Рішення № 5405684, 09.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/47009.09.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СОМЕЛЬЄ» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»

Простягнення 206009,82 грн. Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача : Панько А.В., дов. № 45/08 від 25.08.09 р.

Від відповідача : не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»про стягнення 192851,05 грн. основного боргу, 2551,97 грн. трьох процентів річних та 10606,80 грн. інфляційних нарахувань, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати за товар за договором поставки № 330/08/08-ПТ від 01.06.08 р.

Ухвалою суду від 27.07.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/470 та призначено її розгляд на 31.08.09 року, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.09 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. На виконання вимог ухвали суду від 27.07.09 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання 31.08.09 р. не зявився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у звязку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи незявлення представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 31.08.09 р. розгляд справи № 37/470 було відкладено та призначено на 09.09.09 р.

У судовому засіданні 09.09.09 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та надав документи, витребувані ухвалою суду від 31.08.09 р.

Представник відповідача у дане судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОМЕЛЬЄ»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»(покупець) був укладений договір поставки № 330/08/08-ПТ від 01.06.08 р., відповідно до умов якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлень покупця постачати товар, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплатити його вартість, за цінами, вказаними у відповідній специфікації. Сторони погоджують асортимент та термін поставки товару в замовленнях покупця.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.4. договору поставки № 330/08/08-ПТ від 01.06.08 р., право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцю. Товар буде вважатися поставленим покупцю за умови: якщо сторони підписали товарно-транспортні/товарні накладні, що засвідчує отримання товару покупцем; постачальник надав покупцю всі передбачені договором документи; постачальник поставив товар покупцю, відповідно до вимог даного договору.

У відповідності до накладних, доданих позивачем до позовної заяви, які були досліджені в судовому засіданні, ТОВ «ОКЕЙ Україна»отримало від ТОВ «СОМЕЛЬЄ»за договором поставки № 330/08/08-ПТ від 01.06.08 р. товари на суму 403109,25 грн.

Відповідачем поставлений товар був прийнятий, про що свідчать підписи його уповноважених осіб, засвідчені штампами ТОВ «ОКЕЙ Україна».

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобовязання щодо поставки товару, тоді як ТОВ «ОКЕЙ Україна»зобовязання щодо оплати за отриманий товар виконало не в повному обсязі, сплатило грошові кошти та повернуло товар на суму 210258,20 грн., про що свідчать банківські виписки, накладні на повернення та коригуючи товарні накладні, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 192851,05 грн., які позивач просить стягнути як основний борг.

Згідно з п.п. 8.1. та 8.2. оплата товару здійснюється шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 60 днів з моменту поставки товару.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 192851,05 грн. основного боргу, 2551,97 грн. інфляційних нарахувань та 10606,80 грн. річних процентів, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати за товар за договором поставки № 330/08/08-ПТ від 01.06.08 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок провів не в повному обсязі.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов ТОВ «СОМЕЛЬЄ» щодо стягнення з ТОВ «ОКЕЙ Україна»основного боргу за договором поставки № 330/08/08-ПТ від 01.06.08 р. у розмірі 192851,05 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «СОМЕЛЬЄ»просить суд також стягнути з відповідача 10606,80 грн. інфляційних нарахувань та 2551,97 грн. трьох річних процентів, у звязку з невиконанням відповідачем зобовязань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання в сумі 192851,05 грн., за період з 03.02.09 р. по 13.07.09 р. з нього підлягають стягненню відповідно 2551,97 грн. трьох річних процентів та 10606,81 грн. інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобовязання.

Таким чином, позов ТОВ «СОМЕЛЬЄ»до ТОВ «ОКЕЙ Україна»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»(01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 34356884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОМЕЛЬЄ»(03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 34453654) 192 851 (сто девяносто дві тисячі вісімсот пятдесят одну) грн. 05 коп. основного боргу, 10 606 (десять тисяч шістсот шість) грн. 81 коп. інфляційних нарахувань, 2551 (дві тисячі пятсот пятдесят одну) грн. 97 коп. трьох процентів річних, 2 061 (дві тисячі шістдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.