Рішення № 54080075, 01.12.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2015 р. Справа № 918/1187/15

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999"

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько - литовська медіаційна компанія"

про стягнення заборгованості в сумі 99 099, 27 грн,

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №1489 від 20.08.2014 року;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В жовтні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі Підприємець) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" (далі Товариство або відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько - литовська медіаційна компанія" (далі Компанія або відповідач 2) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №281П/06/2015 від 10.06.2015 року в сумі 57 310,06 грн., відповідно до якої просив стягнути з Товариства 56 644,78 грн попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції та 165,28 грн три проценти річних, а також стягнути солідарно з відповідача 1 та Компанії 500,00 грн основного боргу.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 17 листопада 2015 року.

17.11.2015 року позивачем через відділ канцелярії суду подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Підприємець просив стягнути з Товариства на свою користь 100 531,48 грн попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції, 539,99 грн 3% річних а також стягнути солідарно з відповідача 1 та Компанії 500,00 грн основного боргу. Вказана заява не суперечить чинному законодавству, відтак приймається судом до розгляду.

30.11.2015 року позивачем через відділ канцелярії суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Підприємець просив стягнути на свою користь з відповідача 1 - 98 260,00 грн основного боргу та 339,27 грн три проценти річних, а також стягнути солідарно з відповідачів 500,00 грн основного боргу. Вказана заява не суперечить чинному законодавству, відтак приймається судом до розгляду.

Таким чином, розгляд справи здійснюється в межах вищевказаної заяви про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим нова ціна позову становить 99 099,27 грн.

Разом з тим, у судовому засіданні 01.12.2015 року позивачем подані письмові заяви про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 1 - 339,27 грн трьох процентів річних та про відмову від позову в частині солідарного стягнення з відповідачів 500,00 грн основного боргу. Вказані заяви приймаються судом до розгляду.

01.12.2015 року відповідачем 2 подані письмові пояснення, відповідно до яких останній визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу без участі його представника.

У судовому засіданні 01.12.2015 року позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог поданої 30.11.2015 року та заяв про відмову від позову в частині.

Відповідач 1 не забезпечив явки в судове засідання 01.12.2015 року свого повноважного представника, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення останньому поштового відправлення (а.с. 40). Відзиву на позов не подав.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2015 року між Товариством (Продавець) та Підприємцем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №281П/06/2015 (далі Договір, а.с. 10-14), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати нафтопродукти: дизельне пальне у власність покупця, а покупець в свою чергу - прийняти товар та повністю оплатити його ціну (п. 1.1 Договору).

Загальна кількість товару, що передається за цим договором у власність покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленого (переданого у власність) товару.

Договір підписаний повноважними представниками продавця та покупця, а також скріплені відбитками печаток вказаних осіб.

Відповідно до п. 2.3 Договору передача кожної партії товару здійснюється лише за умови надходження авансового платежу (передоплати) усієї вартості (ціни) партії товару на поточний рахунок продавця у визначені договором строки, якщо інше не передбачено у додатках до цього договору.

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором. Передача у власність товарів за цим договором здійснюється протягом 1 року з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього договору, цей строк щоразу автоматично пролонговується ще на 1 рік (п. 7.1 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач 07.09.2015 року та 15.09.2015 року згідно виставлених відповідачем 1 рахунків № 4530 від 07.09.2015 року та №4699 від 15.09.2015 року перерахував на рахунок Товариства грошові кошти в сумі 98 760,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 16 зворот) та копіями платіжних доручень (а.с. 16, 26).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 спірний товар позивачу в розумні строки не поставив, що не заперечується Товариством, у зв'язку з чим Підприємець направив 05.10.2015 року та 09.11.2015 року відповідні претензії про повернення сум попередньої оплати (а.с. 17,18, 27, 28).

Однак, зазначені претензії були залишені відповідачем 1 без відповіді та задоволення, заборгованість у добровільному порядку погашена не була.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правововідносини, пов'язані з поставкою нафтопродуктів.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу відповідача 1, яка складає 98 260,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємця до відповідача 1 про стягнення вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає до задоволення.

Крім того, у відповідності до п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши подані у судовому засіданні 01.12.2015 року заяви позивача про відмову в частинах від позову, суд приймає таку відмову від частини заявлених позовних вимог, оскільки це не суперечить вимогам чинного законодавства, з одночасним роз'ясненням позивачу наслідків передбачених ч.3 ст. 80 ГПК України, відтак, провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 339,27 грн 3% річних та солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько - литовська медіаційна компанія" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 500,00 грн основного боргу підлягає припиненню.

Судовий збір на підставі ч.1 ст. 49 ГПК України покладається на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 49, п.4 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" (03127, місто Київ, проспект Голосіївський, 118 Б, ідентифікаційний код 37449253) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33028, місто Рівне, вулиця Менделєєва, 24, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 98 260 (дев'яносто вісім тисяч двісті шістдесят) грн 00 коп. основного боргу та 1 473 (одну тисячу чотириста сімдесят три) грн 90 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 339,27 грн 3% річних та солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько - литовська медіаційна компанія" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 500,00 грн основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "07" грудня 2015 року

Суддя Пашкевич І.О.