Постанова № 54079934, 17.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа№ 911/2469/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Макеєнко О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шурин Ю.В. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на рішення господарського суду Київської області від 11.08.2015 (дата підписання 17.08.2015)

у справі № 911/2469/15 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гікон» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про стягнення гарантійного платежу у розмірі 36 063,00 грн., 3613,22 грн. пені, 17238,11 грн. втрат від інфляції та 3 % річних у розмірі 1070,03 грн.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог, поданої 10.08.2015 до господарського суду Київської області, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу гарантійного платежу у розмірі 36 063,00 грн., 7407,25 грн. пені, 17382,36 грн. втрат від інфляції та 3 % річних у розмірі 1247,88 грн. Вказана заява прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.08.2015 у справі № 911/2469/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» 36 063,00 грн. гарантійного платежу, 216,38 грн. втрат від інфляції, 198,59 грн. 3 % річних, а також 1827,00 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 11.08.2015 у справі № 911/2469/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скаржник вказує на те, що позивачем неналежним чином виконувалися зобов'язання по договору щодо вчасної сплати суборендної плати та не було вчасно проведено всіх розрахунків за суборенду, що є порушенням обов'язків за договором та відповідно до п.8.1. договору умовою для неповернення гарантійного платежу. Тому, за доводами скаржника, місцевим господарським судом було здійснено хибний та неправомірний висновок, що порушення строків сплати орендної плати не призводить до наслідків щодо неповернення гарантійного платежу суборендарю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у справі №911/2469/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Станік С.Р., Власов Ю.Л. та призначено до розгляду на 29.09.2015.

29.09.2015 через відділ документального забезпечення суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що з комплексного аналізу положень п. 8.1. договору, зокрема, визначення гарантійного платежу вбачається, що неповернення гарантійного платежу можливе лише у випадку, якщо суборендар буде порушувати обов'язок щодо належного та своєчасного повернення об'єкту суборенди, а також щодо належного стану об'єкта суборенди на момент його повернення орендарю, тоді як порушення строків сплати орендної плати до вказаних наслідків не призводить.

29.09.2015 судове засідання у справі №911/2469/15 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 розгляд справи №911/2469/15 призначено на 04.11.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 за клопотанням відповідача було продовжено строк розгляду справи №911/2469/15 на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 04.11.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.11.2015.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 17.11.2015, не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності представника позивача, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.11.2015 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гікон» як суборендарем укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення №491-3.

25.06.2013 між сторонами був підписаний протокол розбіжностей до договору суборенди частини нежитлового приміщення №491-3 від 25.06.2013, а відтак, вказаний договір розглядається судом у кінцевій редакції.

Відповідно п.1.1 Договору орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування, частину нежитлового приміщення площею 801,4 кв.м. у торговельному об'єкті орендаря згідно із доданою схемою, розташованою за адресою: м. Хмельницький, вул. Зарячанська, 34, а також устаткування, позначене в акті приймання передачі (далі об'єкт суборенди), з метою організації експозиційної виставки меблевих виробів та супровідних товарів, що є власністю, чи знаходяться у користуванні суборендаря та/або торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю суборендаря та вказані в Додатку 2 до даного договору.

Згідно п.3.1 Договору загальна плата за суборенду за договором складає 36063,00 грн. у т.ч. ПДВ за один календарний місяць суборенди.

Відповідно до п. 3.7 Договору перший платіж за суборенду у розмірі, який дорівнює сумі місячної плати за суборенду згідно п. 3.1 договору (включаючи суборендну ставку та експлуатаційні платежі), здійснюється протягом десяти банківських днів від дня укладання цього договору.

У пункті 8.1 Договору сторони встановили, що одночасно з оплатою першого платежу за суборенду (п.3.7 договору) суборендарем вноситься платіж, який дорівнює сумі місячної плати за суборенду згідно п.3.1 договору (включаючи суборендну ставку та експлуатаційні платежі), який є засобом забезпечення зобов'язань суборендаря за даним договором щодо належного та своєчасного повернення об'єкту суборенди орендарю (надалі гарантійний платіж), а також щодо належного стану об'єкта суборенди на момент його повернення орендарю. Якщо суборендар виконає належним чином свої обов'язки за даним договором, гарантійний платіж повертається йому протягом 10 банківських днів з дня отримання орендарем письмового звернення від суборендаря, але в будь-якому випадку не раніше проведення між сторонами звіряння взаєморозрахунків та підписання відповідного акту. Якщо суборендар буде порушувати свої обов'язки за даним договором, та/або об'єкт суборенди на момент повернення буде перебувати в неналежному стані та/або суборендар прострочив повернення об'єкта суборенди орендарю та/або у разі дострокового розірвання договору суборендарем, гарантійний платіж йому не повертається.

Згідно з п.8.2 Договору гарантійний платіж може бути зарахований у рахунок поточних або останнього платежу за суборенду виключно на підставі письмової домовленості сторін.

За Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 25.06.2013 майно передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Гікон» в суборенду.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гікон» перерахувало відповідачу гарантійний платіж у розмірі 38 808,00 грн. (згідно з протоколом узгодження розбіжностей сплаті підлягав гарантійний платіж у сумі 36063,00 грн.), що підтверджується випискою по рахунку 26001000132538 від 09.07.2013.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку суборенди. Строк суборенди починається з дати підписання акту приймання - передачі об'єкта суборенди в користування суборендареві, який є невід'ємною частиною даного договору, та закінчується «31» травня 2014 року, який є останнім днем користування об'єктом суборенди.

31.05.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гікон» повернуло, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» прийняло частину нежитлового приміщення за Договором, про що був складений акт прийому-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням суборендарем своїх договірних зобов'язань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» 72867,50 грн. основного боргу по сплаті суборенди, 922,32 грн. 3% річних, 7135,03 грн. пені, 2564,48 грн. 10% штрафу від суборендної ставки за останній місяць.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гікон» звернулося до господарського суду Хмельницької області із зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» заборгованості, що виникла внаслідок неналежного надання послуг теплопостачання у розмірі 48216,31 грн., 673,71 грн. - 3% річних; 3 675,32 грн. інфляційних втрат та 5265,48 грн. пені.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.12.2014 у справі №924/1653/14 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон», а у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №924/1653/14 рішення господарського суду Хмельницької області від 29.12.2014 у справі №924/1653/14 змінено у частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» пені. У решті рішення залишено без змін.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №924/1653/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» 72867,50 грн. основного боргу із сплати суборендної плати, 6590,41 грн. пені, 2564, 48 грн. штрафу, 922,32 грн. 3% річних. У стягненні 544,62 грн. пені відмовлено.

При цьому, в рішенні господарського суду Хмельницької області від 29.12.2014 та в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №924/1653/14 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» при розрахунку заборгованості з орендної плати не було враховано сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Гікон» згідно з п.8.1 Договору гарантійний платіж.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гікон» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» з претензію вих. №28 від 19.05.2015, в якій просило повернути гарантійний платіж, з врахуванням штрафних санкцій, у семиденний строк з дня отримання даної претензії.

Вказана претензія отримана відповідачем 23.05.2015, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гікон» звернулося з даним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» гарантійного платежу у розмірі 36 063,00 грн., 7407,25 грн. пені, 17382,36 грн. втрат від інфляції та 3 % річних у розмірі 1247,88 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідач заперечуючи проти позову, зазначав, що позивач неналежним чином виконував умови та зобов'язання за договором щодо вчасної сплати суборендної плати та не провів всіх розрахунків за суборенду у розмірі 72867,50 грн., що підтверджено рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.12.2014 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №924/1653/14, а тому вважає, що гарантійний платіж не підлягає поверненню.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову та виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з положеннями статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною третьою статті 774 ЦК України встановлено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Приписами ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

За приписами ч. 2, 4 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Як зазначалося вище, у пункті 8.1 договору сторони встановили, що одночасно з оплатою першого платежу за суборенду (п.3.7 договору) суборендарем вноситься платіж, який дорівнює сумі місячної плати за суборенду згідно п.3.1 договору (включаючи суборендну ставку та експлуатаційні платежі), який є засобом забезпечення зобов'язань суборендаря за даним договором щодо належного та своєчасного повернення об'єкту суборенди орендарю (надалі гарантійний платіж), а також щодо належного стану об'єкта суборенди на момент його повернення орендарю. Якщо суборендар виконає належним чином свої обов'язки за даним договором, гарантійний платіж повертається йому протягом 10 банківських днів з дня отримання орендарем письмового звернення від суборендаря, але в будь-якому випадку не раніше проведення між сторонами звіряння взаєморозрахунків та підписання відповідного акту. Якщо суборендар буде порушувати свої обов'язки за даним договором, та/або об'єкт суборенди на момент повернення буде перебувати в неналежному стані та/або суборендар прострочив повернення об'єкта суборенди орендарю та/або у разі дострокового розірвання договору суборендарем, гарантійний платіж йому не повертається.

Зі змісту пункту 8.1 договору слідує, що сторони визначили гарантійний платіж як засіб забезпечення зобов'язань суборендаря за даним договором щодо належного та своєчасного повернення об'єкту суборенди орендарю, а також щодо належного стану об'єкта суборенди на момент його повернення орендарю.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, об'єкт суборенди було повернуто вчасно та в належному стані, що підтверджується підписаним з обох сторін актом приймання-передачі об'єкта суборенди від 31.05.2014, як це передбачено п.2.1. Договору, а також претензій щодо неналежного стану об'єкта суборенди від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» позивачу не надходило.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач неналежним чином виконував свої зобов'язання за Договором щодо вчасної сплати суборендної плати та не було вчасно проведено всіх розрахунків за суборенду, що є порушенням обов'язків за Договором та згідно з п.8.1. Договору однією з умов для неповернення гарантійного платежу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з п.7.1. Договору у випадку несвоєчасного перерахування суборендарем сум, зазначених у ст. 3 та ст. 8 даного договору, орендар має право стягнути з суборендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення та застосувати інші господарські санкції, що передбачені законодавством та Договором.

У п.7.2. Договору сторони встановили, що якщо орендарем будуть виявлені випадки порушення умов і правил цього договору, у тому числі правил, викладених у додатках до договору, він має право стягнути з суборендаря штраф у розмірі 10% від суборендної плати за останній місяць суборенди, а за порушення асортиментного переліку -100% місячної суборендної ставки за кожне порушення та розірвати Договір без повернення гарантійного платежу.

Таким чином, сторонами в Договорі передбачена самостійна відповідальність за несвоєчасну сплату суборендної плати у вигляді пені, а також право орендаря у випадку порушення умов договору суборендарем стягнути штраф та розірвати Договір без повернення гарантійного платежу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, у зв'язку з неналежним виконанням позивачем зобов'язань по сплаті суборендної плати, були нараховані передбачені договором пеня та штраф, а також 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №924/1653/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гікон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» 72867,50 грн. основного боргу із сплати суборендної плати, 6590,41 грн. пені, 2564, 48 грн. штрафу, 922,32 грн. 3% річних.

З огляду на зазначене, та оскільки сторони визначили гарантійний платіж як засіб забезпечення зобов'язань суборендаря за договором щодо належного та своєчасного повернення об'єкту суборенди орендарю, а також щодо належного стану об'єкта суборенди на момент його повернення орендарю, порушення яких відсутнє, та оскільки договір сторонами не розривався, твердження скаржника про те, що гарантійний платіж в даному випадку не підлягає поверненню, у зв'язку з тим, що суборендар порушив умови договору щодо своєчасної сплати суборендної плати, колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи закріплено в ст. 193 ГК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно приписів п. 8.1 договору гарантійний платіж повертається суборендарю протягом 10 банківських днів з дня отримання орендарем письмового звернення від суборендаря.

Враховуючи, що претензію про повернення гарантійного платежу відповідач отримав 23.05.2015, тому свої зобов'язання з повернення гарантійного платежу мав виконати до 05.06.2015 (включно).

З огляду на вищезазначене, та оскільки відповідачем не надано доказів повернення гарантійного платежу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 36063,00 грн. гарантійного платежу.

За прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 7407,25 грн. пені за період з 17.06.2014 по 11.08.2015, 17 382,36 грн. втрат від інфляції за період з червня 2014 р. по червень 2015 р. та 1247,88 грн. 3 % річних за період з 17.06.2014 по 11.08.2015.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.1 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного перерахування суборендарем сум, зазначених у ст. 3 та ст. 8 договору орендар має право стягнути з суборендаря пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день.

З огляду на те, що у договорі передбачено стягнення пені лише з суборендаря (позивача) за несвоєчасне перерахування сум, зазначених у ст. 3 та ст. 8 договору та не врегульоване питання нарахування пені за несвоєчасне повернення гарантійного платежу відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, відповідач свої зобов'язання з повернення гарантійного платежу повинен був виконати до 05.06.2015 (включно), тому з починаючи 06.06.2015 відповідач прострочив виконання вказаного зобов'язання.

Враховуючи, що позивач невірно визначив період для нарахування втрат від інфляції та 3% річних, суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про задоволення вимог позивача щодо стягнення втрат від інфляції лише за червень 2015 у розмірі 216,38 грн., та стягнення 3 % річних за період з 06.06.2015 по 11.08.2015 у розмірі 198,59 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам законодавства, а тому рішення господарського суду Київської області від 11.08.2015 у справі № 911/2469/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на рішення господарського суду Київської області від 11.08.2015 у справі № 911/2469/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 11.08.2015 у справі № 911/2469/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2469/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

С.Р. Станік