Ухвала суду № 54071148, 30.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7927/15 Головуючий 1-ї інстанції Масло С.П.

Справа № 612/272/15-ц Доповідач Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Довгаль А.П.

суддів Коваленко І.П., Бездітко В.М.

при секретарі Щегельському Д.О.,

розглядаючи відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №DNQ1RX13670191 у розмірі 40067,08грн., яка складається з: 3288,50 заборгованість за кредитом, 684,17грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2651,04грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 31059,22грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 500,00грн. штраф (фіксована частина), 1884,15грн. штраф (процентна складова), а також судові витрати у розмірі 400,67грн.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 15.03.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір №DNQ1RX13670191, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5259,81грн. зі сплатою 12% на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» та Тарифами складає між ним і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у звязку з позивач вимушений був звернутися з цим позовом до суду.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник ПАТ КБ «Приватбанк» не зявився, надав до суду заяву з проханням розгляду справи без його участі. Також зазначив, що позов підтримує та не заперечує проти прийняття заочного рішення на підставі наявних у справі документів.

Відповідач ОСОБА_1 не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та застосувати загальну позовну давність у три роки, спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення пені, а також застосувати наслідки спливу позовної давності.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №DNQ1RX13670191 від 15.03.2008року в розмірі 6660,44грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 66,59грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказану позовну вимогу задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд зясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частинні зменшення розміру пені, тому в іншій частині відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасність виконання останнім грошового зобовязання за кредитним договором за період з 12.05.2014року по 09.04.2015року в розмірі 937,82грн., тобто в межах встановленого законом спеціального строку позовної давності в один рік, суд виходив з того, що встановлена кредитним договором позовна давність тривалістю пять років не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 15.03.2008року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNQ1RX13670191, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 5259,81грн. зі сплатою 12% на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом строком повернення до 15.03.2010року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт) та Тарифами складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. При цьому, для виконання зобовязань Банк відкриває відповідачу рахунок 2909305917082 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.

Відповідач взяті на себе зобовязання виконував не належним чином, у звязку з чим станом на 09.04.2015року за ним утворилась заборгованість 40067,08грн., що складається з: 3288,50грн. заборгованість за кредитом, 684,17грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2 651,04грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 31059,22грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 500,00грн. штраф (фіксована частина), 1884,15грн. штраф (процентна складова), а також судові витрати у розмірі 400,67грн.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки (п.3) ч.1 ст.611 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Таким чином, цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та пята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зокрема, п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в пять років.

З матеріалів справи вбачається, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в пять років, не містять підпису відповідача. При цьому, з наданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у заяві позичальника № DNQ1RX13670191 від 15 березня 2008 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, у звязку із чим доводи позичальника про не ознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт) не можна визнавати необґрунтованими.

Таким чином, умови щодо збільшення терміну позовної давності до пяти років не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 15 березня 2008 року.

Також, відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Така правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15.

Враховуючи вищевикладене, суд першої дійшов законного та обґрунтованого висновку, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не можуть вважатися складовою частиною договору, а тому встановлена позовна давність тривалістю пять років не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а саме з приводу стягнення пені за несвоєчасність виконання відповідачем грошового зобовязання.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді -