, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 67000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 338350 грн., з розрахунку 12,5 % річних за користування кредитом, починаючи з 15.06.2007 року по 15.06.2028 року. З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки від 15.06.2007 року передала в іпотеку нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1. Позичальник умови кредитного договору № 11169656000 належним чином не виконує у звязку з чим станом на 07.07.2015 року виникла заборгованість у розмірі 2679638,96 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи. Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщена належно, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для встановлення прав та взаємовідносин сторін у відсутності відповідача, а тому постановив ухвалу про заочний розгляд справи, також вважає, позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

15.06.2007 року між акціонерним товариством «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № НОМЕР_1, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 67000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 338350 грн., з розрахунку 12,5 % річних за користування кредитом, починаючи з 15.06.2007 року по 15.06.2028 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки від 15.06.2007 року передала в іпотеку нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1.

Позичальник умови кредитного договору № 11169656000 належним чином не виконує у звязку з чим станом на 07.07.2015 року виникла заборгованість у розмірі 2679638,96 грн., яка складається з: суми тіло кредиту 1272075,13 грн.; суми відсотків 1047047,28 грн.; суми пені 337108,02 грн.; суми за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по тілу та відсотках, відповідно, - 8971,12 грн. та 14437,39 грн.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася та сплати процентів. Відповідно до ст.589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. В порядку ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Відповідно п. п. 5.1, 5.2, 5.3 зазначеного Договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Положенням договору іпотеки передбачено, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку", отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку встановленому Законом України "Про іпотеку". Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь - який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь - якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в п. 38 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5 (надалі Постанова) у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Пунктом 39 зазначеної Постанови судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Так, договором іпотеки від 15 червня 2007 року, укладеного з ОСОБА_1, передбачено можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог лише в позасудовому порядку врегулювання спору.

Оскільки іпотекодержатель своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення зазначеного договору в позасудовому порядку не реалізував, суд приходить до висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушених прав, а тому відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-11,58-60,209,212-215,224-226 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 589 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дзержинського районного суду м.Харкова протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Іншими особами, які беруть участь у справі, рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий