Рішення № 5407512, 12.10.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" жовтня 2009 р.Справа № 9/896

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін

від позивача Романов С.В. дов. від 29.09.09. №3101/2

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Державної екологічної інспекції в Житомирській області (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Моноліт-Плюс" (с.Великий Яблунець Ємільчинський район Житомирська область)

про стягнення 30519,40 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 30519,40грн. шкоди, заподіяної державі в наслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладені в позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2008р. державними інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Житомирській області була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Моноліт-Плюс" на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено відповідний акт (а.с.5-6).

Позивач в позовній заяві посилається на те, що при здійсненні відповідачем підприємницької діяльності спричинило самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,082 га та засмічення виробничими відходами земельних ділянок №1,2,3 , загальною площею 638 м(2), що призвело до порушення вимог ст.ст. 81,93,116,125,126, пб,ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, п. а,б,з, и, ч. 1 ст. 17, ст.ст. 32,33 Закону України "Про відходи", п. 1, 10, 11, ч. 1 ст. 35 Закону України "Про охорону земель".

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.43 Закону України "Про відходи", ст.56 Закону України "Про охорону земель" , підприємства, установи, організації та громадяни у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зобов'язані відшкодувати шкоду в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначення, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою КМУ №963 від 25.07.2007р., сума шкоди, заподіяної державі внаслідок зайняття земельної ділянки складає 47,20 грн.

Крім того, згідно "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 04.04.2007р. №149, зареєстрованої Міністерством юстиції України 25.04.07р. №422/13689, позивачем визначено збитки в загальному розмірі 30472,20грн, що завдані відповідачем навколишньому природному середовищу в результаті засмічення земельних ділянок.

Позивачем на адресу відповідача були направлені претензії №53-21/6 від 09.04.09. та №54-22/6 від 09.04.09. про відшкодування заподіяних державі збитків, які залишились без відповіді та задоволення (а.с15-16).

Відповідно до пункту "а" ст.15 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998р. №187/98-ВР (далі-Закон), громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами.

Згідно з пунктами "а", "б", "з", "и" ч.1 ст.17 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998р. №187/98-ВР, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію"; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів.

Відповідно до ст.32 Закону, з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів; використовувати результати наукових досліджень, впроваджувати в практику винаходи, застосовувати нову техніку, імпортне устаткування, технології та системи, якщо вони не передбачають запобігання чи мінімізацію обсягів утворення відходів на всіх стадіях технологічного процесу, їх утилізацію та безпечне видалення; визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об'єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам; приймати рішення про розміщення і розвиток міст та інших населених пунктів без визначення технічних та інших заходів щодо створення умов для утилізації чи видалення побутових відходів; вводити в дію нові і реконструйовані підприємства та інші об'єкти, не забезпечені устаткуванням і технологіями для безпечного поводження з відходами, та в разі відсутності даних, необхідних для оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, згідно з установленим порядком; передавати чи продавати небезпечні відходи громадянам, підприємствам, установам та організаціям, якщо вони не забезпечують утилізації чи видалення цих відходів екологічно безпечним способом; залучати дітей і підлітків до організованого збирання відходів (як вторинної сировини), небезпечних для здоров'я; порушувати строки переробки відходів, ввезених в Україну відповідно до встановлених квотами умов; порушувати встановлені квоти на ввезення в Україну відходів як вторинної сировини; ввезення в Україну відходів з метою їх зберігання чи захоронення. Законодавством України можуть передбачатися й інші спеціальні заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Згідно з положеннями ст.33 Закону, зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення); на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів; видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України; зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання; визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів; забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія; забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст.46 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.03р. № 962-IV, при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними... Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Відповідно до ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.91р. №1264-ХІІ, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідач позов не оспорив, доказів відшкодування заподіяної шкоди не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в сумі 30519,20 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про відходи", Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.33,49,75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Моноліт-Плюс", Житомирська область, Ємільчинський район, с. Великий Яблунець, пров. Цегельний,4, ідентифікаційний код 33877389:

- на користь держави в доход спеціального фонду Державного бюджету Великояблунецької сільської ради Ємільчинського району (р/р 31511921700171 ГУДКУ в Житомирській області, МФО 811039, ЗКПО 22062361, код платежу 24062100 ) - 30519,40 грн. заподіяної шкоди;

- в доход Державного бюджету України (п/р 31118095700002 ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 22062319, МФО 811039, код 22090200, отримувач УДК в м.Житомирі) - 305,19 грн. державного мита;

- 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31218259703002 в УДК в м.Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяАлексєєв М.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам