Рішення № 54059059, 07.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1126/2015(м)

265/1478/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Шиян В.В.

Доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Сороки Г.П., Принцевської В.П.,

при секретарі -Собецької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на обставини, згідно яких 8 грудня 2012 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір займу, відповідно до якого він передав їй гроші в сумі 82 000 гривень, які вона зобовязалась повернути протягом 12 місяців, що підтверджується розпискою. В установлений договором строк ОСОБА_4 борг не повернула. 24 серпня 2014 року ОСОБА_4 померла. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є її мати ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 Спадщина після смерті ОСОБА_4 складає 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, тому 8 грудня 2012 року позивачем в нотаріальній конторі була заявлена вимога до спадкоємців по розписці. Оскільки у добровільному порядку його вимоги не задоволені, просив суд стягнути з ОСОБА_2, та ОСОБА_3 на його користь борг в сумі 82 000 гривень, в розмірі по 1/2 частині з кожної по 41 000 гривні, та судові витрати.

Під час розгляду справи позивачем заявлено клопотання про вилучення із кола відповідачів ОСОБА_3, без зменшення загального розміру позовних вимог.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості у розмірі 82000 гривень та судові витрати. В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги, що на час смерті ОСОБА_4 з нею постійно проживала її матір - відповідачка ОСОБА_2 , яка від спадщини після померлої дочки не відмовлялась, отже висновки суду , що відповідачка не прийняла спадщину не ґрунтується на законі.

Відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не зявились, ОСОБА_2 надала клопотання про слухання справи за її відсутність. ( а.с.146)

Заслухавши суддю доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5, які просили задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі, заперечення представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_6, який просив апеляційну скаргу відхилити, судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно розписки, яку предявлено позивачем, ОСОБА_4 8 грудня 2012 року отримала грошові кошти в сумі 82000 гривень та зобовязалась повернути борг протягом 12 місяців. ( а.с. 70)

24 серпня 2014 року ОСОБА_4 померла.

Під час судового засідання було встановлено, що ОСОБА_7 є рідною донькою померлої ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 є матірю померлої ОСОБА_4

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_4, померлої 24 серпня 2014 року, була заведена спадкова справа № 413/2014 та зареєстрована у спадковому реєстрі за № 56821065 за заявою- претензією від 26 листопада 2014 року за № 1043 від громадянина ОСОБА_1 , який у порядку ст. 1268 ЦК України заявив майнові вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 у розмірі 82000 гривень та просив нотаріуса повідомити про це останніх.( а.с. 5)

19.02.2015 року ОСОБА_7А.(ОСОБА_4) відмовилася від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 на користь матері ОСОБА_2 , про що надала заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. ( а.с.161)

Згідно наданих відомостей на адресу апеляційного суду станом на 26.11.2015 року інших заяв про відмову або прийняття спадщини до нотаріальної контори не надходило.( а.с. 158,176 )

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_2 не прийняла спадщини, оскільки до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини не зверталась, а відтак не може нести відповідальність перед кредитором ОСОБА_1 за погашення боргового зобовязання за договором позики від 08 грудня 2012 року; відповідачка ОСОБА_3 у свою чергу відмовилась від належної їй частки спадкового майна на користь ОСОБА_2

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду.

Згідно матеріалів справи та актового запису про смерть № 1138 від 26 серпня 2014 року ОСОБА_4 померла 24 серпня 2014 року. Місце проживання померлої м. Маріуполь, вул. Ломізова, б. 11 кв. 42. ( а.с. 172)

Згідно копії особистого рахунку № 202341 на квартиру АДРЕСА_1, в квартирі з 15 березня 1988 року зареєстрована ОСОБА_2 та з 15 березня 1988 року по 05 вересня 2014 року була зареєстрована у якості її дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.38)

Згідно довідки БТІ № 2013/02-14від 25 листопада 2014 року, ОСОБА_4 належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1.( а.с.6)

Згідно висновків судової будівельно- технічної експертизи ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становить 314 559 гривень,отже вартість спадкового майна становить ( 314559 :4)= 78 639 гривень 75 копійок.

Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При цьому, для прийняття спадщини спадкоємцю, який на час смерті постійно проживав зі спадкодавцем, не потрібно звертатися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину автоматично.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відмовляючи в задоволенні позову з тих підстав, що відповідачка ОСОБА_2 у встановленому законом порядку спадщину не прийняла, суд у порушення ст. ст. 212-214 не звернув уваги на роз'яснення, надані судам у п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому зазначено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України, згідно з яким спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, суд повинен був звернути увагу на те, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_4 по вулиці Ломізова. 11- 41 у м. Маріуполі та постійно проживала за даною адресою; із заявою до нотаріальної контори про відмову від прийняття спадщини не зверталась, та вважається такою, що прийняла спадщину після смерті своєї дочки ОСОБА_4

За таких обставин судове рішення не може вважатись законними й обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_2, як спадкоємця померлої ОСОБА_4 на користь кредитора ОСОБА_1 його вимоги щодо погашення боргових зобовязань ОСОБА_4 в межах вартості спадкового майна у розмірі 78639 гривень 75 копійок.

При цьому суд не приймає заперечення представника відповідачки ОСОБА_2 про те, що позивачка з моменту предявлення позову не збільшувала розмір заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 з 41 000 гривень до 82000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2015 року позивачем заявлено позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошового зобовязання у порядку статті 1282 ЦК України у загальному розмірі 82000 гривень , по 41 000 грн з кожного з відповідачів.

22.05.2015 року представником позивача ОСОБА_5 заявлено клопотання про вилучення із кола відповідачів відповідачку ОСОБА_3,оскільки остання відмовилась від прийняття спадщини на користь відповідачки ОСОБА_2, без зменшення розміру позовних вимог.

За наслідками клопотання суд ухвалив вилучити із кола відповідачів відповідачку ОСОБА_3. ( протокол судового засідання від 22.05.2015 )

09.07.2015 року суд у порядку статті 166 ЦПК України суд оголосив позовну заяву та майнові вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідачки ОСОБА_2 у розмірі 82000 гривень та судових витрат. ( протокол судового засідання від 09.07.2015 року)

Сторони( позивач та відповідачка ОСОБА_2 через свого представника ) відповідно до розділу 111 глави 4 ЦПК України давали пояснення та здійснювали інші процесуальні дії відповідно до своїх прав та обовязків в межах заявлених позовних вимог на суму 82000 гривень.

У всіх протоколах судових засідань до 02 жовтня 2015 року (включно) відповідачем у справі є лише ОСОБА_2

Отже, фактично суд на клопотання позивача здійснив заміну відповідачки ОСОБА_3 , вилучив її з кола відповідачів, як неналежного відповідача, на належного відповідача ОСОБА_2 , до якій перейшов тягар майнової відповідальності у повному обсязі, що не суперечить ст. 33 ЦПК України. У свою чергу позивачка не зменшувала загальний розмір позовних вимог , заявлений на 82000 гривень.

Помилкове ж зазначення судом у судовому рішенні ОСОБА_3 як відповідачки, не має правового значення та не змінює як процесуального статусу ОСОБА_2 .С. так і обсягу заявлених до неї вимог .

Відповідно до частини ч.1 статті 88ЦПК України з відповідача, пропорційно до задоволених вимог,на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 786 гривень 39 копійок, та судові витрати, повязані з проведенням судової технічної експертизи у розмірі 1700 гривень( сплачено 1800 гривень) та витрати на правову допомогу у розмір 700 гривень.( сплачено 810 гривень) ( а.с. 103,108)

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 78639 гривень 75 копійок ( сімдесят вісім тисяч шістсот тридцять девять )гривень 75 копійок, а також судовий збір у розмірі 786 гривень 39 копійок, витрати, повязані з проведенням судової експертизи у розмірі 1700 гривень, витрати на правову допомогу у розмір 700 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді