Ухвала суду № 54061616, 03.12.2015, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

вул.Булаєнка,4 м.Красилів, Красилівський р-н, Хмельницька обл., Україна ін.31000

Справа № 677/1641/14-к

У Х В А Л А

03.12.2015 року м.Красилів

Красилівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Вознюка Р.В.

при секретарі судового засідання Басистій Т.В.

з участю прокурора Боднара Р.Г.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Красилові кримінальне провадження №12012240170000085 від 13 грудня 2012 року відносно ОСОБА_1, який народився 1982 року в лютому 13 числа, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, на утримання одна неповнолітня особа, військовозобовязаного, непрацюючого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.206, ст.112 КК України (в редакції 1960 року),

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що мешканці м.Красилова ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 25 червня 2001 року в нічний час, з метою відпочинку, приїхали автомобілем «Москвич» на дискотеку в будинок культури с.Радісне Красилівського району.

Близько 2 години ночі житель ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 запропонував місцевому хлопцеві набити цих людей, але той заперечив проти такої пропозиції. Проте ОСОБА_11, бажаючи спровокувати конфлікт на сходинковій площадці, біля вхідних дверей будинку культури, став приставати до ОСОБА_12, шарпаючи його декілька раз за руку і вимагати сигарету. Потім він підійшов до ОСОБА_8, став у грубій формі вимагати в цього сірники, схватив ОСОБА_8 рукою за шию і почав душити. З метою запобігти конфлікту ОСОБА_9, який стояв поруч, взяв ОСОБА_11 за руку, якою він зжимав шию ОСОБА_8, завернув йому за спину, а другою рукою утримував за груди, щоб той заспокоївся і не допустити бійки. Після цього з приміщення будинку культури вибіг ОСОБА_5 і з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю ногою наніс удар в область голови ОСОБА_9 від чого ОСОБА_9 впав зі сходинкового майданчика. Коли ОСОБА_9 піднявся, то ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, рукою схватив його за одяг і намагався затягнути в приміщення будинку культури і одночасно другою рукою, в якій була спеціально пристосована для нанесення тілесних ушкоджень деревяна дубинка, умисно наніс ОСОБА_9 ще декілька ударів по голові.

До ОСОБА_5 у цей час підбіг ОСОБА_7 і ОСОБА_5, продовжуючи свої хуліганські дії наніс для ОСОБА_7 удар кулаком у ніс, спричинивши легкі тілесні ушкодження в вигляді викривлення носової перетинки вправо з помірним порушенням носового дихання.

Тут же ОСОБА_1 ОСОБА_10 та ОСОБА_6, побачивши побиття ОСОБА_5 ОСОБА_9, з метою помсти, разом із ОСОБА_7, усі перебуваючи в стані алкогольного спяніння, підбігли до ОСОБА_5 почали наносити йому удари, ОСОБА_10 деревяною палкою, а ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_1 руками і ногами по різних частинах тіла, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді двох ран в лівій тімяній і лівій тімяно-потиличній ділянках, крововиливів під конюнктивами обох очних яблук, синців з припухлістю мяких тканин в обох очних ділянках, забою головного мозку легкого ступеня, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої важкості, що потягли тривалий розлад, більше 21 доби здоровя та стійку втрату, менше як 1/3 працездатності.

Побачивши, що бють ОСОБА_5, ОСОБА_13 намагався забрати його, але ОСОБА_10 умисно наніс йому удар деревяною палкою по лівому передпліччю, завдавши фізичного болю.

Потім всі хлопці з м. Красилова побігли до будинку культури в автомобіль, у якому поїхали на дорогу і зупинились. Після чого, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 взяли з багажника автомобіля сапи, куски кабелю, деревяну ніжку від телевізора, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю побігли в напрямку будинку культури, де сапою нанесли удар по плечу ОСОБА_14, спричинивши легкі тілесні ушкодження в вигляді колотої рани нижньої треті правого плеча, рукояткою сапи нанесли удар по голові ОСОБА_15, спричинивши легкі тілесні ушкодження в вигляді забійної рани, подряпин лівої половини обличчя, нанесли удар деревяною палкою по лівій руці ОСОБА_16, завдавши фізичного болю, ОСОБА_17 нанесли удар по тулубу деревяною палкою, завдавши фізичного болю.

Після подій в с.Радісне Красилівського району ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 25.06.2001 близько 5 години ранку на автомобілі «Москвич» приїхали в м.Красилів на міст, що розташований поблизу бази відпочинку «Красилівчанка», де святкували шкільний випуск учні Красилівської загальноосвітньої школи. Знаходячись на мосту ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, безпричинно нанесли по голові ОСОБА_18 руками удари, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, без короткочасного розладу здоровя у вигляді забійних ран мяких частин голови.

Коли, присутній на мосту, ОСОБА_19 почав розбороняти бійку, присікаючи хуліганські дії, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжуючи скоєння злочину почали бити ОСОБА_19 руками і ногами, куском кабелю, палицею, сапою, заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень, по голові і тулубу. Присутні на мосту громадяни розборонили бійку, ОСОБА_19 зійшов із моста. ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6 направились до місця де знаходився ОСОБА_19 і знову розпочали бійку. ОСОБА_6, нехтуючи зауваженням громадян, які припиняли хуліганство, умисно наніс палицею удар по голові ОСОБА_4, завдавши потерпілому фізичного болю. ОСОБА_7 схопив руками за тулуб ОСОБА_19 і вони у двох впали та скотились з дороги на узбіччя.

Під час хуліганських дій ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 спричинили ОСОБА_19 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя у вигляді струсу головного мозку, забійних ран надбрівних дуг, крововиливу та садна грудної клітки.

Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, 25 червня 2001 року приблизно о 6 год. 00 хв. ранку підїхали автомобілем «Москвич» в якому знаходився в важкому для життя стані ОСОБА_9, до гаража ОСОБА_10 в м. Красилові на вул. Леніна 29 «А», знаючи, що ОСОБА_9 отримав під час бійки в с. Радісне численні удари в голову та спостерігаючи і усвідомлюючи, що внаслідок цього він вже не міг самостійно пересуватись, вони поклали його на заднє сидіння автомобіля «Москвич», загнали автомобіль у гараж і умисно, закрили гараж із зовнішньої сторони замок, ізолювавши у спосіб небезпечний для життя і здоровя у темному, без вікон, з обмеженим доступом повітря, металевому гаражі та залишивши ОСОБА_9 в небезпечному для життя становищі, пішли додому. ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 байдуже поставилися до ОСОБА_9, закривши гараж позбавили його можливості вибратися та врятуватися, а також стороннім особам надати йому допомогу, внаслідок чого ОСОБА_9 25 червня 2001 року приблизно між 06 год. і 07 год. ранку помер.

Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані органами досудового слідства за ч.ч.2, 3 ст.206, ст.112 КК України (в редакції 1960 року).

В судовому засіданні захисник ОСОБА_20 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, на підставі п.4 ч.1 ст.48 КК України (в редакції 1960 року).

На думку захисника, ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.48 КК України (в редакції 1960 року), оскільки строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився, так як з часу вчинення злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_1 25 червня 2001 року, минуло понад десять років, а отже сплив термін притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

На думку захисника перебіг давності не переривався, оскільки ОСОБА_1 з 25 червня 2001 року не вчиняв злочинів, та не зупинявся, так як ОСОБА_1 не скривався від слідства і суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника ОСОБА_20 та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.48 КК України (в редакції 1960 року) посилаючись на те, що минуло понад десять років з часу вчинення злочинів. У цей час він злочинів не вчиняв та від слідства і суду не скривався. 18 серпня 2001 року він виїхав за межі України. Про те, що 30 листопада 2001 року слідчим була винесена постанова про притягнення його як обвинуваченого, він довідався лише у 2014 року після його затримання і екстрадиції в Україну.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував відносно заявленого захисником і підтриманого обвинуваченим клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.48 КК України (в редакції 1960 року).

Прокурор стверджує, що на даний час минуло понад десять років з часу вчинення злочину в якому обвинувачується ОСОБА_1, а тому останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності. На думку прокурора матеріали кримінального провадження та матеріали досудового розслідування не містять відомостей, що ОСОБА_1 з 25 червня 2001 року вчиняв нові злочини, а також не містять відомостей, що ОСОБА_1 скривався від слідства і суду, оскільки постанови слідчого від 30 листопада 2001 року про предявлення ОСОБА_1 обвинувачення, про обрання йому міри запобіжного заходу не містять відомостей про ознайомлення ОСОБА_1 з цими постановами.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заперечують відносно задоволення клопотання захисника та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Вважають, що матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 після 25 червня 2001 року вчиняв нові злочини та переховувався від слідства і суду.

Суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав, і поза об'єктивним сумнівом переконався в істинності та добровільності його позиції, який наполягав на задоволенні клопотання захисника.

Вислухавши клопотання, думку сторін, вивчивши долучені в судовому засіданні матеріали в підтвердження обставин викладених в клопотанні, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно положень ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

В силу вимог ст.48 КК України (в редакції 1960 року) особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минули такі строки: п.4 ч.1 ст.48 КК України десять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на п'ять років.

Відповідно до п.11 Прикінцевих та Перехідних положень Кримінального Кодексу України 2001 року, правила встановлені Кримінальним Кодексом України 1960 року щодо давності, поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності КК України 2001 року.

Згідно ст.5 КК України в редакції 2001 року, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Злочин передбачений ст.112 КК України (в редакції 1960 року), у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, відповідно до положень ст.7-1 КК України (в редакції 1960 року) не належить до тяжких злочинів.

Злочини передбачені ч.ч.2, 3 ст.206 КК України (в редакції 1960 року), у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1, відповідно до положень ст.7-1 КК України (в редакції 1960 року) належать до тяжких злочинів, а покарання за ч.3 ст.206 КК України (в редакції 1960 року) передбачено у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Перевіряючи чи не зупинявся перебіг давності по даній справі, судом досліджено постанову слідчого СВ Красилівського РВ УМВСУ ОСОБА_21 від 30 листопада 2001 року про предявлення ОСОБА_1 обвинувачення за ч.3 ст.206, ст.98 КК України та постанову цього слідчого від 30 листопада 2001 року про обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу підписки про невиїзд. Вказані постанови не містять відомостей про ознайомлення з ними ОСОБА_1.

Згідно відмітки у паспорті ОСОБА_1 для виїзду за кордон, останній виїхав з України 18 серпня 2001 року.

У звязку з викладеним, незважаючи на наявність постанови слідчого СВ Красилівського РВ УМВСУ ОСОБА_21 від 30 листопада 2001 року про оголошення ОСОБА_1 у розшук, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 не скривався від слідства та суду.

Перебіг давності з дня вчинення злочинів 25 червня 2001 року не переривався і не зупинявся, і з часу їх вчинення пройшло чотирнадцять років. Отже, є всі законні підстави для застосування до ОСОБА_1 п.4 ч.1 ст.48 КК України (в редакції 1960 року).

За вказаних обставин, наявні передбачені кримінальним законом підстави та умови для звільнення у зв'язку із закінченням давності притягнення до кримінальної відповідальності, а тому суд вважає, що клопотання захисника, яке підтримане обвинуваченим, підлягає до задоволення.

У зв'язку з закриттям провадження по справі, позовна заява ОСОБА_3 підлягає залишенню без розгляду з одночасним розясненням останньому його права звернутись до суду про відшкодування шкоди в порядку позовного провадження у відповідності до положень ЦПК України.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_1 до вступу ухвали в законну силу підлягає залишенню без змін.

Речові докази, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.3, 6, 7-1, 48 КК України (в редакції 1960 року), ст.ст.284, 285, 286, 350, 369-372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання захисника ОСОБА_20, підтримане обвинуваченим ОСОБА_1, задовольнити.

На підставі п.4 ч.1 ст.48 КК України (в редакції 1960 року) у зв'язку із закінченням строків давності звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.ч.2, 3 ст.206, ст.112 КК України (в редакції 1960 року), та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч.ч.2, 3 ст.206, ст.112 КК України (в редакції 1960 року).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу ухвали в законну силу, у виді застави - залишити без змін.

Позовну заяву ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Розяснити потерпілому ОСОБА_3 про його право на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Речові докази, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

На ухвалу протягом семи днів з моменту її оголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через Красилівський районний суд.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_22