Ухвала суду № 54067899, 02.12.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2674/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Мурашко С. І.

УХВАЛА

Іменем України

02.12.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мурашка С.І.

суддів Бубличенко В.П., Сукач Т.О.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2015 року і

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та просила в порядку поділу майна, набутого за час шлюбу з відповідачем, стягнути на її користь компенсацію ? частини вартості вкладу ОСОБА_3 до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Промагропостач» у розмірі 356042 грн.

Зазначала, що з 12.01.2005 року по 15.03.2012 року перебувала в зареєстрованому шлюбі із відповідачем, який 25.01.2008 року придбав із прилюдних торгів комплекс будівель, що розташований за адресою: Кіровоградський район, с. Сонячне, вул. 40 років Перемоги, б. 207.

Вказаний комплекс будівель був придбаний за спільні кошти подружжя, а тому належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності в рівних частках.

В подальшому без її відома та згоди відповідач вніс зазначений комплекс будівель до статутного капіталу ТОВ «Промагропостач», а тому є підстави стягнути із відповідача в порядку поділу майна належну їй частину вартості майна.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2015 року позов задоволено.

В порядку поділу майна стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ? частину вартості вкладу ОСОБА_3 в статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю «Промагропостач» у розмірі 356042 грн., а також 3682,22 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.

В судому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_3, ОСОБА_4, підтримала апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній доводи, представник ОСОБА_2, ОСОБА_5, заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав письмове заперечення.

Під час розгляду справи за клопотанням представника позивачки оголошувалась перерва і у призначене судове засідання на 02.12.2015 року відповідач не зявився, а його представник ОСОБА_4 надала письмове клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на те, що вона немає можливості зявитися в судове засідання апеляційного суду через зайнятись її в іншому судовому засіданні яке призначено в Кіровському районному суду міста Кіровограда.

Також зазначала, що бажає бути присутньою в судовому засіданні та подати нові докази по справі.

Колегія суддів вважає, що наведені в клопотанні причини неявки представника відповідача в судове засідання не є поважними, вона була в судовому засіданні апеляційного суду та давала пояснення по обставинам справи, а тому розгляд справи продовжено без її участі, що відповідає вимогам ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Представник відповідача приймала участь як в судових засіданнях першої так і апеляційної інстанцій, а тому мала можливість надати будь-докази на підтвердження своїх доводів, суд першої інстанції не відмовляв у їх прийнятті, а тому посилання в клопотанні представника відповідача, що вона бажає надати нові докази по справи є безпідставним та суперечить вимогам ст.303 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 12.01.2005 року по 15.03.2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 45).

На підставі Свідоцтва від 25.01.2008 року, за результатами проведених прилюдних торгів 17.01.2008 року, ОСОБА_3 є власником майна, яке складається із комплексу будівель, розташоване в с. Сонячне Кіровоградського району Кіровоградської області, по вул. 40 років Перемоги, 207, та придбане за 348956 грн. (а.с. 46-48, 141-143).

Відповідно до протоколів загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Промагропостач» № 1, № 2 від 22.01.2010 року та 10.03.2010 року, акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Промагропостач», ОСОБА_3 вніс до статутного капіталу товариства нерухоме майно, що складається із комплексу будівель, розташоване за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Сонячне, вул. 40 років Перемоги, 207, вартість нерухомого майна становить 712284 грн. (а.с. 49-52, 157).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновниками ТОВ «Промагропостач» є ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного фонду 721724 грн.) та ОСОБА_6 (розмір внеску до статутного фонду 2360 грн.), керівник ОСОБА_3 (а.с. 120-122).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що комплекс будівель придбаний за час перебування сторін у шлюбі, а тому є їхньою спільною сумісною власністю та підлягає поділу між ними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є:

1) час набуття такого майна,

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття),

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 СК України вважається правильно застосованою.

У зв'язку з викладеним грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницькій діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об'єктом права особистої приватної власності одного з подружжя.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобовязальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі №6-38цс15.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.01.2008 року приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_7 видано Свідоцтво згідно якого, на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_8 17 січня 2008 року, посвідчено, що ОСОБА_3 належить право власності на майно, яке складається з комплексу будівель, що розташоване в с.Сонячне Кіровоградського району Кіровоградської області, вул. 40 років Перемоги, 207 та до складу якого входять: адмінбудівля «АА1а», заг.пл. - 62,0 кв.м.; конюшня «ББ1б» заг.пл. 384,9 кв.м; конюшні літні «В,Г,Д,Е», склад «Ж», вбиральня «З», трибуна «И»; огорожа «№1-3» та замощення «І», яке придбано ОСОБА_3 за 348956 грн. (а.с.46).

В подальшому, на підставі акта приймання-передачі від 29 січня 2010 року, вищезазначений комплекс будівель ОСОБА_3 передав до статутного капіталу ТОВ «Промагропостач» де він є директором, вартість майна становить 712284 грн. (а.с.51).

На підставі рішення Первозванівської сільської ради від 08.04.2010 року ТОВ «Промагропостач» 16.04.2010 року отримало Свідоцтво про право власності на вказаний комплекс будівель (а.с.140-142).

Передача майна (комплексу будівель) до статутного капіталу ТОВ «Промагропостач» підтверджується протоколами загальних зборів товариства (а.с.49,50), актом приймання-передачі майна (а.с.51) та Статутом ТОВ «Промагропостач» (а.с.145-158).

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 березня 2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (а.с.45).

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.01.2005 року.

Свідоцтвом від 25.01.2008 року виданого приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №44 (а.с.46) підтверджується, що ОСОБА_3 придбав комплекс будівель на прилюдних торгах 17.01.2008 року, тобто під час перебування його в зареєстрованому шлюбі з позивачкою.

Частиною 1 ст.57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1)майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3)майно, набуте нею, ним за час шлюбу дружини, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, що комплекс будівель придбаний ним за кошти, які належали йому особисто, не вказав джерела набуття ним коштів, а тому враховуючи положення ст.60 СК України, є всі підстави вважати, що придбаний відповідачем комплекс будівель є обєктом спільної сумісної власності подружжя, тобто його та позивачки і позивачка набула право вимоги виплати половини вартості внесеного майна при поділі майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Наведена в протоколах загальних зборів учасників товариства, акті прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Промагропостач» та Статуті товариства вартість майна 712284 грн. ніким не оскаржена та не надано доказів, що вартість зазначеного майна є меншою (більшою), а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про стягнення з відповідача ? частини зазначеної вартості майна, що становить 356042 грн.

В апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог позивачки, відповідач вказує на те, що позивачка пропустила строк звернення з позовом до суду.

Однак, такі доводи апеляційної скарги не підтверджується належними та допустимим доказами.

Так, порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у ст. ст. 63, 65 СК України.

Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови №11 від 21.12.2007 року «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам розяснено, що початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).

Відповідач надав до суду першої інстанції письмову заяву про застосування судом позовної давності (а.с.166) і початком перебігу позовної давності вказує 15 березня 2015 року, тобто дату ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу між ним та позивачкою, що не протирічить вимогам ч.2 ст.72 СК України.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що про придбання майна, яке в 2010 році внесено ним до статутного капіталу ТОВ «Промагропотсач», позивачці було відомо ще в період перебування їх у зареєстрованому шлюбі, а саме з 2008 року і вона мала можливість здійснювати контроль за майном та дізнатися про порушення її права ще в 2010 році.

За таких обставин відповідач вважає, що позовна давність спливла ще в березні 2013 року.

Однак, з такими доводами апеляційної скарги погодитись не можна, так як внесення відповідачем спільного майна його та позивачки, як подружжя, до статутного капіталу товариства під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі, не може визнаватися порушенням права власності позивачки.

Яким чином порушено право власності позивачки та день коли воно було порушене, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: