Постанова № 54082165, 30.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа № 5009/3272/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1;

відповідач не зявився;

треті особи - не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. №486 З/1-35) на рішення господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2014 року по справі №5009/3272/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Приазовське Запорізької обл.

до Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької обл., смт. Приазовське Запорізької обл.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_2, смт. Приазовське Запорізької обл.;

2. ОСОБА_4, смт. Приазовське Запорізької обл.

про визнання недійсним рішення Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2014 року по справі №5009/3272/12 (суддя Зінченко Н.Г.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення двадцять першої сесії шостого скликання Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області №16 від 04.10.2011 року.

Третя особа - ОСОБА_2 з рішенням господарського суду не погодилась, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати повністю.

Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що при розгляді справи місцевим господарським судом йдеться про порушення права позивача як землекористувача. Однак, на думку апелянта, судом не враховано суті такого інституту цивільного права, як сервітут.

Право земельного сервітуту гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2 полягає тільки в можливості обмеженого використання чужої суміжної земельної ділянки можливості проходу через чужу земельну ділянку до своєї.

Ухвалою суду від 02.11.2015 року розгляд справи №5009/3272/12 зупинявся до прийняття остаточного рішення по справі №908/454/14.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2015 року залишено без змін постанову від 23.04.2015 року Харківського апеляційного господарського суду по справі №908/454/14, якою рішення господарського суду від Запорізької області від 19.03.2014 року по справі №908/454/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду від 20.10.2015 року провадження у справі №5009/3272/12 поновлено, розгляд справі призначено на 30.11.2015 року.

У судове засідання 30.11.2015 року відповідач і треті особи не зявились, повноважних представників до суду не направили, хоча про дату і місце судового розгляду були повідомлені належним чином ухвалою суду.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Враховуючи те, що явка сторін не була визнана обовязковою, а також те, що відсутність сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду скарги за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні позивач підтримав рішенням господарського суду першої інстанції, зазначив, що вважає його цілком обґрунтованим, без порушення норм матеріального та процесуального права, наполягав на правомірності рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Приазовської селищної ради №71 від 25.08.1999 року виділено в тимчасове користування (на умовах оренди) строком на 20 років земельну ділянку площею 0,12 га для благоустрою, реконструкції дренажу, наведення порядку, розміщення торгівельних місць, яка знаходиться між територією автостоянки в районі джерела Гук та тротуарної доріжки із земель населеного пункту ПП ОСОБА_3 з оплатою 72 грн. за рік.

На підставі зазначеного рішення 03.09.1999 року між Приазовською селищною радою та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки (Договір), за умовами якого відповідач зобовязався передати, а позивач прийняти в оренду земельну ділянку, розташовану у селищі Приазовське, вул. Горького, поблизу автотраси Ростов-Одеса, біля джерела Гук. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,12 гектара земель загального користування, згідно з планом, що є невідємною частиною договору. Зазначена земельна ділянка передається в оренду для благоустрою, реконструкції дренажу, наведення порядку, розміщення торгівельних місць.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що договір укладено строком на 20 років і набирає чинності з моменту його реєстрації в Приазовському районному відділі земельних ресурсів.

На виконання умов п. 2 Договору позивачем і відповідачем був підписаний акт прийому-передачі від 03.09.1999 року, яким Приазовська селищна рада передала, а ФОП ОСОБА_3 прийняла земельну ділянку загальною площею 0,12 гектара, що знаходиться між територією автостоянки в районі джерела Гук тротуарної доріжки із земель населеного пункту Приазовське.

Договір оренди земельної ділянки від 03.09.1999 року посвідчений приватним нотаріусом Приазовського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 965, а також зареєстрований у Приазовському районному відділі земельних ресурсів, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 03.09.1999 року, про що здійснено запис № 2.

Отже, позивач є належним користувачем на праві оренди земельної ділянки загальною площею 0,12 гектара, розташованої у селищі Приазовське, вул. Горького, поблизу автотраси Ростов-Одеса, біля джерела Гук на підставі договору оренди, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Приазовською селищною радою 04.10.2011 року прийнято оскаржуване рішення №16 Про розгляд заяв гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2Р., яким вирішено: забезпечити проїзд до земельної ділянки гр. ОСОБА_2, що розташована по вул. Горького, буд. 64 А в смт. Приазовське, за рахунок земель ринку Гук завширшки 5 метрів з західної сторони від джерела - бювету Гук; забезпечити проїзд до земельної ділянки гр. ОСОБА_4, що розташована по вул. Горького, 64 Б в смт. Приазовське, за рахунок земель ринку Гук завширшки 5 метрів зі східної сторони від доріжки до туалету ринку Гук; попередити приватного підприємця ОСОБА_3, що площа орендованої земельної ділянки наданої для благоустрою, реконструкції дренажу, розміщення торгівельних місць, наведення порядку, буде зменшена; зобов'язати ПП ОСОБА_3 забезпечити безперешкодний проїзд, прохід до земельних ділянок гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 згідно схеми.

Позивач, звертаючись із позовом, зазначив, що вважає рішення №16 від 04.11.2011 року прийнятим на підставі та у спосіб, що не передбачені чинним законодавством, порушує його права як належного користувача земельної ділянки, та підлягає визнанню недійсним судом як таке, що суперечить Конституції та законам України.

Позивач наполягає на тому, що фактично оскаржуваним рішенням відповідач надав право користування частиною орендованої ФОП ОСОБА_3 земельної ділянки третім особам, внаслідок чого надана в оренду позивачу земельна ділянка буде зменшена та її частина передана третім особам.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист, свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Приписами ст. 402 Цивільного кодексу України і ст. 100 Земельного кодексу України закріплено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови.

Таким чином, позивач вважає, що земельний сервітут не може бути встановлений рішенням органу місцевого самоврядування і таке рішення не може бути підставою для користування чужою земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити та визнати недійсним рішення Приазовської селищної ради № 16 від 04.10.2011 р. Про розгляд заяв гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2Р..

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд першої інстанції виходив з наступного.

Факт передачі відповідачем та приймання позивачем у користування земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої між територією автостоянки в районі джерела Гук та тротуарною стежкою із земель населеного пункту Приазовське, підтверджується Актом приймання-передачі від 03.09.1999 р., який підписаний Головою Приазовської селищної ради ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_3 і скріплений печаткою Приазовської селищної ради.

Згідно із вказаним Актом приймання-передачі від 03.09.1999 р. земельна ділянка була передана ПП ОСОБА_3 у неблагоустроєному стані, в антисанітарних умовах, з відсутнім дренажем, з непрацюючими лініями звязку на ній, пошкодженими і порушеними деревами.

До Договору оренди земельної ділянки від 03.09.1999 р. додані також схема відводу земельної ділянки по Приазовській селищній раді (план земельної ділянки), план тимчасового землекористування ПП ОСОБА_3, акт вибору земельної ділянки, акт про встановлення меж ділянки в натурі, підписані повноважними представниками та скріплені печатками відповідача.

В пункті 6 Договору оренди земельної ділянки від 03.09.1999 р. зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, під забороною (арештом), в заставі не перебуває, не обтяжена правами третіх осіб, судових спорів не введеться.

Також з досліджених судом фактичних обставин справи вбачається, що в 2012 році Приватним підприємством ГЕО, яке має ліцензію на проведення топографо-геодезичних та картографічних робіт, на замовлення позивача була проведена земельно-кадастрова інвентаризація орендованої ПП ОСОБА_3 земельної ділянки з уточненням розташування меж та складенням відповідної технічної документації із землеустрою. Межі земельної ділянки були узгоджені із суміжними землекористувачами: Приазовською селищною радою, ОСОБА_7 та Фермерським господарством Деметра. Акт погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі додано до технічної документації. В результаті земельно-кадастрової інвентаризації підтверджено, що площа земельної ділянки складає 0,12 га. Відповідно до даної технічної документації на земельній ділянці інженерні комунікації, охоронні, санітарні зони, зони особливого режиму і сервітути відсутні, а проходи та підїзди до земельної ділянки вільні.

Судом попередньої інстанції встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК 911591 гр. ОСОБА_4 на підставі рішення Приазовської селищної ради № 10 від 09.03.2010 року надана у власність земельна ділянка площею 0,1500 га, розташована в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області по вул. Горького, 64б, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Крім того, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК 911592 гр. ОСОБА_2 на підставі рішення Приазовської селищної ради № 10 від 09.03.2010 року надана у власність земельна ділянка площею 0,1500 га, розташована в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області по вул. Горького, 64а, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

У подальшому, рішенням Приазовської селищної ради сорок другої сесії VI скликання № 24 від 29.12.2012 року за заявою гр. ОСОБА_4 змінено цільове призначення земельної ділянки по вул. Горького, 64б в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області з для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на для комерційної діяльності торгівлі та надання послуг населенню.

За заявою гр. ОСОБА_2 рішенням Приазовської селищної ради сорок другої сесії VI скликання № 23 від 29.12.2012 року змінено цільове призначення земельної ділянки по вул. Горького, 64а в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області з для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на для комерційної діяльності торгівлі та надання послуг населенню.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2011 року гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 звернулись з відповідними заявами до Приазовської селищної ради, в яких просили у звязку із виділенням земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку по вул. Горького, 64а і по вул. Горького, 64б в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області забезпечити проїзд на земельні ділянки через автостоянку Гук у звязку із початком будівельних робіт.

Вказані заяви були зареєстровані у Виконавчому комітеті Приазовської селищної ради 29.09.2011 року за вх. № 764 і вх. № 763 відповідно.

Також, 04.10.2011 року двадцять першою сесією VI скликання Приазовської селищної ради було прийнято рішення № 16 Про розгляд заяв гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2Р., яким, розглянувши заяви гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо забезпечення їх проїздом на власні земельні ділянки у звязку з початком будівельних робіт, що розташовані по вул. Горького № 64А і № 64Б в смт. Приазовське, через автозупинку та ринок Гук, керуючись Законом України Про місцеве самоврядування, Земельним кодексом України, Приазовська селищна рада вирішила:

- забезпечити проїзд до земельної ділянки гр. ОСОБА_2, що розташована по вул. Горького № 64а в смт. Приазовське, за рахунок земель ринку Гук, завширшки 5 метри з західної сторони від джерела бювету Гук /пункт 1/;

- забезпечити проїзд до земельної ділянки гр. ОСОБА_4, що розташована по вул. Горького № 64б в смт. Приазовське, за рахунок земель ринку Гук, завширшки 5 метри з східної сторони від доріжки до туалету ринку Гук /пункт 2/;

- попередити Приватного підприємця ОСОБА_3, що площа орендованої земельної ділянки наданої для благоустрою, реконструкції дренажу, розміщення торгівельних місць, наведення порядку буде зменшена /пункт 3/;

- Зобовязати ПП ОСОБА_3 забезпечити безперешкодний проїзд, прохід до земельних ділянок гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 згідно схеми /пункт 4/.

ФОП ОСОБА_3 у позові зазначає, що вважає оспорюване рішення порушує її права як належного користувача земельної ділянки і просить визнати недійсним рішення Приазовської селищної ради № 16 від 04.10.2011 р. Про розгляд заяв гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2Р., також наполягає на тому, що фактично оскаржуваним рішенням відповідач надав право користування частиною орендованої ФОП ОСОБА_3 земельної ділянки третім особам, внаслідок чого надана в оренду позивачу земельна ділянка буде зменшена та її частина передана третім особам.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Рішення Приазовської селищної ради рішення двадцять першої сесії VI скликання № 16 від 04.10.2011 року Про розгляд заяв гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2Р., яке оспорюється позивачем, є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.

Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено в пункті 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/824 від 24.07.2001 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів (який є чинним на час вирішення даного спору судом) підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 р. № 161-ХІV встановлено, що відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 7 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди земельної ділянки від 03.09.1999 р.) орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Приписами ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Нормами статей 125, 126 Земельного кодексу України закріплено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

На підставі наведеного, на думку судової колегії, судом першої інстанції дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3 є належним користувачем на умовах оренди земельної ділянки площею 0,12 га із земель загального користування, розташованої в селищі Приазовське Приазовського району Запорізької області по вул. Горького, поблизу автотраси Ростов-Одеса біля джерела Гук, строком на 20 років на підставі Договору оренди земельної ділянки від 03.09.1999 р.

А відповідач не надав суду належних і допустимих, в розумінні ст. 34 ГПК України стосовно того, що Договір оренди земельної ділянки від 03.09.1999 року на час винесення судом рішення у даній справі припинив свою дію, або визнаний недійсним або розірваний у судовому порядку.

Також з матеріалів справи вбачається, що на теперішній час на земельній ділянці площею 0,12 га, яка розташована в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області по вул. Горького, поблизу автотраси Ростов-Одеса, біля джерела Гук, яка знаходиться у користуванні позивача на підставі Договору оренди земельної ділянки від 03.09.1999 року, ведуться будівельні роботи по будівництву торгівельного комплексу і автостоянки (Робочий проект МП234.12-ПЗП, виконаний ТОВ Мелітопольпроект на замовлення ОСОБА_3 в 2012 році). Роботи проводяться на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 02.11.2012 року за №ЗП08312206216.

Згідно зі ст. 27 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення № 16 від 04.10.2011 р.) орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Статтею 95 Земельного кодексу України встановлено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Статтею 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні унормовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як підставу для визнання недійсним рішення Приазовської селищної ради № 16 від 04.10.2011 р. Про розгляд заяв гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2Р. позивач послався на те, що фактично оспорюваним рішенням Приазовською селищною радою встановлено земельний сервітут, тобто передано право користування орендованою ФОП ОСОБА_3 земельною ділянкою третім особам, що суперечить ст., ст. 98-100 ЗК України та юридичній природі як земельного та і цивільно-правового сервітуту.

Згідно ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

За приписами ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Відповідно до ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Главою 16 Земельного кодексу України, який є спеціальним нормативним актом щодо спірних правовідносин, визначено зміст права земельного сервітуту.

Так, згідно ст. 98 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення № 16 від 04.10.2011 р.) право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Таким чином, право земельного сервітуту характеризується такими ознаками: по-перше, відносини земельного сервітуту передбачають наявність двох, як правило, суміжних земельних ділянок, з яких одна (обслуговуюча) обслуговує іншу (панівну). У межах земельного сервітуту обслуговуюча земельна ділянка своїми зручностями, перевагами, природними ресурсами усуває недоліки панівної земельної ділянки; по-друге, обслуговування однієї ділянки іншою відбувається не безсистемно, а в межах прав, які надані власникові панівної земельної ділянки щодо користування обслуговуючою ділянкою. Такі права є обмеженими і передбачають користування лише невеликою частиною обслуговуючої земельної ділянки для чітко визначених потреб. Власник (користувач) панівної земельної ділянки не має статусу користувача обслуговуючої ділянки.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту, зокрема, як права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. (ст. 99 ЗК України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення № 16 від 04.10.2011 р.)

Згідно зі ст. 100 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення № 16 від 04.10.2011 р.) сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Отже, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, який має потребу у використанні суміжної земельної ділянки для усунення недоліків його ділянки, повязаних з її місцерозташуванням чи природним станом. Власник (користувач) земельної ділянки, зацікавлений у встановлені земельного сервітуту, повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки з пропозицією дати дозвіл на обмежене постійне або строкове користування цією ділянкою у межах конкретного земельного сервітуту.

Отже, Земельний кодекс України визначає дві підстави встановлення земельного сервітуту: договір і рішення суду. Якщо власники (користувачі) двох сусідніх земельних ділянок дійшли згоди про встановлення земельного сервітуту, вони повинні закріпити досягнуту домовленість у договорі про встановлення земельного сервітуту. Якщо власники (користувачі) сусідніх ділянок не дійшли згоди щодо встановлення земельного сервітуту, то в такому випадку власник (користувач) панівної земельної ділянки повинен звернутися до суду з заявою про встановлення земельного сервітуту. Рішення суду про задоволення заяви є підставою для встановлення земельного сервітуту. Моментом виникнення у власника (користувача) панівної земельної ділянки права використання обслуговуючої земельної ділянки в межах певного земельного сервітуту є державна реєстрацію договору про встановлення земельного сервітуту чи рішення суду про встановлення земельного сервітуту.

При цьому, слід зазначити, що правова природа земельного сервітуту передбачає лише обмеження користування земельною ділянкою та не позбавляє власника (користувача) земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, до утрати прав володіння, користування та розпорядження нею.

Отже, суд у рішенні дійшов висновку, що в даному випадку має місце спір щодо забезпечення гр. ОСОБА_4 і гр. ОСОБА_2 проїздом до належних їм на праві власності земельних ділянок шляхом відповідного обмеження ФОП ОСОБА_3 у користування належною їй на праві оренди згідно Договору оренди землі від 03.09.1999 року земельною ділянкою.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року у справі №5009/3272/12 скасовані рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2012 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у даній справі, зазначено про необхідність з'ясування чи можливе нормальне господарське використання земельних ділянок гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_2 без обтяження суміжної земельної ділянки, що використовується ФОП ОСОБА_3; чи є встановлення сервітуту єдиним можливим способом задоволення потреб на використання належної земельної ділянки громадянами.

З метою вирішення даних питань судом першої інстанції було призначено судову земельно-технічну експертизу.

За результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.03.2014 р. у справі № 5009/3272/12, суду був наданий Висновок експерта № 1998 від 25.10.2014 року, згідно якого експерт зазначив, що:

1) на момент візуального обстеження (26.08.2014 р.) підїзд до земельної ділянки № 64-Б по вул. Горького в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер 2324555100:09:070:0016, яка належить гр. ОСОБА_4, частково обладнаний з боку автодороги Мелітополь-Бердянськ, між земельними ділянками з кадастровими номерами № 2324555100:09:070:021 і № 232455100:09:070:0007. Облаштувати проїзд до земельної ділянки № 64-Б по вул. Горького в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер 2324555100:09:070:0016, яка належить гр. ОСОБА_4, у відповідності із вимогами нормативних документів (п. 3.11, п. 7.27 ДБН 360-92**) без обтяження однієї із суміжних земельних ділянок не є можливим.

2) на момент візуального обстеження (26.08.2014 р.) вільний доступ (підїзд) у відповідності з вимогами п. 3.11, п. 7.27 ДБН 360-92** до земельної ділянки № 64-А по вул. Горького в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер 2324555100:09:070:0017, яка належить гр. ОСОБА_2, відсутній. Облаштувати проїзд до земельної ділянки № 64-А по вул. Горького в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер 2324555100:09:070:0017, яка належить гр. ОСОБА_2, у відповідності із вимогами нормативних документів (п. 3.11, п. 7.27 ДБН 360-92**) без обтяження однієї із суміжних земельних ділянок не є можливим.

3) Облаштування проїзду до земельної ділянки площею 0,1500 га, яка знаходиться за адресою: смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області, вул. Горького, № 64-Б, яка належить гр. ОСОБА_4, у відповідності із вимогами нормативних документів (п. 3.11, п. 7.27 ДБН 360-92**) без обтяження однієї із суміжних земельних ділянок не є можливим. Встановлення сервітуту (проїзду) через земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області по вул. Горького, поблизу автотраси Ростов-Одеса, біла джерела Гук, яка використовується ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.09.1999 р. реєстр. № 965, є одним із можливих варіантів.

4) Облаштування проїзду до земельної ділянки площею 0,1500 га, яка знаходиться за адресою: смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області, вул. Горького, № 64-А, яка належить гр. ОСОБА_2, у відповідності із вимогами нормативних документів (п. 3.11, п. 7.27 ДБН 360-92**) без обтяження однієї із суміжних земельних ділянок не є можливим. Встановлення сервітуту (проїзду) через земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області по вул. Горького, поблизу автотраси Ростов-Одеса, біла джерела Гук, яка використовується ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.09.1999 р. реєстр. № 965, є одним із можливих варіантів.

При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, вирішення земельних спорів. (ст. 12 ЗК України).

При цьому, повноваження сільської, селищної, міської ради у питаннях вирішення земельних спорів спрямовані на забезпечення законності принципів місцевого самоврядування. Земельний кодекс України не визначає перелік питань, спори з яких вирішуються місцевими радами. З урахуванням характеристики всіх повноважень органів місцевого самоврядування можна стверджувати, що вони вправі вирішувати спори між громадянами, юридичними особами, в тому числі між власниками землі і землекористувачами, іншими особами, що проживають у населеному пункті, з питань земельних відносин, з яких органи місцевого самоврядування уповноважені приймати рішення щодо встановлення, зміни і припинення земельних правовідносин, у тому числі спорів, що виникають у процесі застосування сервітуту, з реалізації обовязків власників і землекористувачів дотримуватися правил добросусідства, а також з питань землевпорядкування, межових спорів тощо. Незважаючи на встановлення позасудового порядку розгляду земельних спорів, відповідно до ст. 8 Конституції України громадяни мають право на подання позову щодо розвязання земельного спору безпосередньо до суду.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що з моменту прийняття Приазовською селищною радою оспорюваного рішення № 16 від 04.10.2011 року і до теперішнього часу фактично спірне рішення є невиконаним.

Така ситуація у даному випадку виникла внаслідок того, що своїм рішенням № 16 від 04.10.2011 року Приазовська селищна рада фактично виділила проїзд до земельних ділянок гр. ОСОБА_4 і гр. ОСОБА_2 через обтяження земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ФОП ОСОБА_3, при наявності спору між зазначеними особами стосовно нормального господарського використання належних їм на праві власності та праві користування земельних ділянок.

З урахуванням наведеного, суд у рішенні зазначив, що рішення Приазовської селищної ради №16 від 04.10.2011 року Про розгляд заяв гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2Р. прийнято всупереч нормам Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та в порушення права позивача на користування наданої йому в оренду згідно Договору оренди земельної ділянки від 03.09.1999 року земельною ділянкою, у звязку із чим підлягає визнанню недійсним.

Господарський суд зазначає, що у даній справі вирішення питання про встановлення земельного сервітуту не входить до предмету спору у даній справі і у суду немає правових підстав для вирішення у даній справі питання про встановлення сервітуту.

На підставі викладеного, суд правомірно задовольнив позов про визнання недійсним рішення двадцять першої сесії шостого скликання Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області № 16 від 04.10.2011 р. Про розгляд заяв гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2Р.

Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення прийняте за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи та правильного застосування законодавчих норм, що регулюють спірні відносини.

За таких обставин рішення суду першої інстанцій законне та обґрунтоване, а тому скасуванню не підлягає.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2014 року по справі №5009/3272/12 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 07.12.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.